Того ж вечора, коли оголосили про смерть Господаря Агнця Азулона, було організовано церемонію прощання. В народі Огня це мало символізувати передачу полум’я нового покоління, що було офіційно вилите.
Стоячи біля великого, у повний зріст дзеркала, Зуко обережно поправляв свою білу й церемоніальну форму, коли в кімнату зайшла Урса.
- Білий тобі йде, - посміхнулася жінка, також вже переодягаючи в церемоніальну білу одяг. - Я заходила до Азуле, вона все ще спить.
- Спасибі мама, - посміхнувся Зуко у відповідь. - Ти гарна в будь-якому вбранні.
- Льостець, - м'яко посміхнулася Урсу, підходячи ближче. - До тебе прийшла та дівчина, з сім'ї Лі, буде невежливо, якщо ти залишиш її там...
-Тай Лі тут? - Брова Зуко. – Ах, ну так. Їх не могли не запросити, побачимося на церемонії, мамо!
Помахавши матір’ю, Зуко вийшов зі своїх спокійних кімнат і пройшовши кілька коридорів разом з невтомними охоронцями з Королівського Кортежа, незабаром опинився у приймальні, де була лише одна дівчина, стоячи на руках із загорнутим ногами в своєму майже незмінному рожевому вбранні.
Благородна леді видно здалека, - розсміявся Зуко, змусивши дівчину ловим рухом повернутися в нормальне становище.
- Зукоо! — Зітхнула тайна Лі швидко схилилася в поклоні, і лише у кілька стрибків була біля нього.
- Якщо скажеш, що я виріс, буду відчувати себе дуже старим, - посміхнувся Зуко, на що дівчина весело розсміялася.
- Не знаю, що там щодо дорослішання, але твоя аура безсумнівно стала куди чистішою!
- Да? - Ні краплі, не приховуючи свого скепсіса посміхнувся Зуко. - Коли-небудь розповіси, що ж твої аури таке.
- Аури це аурі, - знову розсміялася дівчина. - Що тут ще пояснювати? Азула справді в порядку? Мене вже кілька днів не пускали до неї, а зараз твоя мама сказала, що вона пішла на поправку...
- Так, з нею все гаразд, - кивнув Зуко. - Думаю ще день два і побачитеся.
- Чудово! - Забавно підстрибнула Тай Лі. - Я вже хвилююся!
- Слухай, Тай Лі, - Зуко доторкнувся до тих, хто чекав неподалік. - Як тільки Азула остаточно відновиться, ми плануємо отруїтися в колонії, а потім можливо і далі. Не хочеш приєднатися?
- Пошліться з вами в колонії на території країни Землі? - Дівчина на секунду замислилася. - Чесно кажучи, у мене були деякі ідеї, чим зайнятися, але якщо сам принц кличе мене з собою ...
Дівчина посміхнулася, дивлячись Зуко в очі.
- Ти ж вже покликав Мей, вірно?
- Зуко потиснув плечима. - То ти з нами?
- Я вже казала, що Тай Лі трохи злякалася. - У мене шість сестер, тому жити вдома я просто не можу, відчуваю себе як чашка в чайному сервузі ... але ви, хлопці...ви завжди вважали мене особою, індивідуальністю, а не лише ще однією дівчинкою з багатої сім'ї.
- Значить так?
- Звичайно так, - Тай Лі розлилася в усмішку. - Я з вами, мій принц!
- Ось і чудово, — кивнув Зуко.
- А тепер давай, розказуй! - Дівчина швидко схопила його за руку. - Чому ви з Мей ще не разом?
- Ну, знаєш, - на секунду поспішав Зуко. - Не надто різка зміна теми?
- Ой, да ладно тебе, Зуко! - Дівчина вхопила його ще міцніше. - Ми з Азулою чудово бачили, вона охолола по тобі ще змалку. Я була впевнена, що ви таємно зустрічалися ще тоді, хоча Мей і все заперечувала. Думала, залиш вас самих хоча б на пару днів, і ви швидко зійдетеся, так у чому справа?
"Ага, так тобі і відповідай." - про себе посміхнувся Зуко. - "Знаєш, Тай Лі, я просто трохи старший за свою зовнішність і навіть враховуючи те, що вік не діє, сприймати вас як дівчат я почав..."
- Тобі чесно? - Зуко зітхнув і подивився на дівчину, яка з гарячими очима все ще тримала його за руку і зовсім не планувала відпускати. - Спочатку ми були занадто маленькими, а потім навалилася купа справ, стільки потрібно було встигнути. До того ж в одному ми з Мей дуже схожі, ми обидва хотіли вирватися з цього нудного місця. І якщо півроку тому це вдалося тільки мені, то зараз ми зробимо це разом, може тоді ...
- Ага! Отже плани все-таки є? - Її очі були якось нездорово близнули. - Тоді не буду їй казати, що ти пропонував вийти за тебе заміж!
- Эй! Я просто запропонував варіант, як позбавити тебе від смертної кари - розсміявся Зуко. - І взагалі, принцу цілком собі положено гарем, я просто довго розігріваюся!
- А ось як! - За ним захопилася Тай Лі, нарешті відпустив його руку. - Пам'ятаю, про щось таке ти колись казав! Невже тільки прикидаєшся білим і пухнастим, а насправді хочеш зробити мене своєю наложницею?
- І чого відразу наложницею, - посміхнувся Зуко. - Мій батько через пів години стане Господарем вогню, офіційне полігамство ще ніколи не було так близько!
- Да? - Прикро прикралася Тай Лі. - Отже я буду вдвічі обережнішою, затягнеш мене у свої сіті, я моргнути не встигаю!
- Залежить від того, як сильно ти будеш чинити опір і чи будеш взагалі, - посміхнувся Зуко, побачивши, що в кімнату зайшов ще один вартовий. - Гаразд, мабуть мені пора йти, радий був тебе побачити, Тай Лі.
- Я теж, дівчина весело помахала йому рукою. - Скоро побачимося, мій принц!