Повернувшись до своєї кімнати, Зуко перемістився у реальний світ і повернув своє справжнє тіло та швидко помившись, змиваючи сліди втоми, вийшов в коридор. Щось прикинувши в голові, він попрямував у сторону спочинку своєї матері.
У той же час Озай, який до цього безцільно хитався по коридорах палацу, вирішив, що чекав достатньо часу і пішов у тому ж напрямку. Проте не встиг він пройти і пари кроків, як через найближчого повороту вискочив зажурений і вкрай переляканий слуга, який відразу кинувся у його бік.
- Принц Озай! - Його перелякане обличчя мало не зіткнулося з полом. - З вашим батьком сталося щось жахливе! Всі палацові лекарі зараз у його спокої, вони просили сказати вам!
- З моїм батьком? - брови Узова ссканули вгору.
"Це ж не міг бути він," - пронеслося у нього в голові.
- Так, сер! - Слуга знову опустив голову. - Я не знаю, що сталося, я лише посильний, але охоронці з Королівського Картежу почули страшний крик з його кімнати і тепер не пускають всередину нікого крім палацових лекарів!
- Зрозуміло, - кивнув Озай, розвертаючись в потрібний бік і різко змахуючись з місця. - Знайди мого сина і передай йому, що сказав мені!
Підіймаючись на затишок Господаря Огня по неймовірно довгих коридорах палацу, Уай гарячково стягав те, що могло викликати подібну реакцію від охорони його батька. І, не знайшовши чіткої відповіді на своє запитання, він зрештою дійшов до мети і зробив крок лише в одному повороті від необхідних дверей. Вийшовши з-за рогу звичної неспішної походи, Уай без перешкод увійшов всередину спокійів батька, проходячи повз розхожих перед ним сторожі. І те, що він побачив, шокувало його. Господар Огня Азулон лежав на своєму ліжку, в оточенні натовпу лекарей. Але було очевидно, що це явно не той випадок, коли лікарі могли допомогти. Повільно підходячи ближче, Озай намагався стримати здивований вигук. Обличчя його батька, якого він поважав і боявся в куди більшою мірою, зараз представляли з себе щось, що можна було назвати лише одним шматком шкіри, яка покривала його очі, ніс та рот.
- Що... що це? - Нарешті він зміг вимовити, заставляючи лекарей розвернутися в його сторону.
- Принц Озай! - Один з них ступив вперед. - Ваш батько, безумовно, живий, хоча й не може реагувати на будь-який зовнішній вплив або щось написати. Здається, у цій ситуації ми безсилі. Якщо хтось знає, що могло статися з вашим батьком, то тільки Мудреці Огня, тут явно попрацювали духи!
Онай захитався на крок, ще більшим шоком дивлячись на ліжко Господаря вогню.
« Якщо духи до цього моменту ще не проклють його...»
Насмішний голос сина наче дзвін бив у його голові, змушуючи програвати спогад про нього раз за разом, поки принц народу Огня не схопився за голову, відчайдушно намагаючись впоратися з підступним страхом.
« Ні! Ні, цього не може бути! Просто не може!»
Дворцеві лекарі мовчки спостерігали за метаніями принца Озая, поки той зрештою не завмер на місці, після чого повернув собі звичайну поставу і твердий вираз обличчя.
- Хто ще знає? - Ознай буквально впився у фігури лекарей перед собою. - Хто це бачив?
- Троє охоронців Королівської картежі, які і виявили його першими, - поспішаючи почав розповідати один з лікарів. - Ми весь цей час були тут і нікому не говорили!
- Зрозуміло... - задумливо простягнув Озай, перш ніж кивнути самому собі. - Ей ви! Приведи сюди мудреців вогню, живо! Решта хай займеться перевіркою палацу, обшукайте тут всі і виставте патрулювання навколо стіни. Ніхто не повинен вийти або потрапити всередину, поки ми не з'ясуємо, що взагалі сталося!
Дочекавшись, поки всі, крім кількох людей з вартового кинуться виконувати його наказ, Озай розвернувся в сторону лікарів.
- Ви теж йдіть, раз від вас ніякого штовхання, то чекайте прибуття мудреців Огню в сусідній кімнаті! Я залишуся з батьком...
Стара картина вкрай стурбованого сина Озай терпеливо чекав, поки він залишиться у кімнаті один і трохи потикав свого батька і не дочекався будь-якої реакції швидко схопився на ноги.
"Не важливо, що сталося зараз необхідно правильно цим скористатися!"
Коли Озай підійшов до столу свого батька, то почав швидко перебирати на ньому папери, вкривши ящики для пошуку у них сховку аж поки зрештою не знайшов те, що шукав.
Запропонування Господаря Огню Азулона*
*Укрити після моєї смерті*
Кинувши швидкий погляд на все ще нерухому фігуру свого батька, Озая швидко закопав сувій і бігло по змісті та спалив його у своїй руці, сховавши металевий одяг.
"Айро прибуде до столиці лише через кілька днів і це в кращому випадку, значить якщо встигнути позбутися цієї старої туші, то можна встигти..." - швидко соодав Озай, ретельно замітаючи сліди своєї присутності. - « Потрібно тільки почути Мудреців Огня. Головне питання в тому, наскільки вони будуть зговорені! "
Після того як Озай наводив порядок у кімнаті, він взяв зі столу порожній аркуш і пензля чорнила. Підійшовши до пана Огня на спині, Азулон вклав кисть у його руку і обмацнув її в чорнило, спробував отримати хоч якусь реакцію.
Через кілька хвилин він нарешті залишив цю безнадійну справу, повністю переконавшись, що його батько не в змозі щось відповісти.
- Духи тебе роздягли, - тихо пробурмотів Уай, коли чують наближені по коридору кроки. - Здається я вперше стою так близько до трону...