- Принц Зуко! - вивів його з стану задумливості голос генерала Мунга. - Здається, ми прибули!
Піднявши погляд, Зуко нахилив тіло вправо, намагаючись зазирнути за спину солдата, який попереду. І незабаром він побачив, що дорога виходить до невеликого села, де і знаходилась його перша мета. Зараз був ранній ранок третього дня їхньої подорожі. Зуко в одній невеликій групі, яка рухалась на носоріг Комодо, пересувався трохи попереду головної групи солдатів, які були змушені йти пішки.
- Хм, значить загадкове зникнення людей під час повного місяця, так? - глибокодумно пробурмотів Мунг. - Що ж, воно сьогодні ... вираховуєте зловити духу, принц Зуко?
- Поки не знаю, але пожив-видимемо, - пробурмотував Зуко, злегка підганяючи свого носорога ударами п'яток з боків.
Вивчення духів було саме тим, що входило у його мету - « навчання світу». Адже хоч би скільки інформації про них я могла розповісти палацова бібліотека та бібліотеку Академії, а навіть багато сувоїв на підземеллі під головним Храмом Мудреців Огня. Тому Зуко не залишалося нічого іншого, як сам взятися за пошуки й подальшого вивчення. Найважче питання, яке він собі ставив, наскільки парфуми вразливі до природних магії? Відповідь на це питання він не міг згадати ні зі свого колишнього життя, ані отримати за час нової, залишалися тільки старі добрі експерименти, якими він і збирався незабаром зайнятися. Медитація, якою він займався усе своє дитинство, вже дозволяла йому проникати в щось, що називається світом духів. Але оскільки він не міг використовувати магію у світі, то ризик відходить далеко від свого тіла, яке і було його шляхом назад у світ живих, був абсолютно непотрібний і як наслідок не робив. Тепер він хотів побачити духа на своїй території і саме для цього першим пунктом своєї екскурсії вибрав розслідування таємничого зникнення людей в ніч повного місяця, які відбувалися у цьому маленькому селі вже не вперше.
- подумав Зуко, зупиняючи свій транспорт і спритно стрибаючи на землю після своєї швидкої охорони.
Вони прибули в село, яке складалося з приблизно тридцяти менших будинків.
З маленького натовпу, що встигла зібратися біля входу в село, вийшов літній чоловік, який явно одягнувся трохи краще за інших. З деякою опаською підійшовши до групи людей, які поспішали, він низько вклонився в сторону Мунга і зуко, за спиною якого стояли два воїни з картжа і очевидно не знаючи, до кого йому належить звертатися, заговорив з обоми.
- Дорогі гості, як стара села, я буду говорити від імені всіх її мешканців. Ми всі раді вітати таких почесних гостей, але не могли б сказати, що привело вас сюди?
Мунг ступив вперед, на секунду раніше, ніж Зуко почав відповідати і заговорив гучним впевненим голосом, очевидно знаючи, як говорити з натовпом.
- Громадяни Народа Огня. Сьогодні вас вшанував член династії - принц Зуко! Почувши про ці дивні речі, він вирішив особисто розібратися з проблемою і принести мир та спокій на цю територію нашої країни!
Поки Зуко з усіх сил намагався не засвітити очі від урочистості промови, що захід генерал, по натовпу пробігла хвиля перешіптувань і він відразу побачив в їх очах, як змінилося їхнє ставлення до його прибуття. Прості люди завжди мали деяку опаську думку про прибутку чужинців, навіть якщо вони були урядовими людьми. Адже таке прибуття могло означати, що з ними можуть вимагати « добра країни! » і хоча більшість громадян народу Огня можна було сміливо назвати патріотами, ніхто не мав бажання чесно ділитися своїми бажаннями.
Подібно до цього, генерал Мунґ поманив старійшину села й заговорив звичайним тоном.
Скоро прибуде остання світа принца, яку потрібно буде розмістити на території вашого села. Так само... Мунг махнув рукою солдату, який відразу ж підніс йому маленький мішок. - Ми б хотіли купити у вас достатньо продуктів і оплатити послуги за їх приготування.
Коли дідусь побачив мішок грошей, тривоги старого та решти селян майже повністю втихомирилися і бігло поспіхом до мішка, то почав швидко говорити:
- Якщо де і може розміститися свита принца, то тільки в місцевому готелі, якою заведе Хама. Про поживи можете не хвилюватися, я все приготую і доставлю вам протягом пари годин!
Ще трохи поговоривши зі старожистою, Мунг дав воїнам відмашку, і маленька колона нарешті увійшла в село. Приблизно через хвилину вони вже опинилися біля дверей готелю, де і мали провести найближчий день або два. Це була маленька двоповерхова будівля з каменю, яку Зуко вважав придатною для такого ж села.
На порозі їх зустріла власниця готелю Хама, яка була звичайною на вигляд сивоволосою старицею, котра до свого літнього віку тримала свій розум у тонусі.
- Звичайно я не можу запропонувати щось, гідне принца. Але гарячий чай і теплі ліжка мого готелю повністю в вашому розпорядженні, - похинувши, сказала вона.
