На обличчі Момошики грала крижана ухмилка. Він підняв руку і опустив її, вказуючи на Наруто та Саска. Лавові дракони за його спиною розкрили пащі і кинулися на них.
— Инукаи Такеру но Мікото!
Сам Ооцукі, обіднув одного з драконів і кинувся вперед.
- Низкі створіння, тут ваш шлях і обірваться! - Він шалено реготав.
Лица Наруто і Саска спотикнулися, вони приготувались до оборони.
І в наступну мить...
Без попередження, без жодного знаку, лавовий дракон під ногами Момошіки почав блювати і повністю розчинився в повітрі.
Оозцуки застиг на мить, а потім його обличчя перекосилося від люті.
Наруто і Саска, здригнувшись, подивилися вдалечінь.
Там, на золотом підвищенні посеред руїн Конохи, важко дихаючи, стояла Хіната. Її очі, що сяяли Джоганом були намертво прикуті до них. Поруч Цунаде, вклавши всі сили, тримала руку на її животі, де зіяла сквонна рана. Життя Хінаті врятували лише штучні органи, які вчасно надійшли з команди Цунади. Можна було лише раз подати генію Орочимару в питаннях виживання.
Момошіки з спотвореним обличчям дивився в їх сторону. Те, що Хіната вижила, не дивувало його. Але те, що вона так швидко прийшла в себе... Хай вона і виглядала абсолютно небесною, Ооцукі розумів: йому не прорватися через інші шінобі, щоб дістатися до жінки, здатної зводити на немає його ніндзюцу.
З чого ж... відколи все пішло наперекосяк?.
Момошики повернув голову і подивився на Майто Гая, якого вже забрав з поля бою Рок Лі.
Ось він... Той самий чоловік...
Одним ударом він розчавив весь його захист.
І після цього... Ситуація миттєво перевернулася...
Якби... якби не він...
Момошики похитав головою. Ні, справа не тільки в ньому. Тепер, згадуючи про нього, він зрозумів, що його виявили ще до того, як він досяг поверхні планети. Та дивна машина в космосі... А коли він приземлився... Ці нікчемності вже були готові до його приходу...
Оозцуки глибоко зітхнув і повільно відкрив очі. Його золотавий Рінеган без емоцій дивився на Наруто і Саске.
Шанс ще є.
Потрібно лише ... Розриватися з цими двома... А інші не зможуть пробити його захист.
Однак...
З активним Джоганом... Перемога їх...
Залишився лише один прийом...
Тіло Момошики окутала багрова чакра. З нізвідки почали наростати валуни і лави.
Хіната, не відлучаючись дивилася на нього, з останніх сил активуючи свої очі. Але цього разу Момошіки використовував ніндзюцу на самого себе, а Джоган не міг безпосередньо розв’язати обладнання, яке було вкладено у тіло користувача.
Тому... Технологія спрацювала.
На очах у всіх почав формуватися нефілім, які були вищими від голови навіть Облаченого Сусаноо - Лавовий Кам'яний Голем.
Наруто і Саска намагалися перешкодити йому, але марно. Вони мали розбити одну брилу, як на її місце відразу ж вставала нова.
І ось останнє і найсильніше дзюцу Момошіки було завершено.
Велика кам’яна мавпа, з якою стікали потоки лави, розірвала голову до неба.
Момошики глянув на Облаченого Сусано Наруто і Саска, і в його очах застигло холодна рішучість.
Невеликі створіння... але останнім переможцем... Залишатися я!*
Його очі виблискнули, і він, керуючи своїм кам'яним нефілім, рівився на них...
***
*** Стара місяць.*
Тук-тук*... Вся Коноха перетворилась на один великий будівельний майданчик.
Фахівці, які раніше були зайнятими в селі, ледь не плакали від щастя.
Нарешті!
Нарешті і на їхній вулиці настав свято! Цього разу можна було зірвати справжню їжу.
— Эй, подай-но мені той молоток, - мимоволі буркнув Наруто, обмотаний бинтами, в сторону Саска.
Саске, який тримав цвяхи в роті, зривався на нього.
- Ти що, не бачиш, я зайнятий? І взагалі, якого біса ти тут робиш?
— А що, допомагати вже не можна? — окрижився Наруто. - Я міг би і подякувати тобі, а не це ось що!
Вони згорнули один одного поглядів, і, здавалося, між ними ось-ось проскочить блискавка.
На іншому кінці будівельних майданчиків Боруто підтягнув відро з цементом Учіхе Обіто.
дякую, Боруто! Дуже виручите, хлопці, що прийшли допомогти.
Боруто лише мотав головою.
Він уже збирався повернутися до роботи, як побачив Сараду, свою бабусю, Нохару Рін, Учіху Ізумі та інших жінок, які несли коробки з бензо.
— Все на перерву! Відпочиньте, поїжте якомога більше сил і будьте ласкаві — вона запросила всіх Рін.
Він радісно звивав, кинув інструменти і негайно прибіг. Шісуі, який стояв поруч, тільки дёрнув кутком рота, зауваживши, що Обіто не зробив і половини того, чого встиг він сам, але мовчав. Юру підійшла до Шисуї з коробкою бензо і витерла піт з його лоба. Вони були одружені десять років, і подібні жести стали для них звичним явищем.
Боруто взяв свою порцію і підійшов до Сараде.
- Твоя мама теж не прийшла? — запитав він, відкривши коробку.
Сарада кивнула, поправляючи окуляри:
— Після нападу Клана Ооцукі принаймні половина села повинна перебудовувати, а деякі райони - від нуля. Якщо ви розбираєте завали, то також потрібно багато людей. А де є люди, там і нещасні випадки. Госпітал і так переповнений.
Вона глянула на Боруто.
— Хоча, якщо подумати, найбільше зараз зайнята пані Гокаґе. Адже саме вона несе на собі тягар всієї села.
Боруто, запливаючи рис, кивнув:
— Да, ты права.
— Ти більше не злишся на свою маму? — Здивовано запитала Сарада.
— Я вже не дитина, — кинув Боруто, кинувши на неї косою погляд.
- То ти визнаєш, що колись їм був? — Вигукнула Сарада, прикривши рот рукою.
Боруто закричав зубами, але подумавши, зрозумів, що заперечити йому нічого...
Раніше він не розумів, яку ношу лежить на плечах його матері. Він знав лише, що її немає вдома вічно. Тому він вважав, ніби їй не справилася ні до нього, ані до родини.
Так було до цього дня...
Напад Ооцукі показав Боруто, що насправді означає бути Хокаґе...
Хината ледве видужала, і з головою пішла в роботу. Коли вона побачила, що з понад десятьма нулями завдала збитків, то непритомніла. Коли вона прокинулася, то розридалась і проклинала весь клан Ооцукі. Заспокоїлася вона не тому, що втомилась, а тому що настав світанок і пора було поглянути в обличчя суворої реальності.
Нещаслива Хіната тільки зараз повністю усвідомила, наскільки ж каторгою була посада Гокаґе.
Вона навіть спеціально ходила до Юя, сподіваючись, що він допоможе їй відновити село.
Але на жаль...
Перша ж його фраза поглинала Хінату в ступор.
Бо Юя сказав...
— Ты хто?. Вибачте, ми знайомі?
Хвороба Юя... Хвороба третього Хокаґе... стали ще серйозніші...
***
Битва з Ооцукі Момошіки явила по всьому світі шинобі справжню силу Деревні Скритого Листа. Решта чотирьох великих сіл спостерігали за битвою в прямому ефірі через супутники. І всі дійшли одного висновку: вибери Момошіки для посадок будь-яку іншу країну або село, він би вирізьбив там все живе.
Але йому не пощастило...
З усіх сил, що були в світі шінобі, він вибрав найсильніше.
Багато людей побачили могутність Конохи, і вони зрозуміли свої амбіції.
І ось, чотири великі села знову отримали запрошення з Листа.
Минулого разу їх візит на похорон третього Хокаґе був зірваний через напад.
Тепер же...
Коли Коноха була майже відновлена, настав час запросити інших... стати свідками фіналу історії Кемігане Юя...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt