В інших чотирьох великих селах новина, яку принесли підлеглі, покидала Каґе в ступор.
Коноха... Завжди приходить нещастя. Чому саме на них ополчувався клан Ооцуки?
Ну да ладно...
Час діяти за звичною схемою: відправити співчуття і зав'язувати ґрунт, чи не перепаде їм від цього яка-небудь вигода...
Стоп. А хіба...
Коноха не присилала мені запрошення?
Хм-м...
А ось це вже цікаво.
Дуже цікаво!
Відставити листи, я відправлюся висловити співчуття особисто!
А заодно подивлюся, чим можна поживитися.
Більше всіх, без сумніву, зрадів Четвертий Цучікаґе, Дейдара.
Старий хрич Онокі виявився рідкісним. Хоч він уже висохлий до мумії, але все ще був на ногах і навіть міг за допомогою ніндзюцу підняти предмет вагою в тонну. Слово "бодряк" тут не підходило, швидше вже « старий, але не марний"..
Хоч би як там було, коли четвертий Цучінґ отримав донесення і подивився на знімки супутникових супутників, він був у захопленні.
Такий масштаб вибуху...
Навіть якби він підірвав усю свою глину разом з собою, це не складалося б і сотою побаченого!
Як жахливо, як непереможно! Как...
Як чудово!
— Негайно готувати все до помсти! Я лечу в Коноху!
***
Хоч би як реагували інші села, Момошікі був змушений зносити труднощі.
Атакувати з поверхні на висоту в тисячі метрів...
Навіть він на таке був не здатний!
Тисячі метрів!
Його ніндзюцу, кинуте з такої висоти, втратило б більшу частину своєї могутності...
І ті скупчення чакри внизу напевно з легкістю б його відбирали...
Але не встиг він опам'ятатися від першого вибуху...
Як ганив другий...
А за ним третій...
Четвертий...
Терпіння Момошики луснуло. Він разом з Кіншікі негайно перемістився в інший вимір.
Це було ганебно, злякало людей на відверту втечу, але не брати всього за ніщо!
Коли перший вибух стався несподівано, вони лише виставили захисні технології. Якби не миттєва реакція і не вся сила чакри Шести Путів, їх б рознесло на шматки з першого ж удару.
В іншому вимірі Момошики та Кіншікі дихали важко, а їхні тіла стікали кров’ю — жахливе видовище.
Кожен дістав по пілюлі чакри, проковтнув і тіла відразу зцілилися.
- Ублюдки! Проклятий світ! Прокляті тубільці! Как... Як вони посміли...
По правді кажучи, Момошіки був наляканий до смерті.
Якби не його реакція, той незрозумілий удар прикінчив би їх обох на місці. Це було б безглуздо, якби іронія загинула.
Тепер-то він почав розуміти, чому Кагуя і Ішіки тут провалилися.
Перемістившись у своєму вимірі, Момошіки опинився прямо над Конохою. Вирішивши, що тепер він у безпеці, він разом з Кіншики відкрив просторий розлом і ступив назовні.
Шах-шухух*
Унизу їх оточила юрба шінобі.
- Так і думав. Ковцуки зі здатністю рухатися в просторі спокійно сказав офіцеру Сарутобі Асума, не виймаючи сигарети з рота.
Погляд Момошіки впав на його обличчя, позбавлене страху і благоговіння, і в грудях запала лють.
- Ви, нижчі тварюки! Хто ви такі? Як ви смієте так дивитися на мене, благородного представника клану Ооцукі...
- Перший загін! Атака "Пчелиний рой"! — віддав команду Асума.
- Так!
Група шінобі почала складати печатки.
На обличчі Момошики з’явилась холодна висмішка. Він витягнув руку, і риннеган в його долоні повільно відкрився ...
Він пожере все їхнє ниндзюцу, а потім поверне їм з ліхвою!
Нехай ці нікчемні створіння захопляться власним отрутою!
Але замість технік...
*Цолк-щелк*
Шинобі розгорнули сувої, з яких були зроблені чорні ящики. З тихим клацанням з них вирвалися численні безпілотники...
Як бджолиний рій, що вирвав з вулика...
— Нани? — Момошіки тільки й зміг видихнути. Що за чортівня?
Кіншіки з кам'яним обличчям вже заволодів його собою. У його очах спалахнув холодний блиск, а пальці окуталися алой чайні ...
*ВЖ-ж-жих!*
Одним ударом він розніс у щіпки доброї половини роя і невтомливо втупився на уламки.
Хмф, і це все!
*З-з-за...*
*З-з-за...*
Момошіки з тугою подивився на хмари безпілотників, які вже облетіли його з тилу...
Так і хотілося відвісити Кіншікі пінка під зад.
І що, питається, ти збив?
Але це були лише скороминущі думки.
Хоч би як там було, Момошіки були задоволені своїм підлеглим. Принаймні він не сумнівався.
Що ж, раз вже молодший не впорався...
За справу візьметься старший.
З цією думкою Момошики витягнув руку в сторону роя дронів...
— Шинра Тензей!
*В-у-ум!
Вдарна хвиля хлинула по всі боки...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt