Волисті волосся середньої довжини посідали сивину, борідка також стала білосніжною і зморшкувата в глибшому місці ока. Але тіло в футболці, шортах і накинутій зверху куртці все ще виглядало міцним та сильним.
Юя широко усміхався, озираючись на присутніх.
— Давненько не виделись. Все так виросли, треба ж ... А я ось і постарівся.
У цей момент Юя чимось невловимим нагадував Ґарпа з того, іншого світу - вік давав про себе знати, але сила нікуди не пішла.
Через його плече виглянула Цунаде.
— Останні десять років були для тебе непростими, Хіната, — м’яко сказала вона. - Я чула, що ти працювала на уколах, коли хворіла. Хіба можна так не берегти себе?
Цунаде теж постаріла. Друк Інь - не еліксир вічної молодості, вона не дала вічного підліткового віку. Проте, виглядала п'ята років на сорок, і в поєднанні з її ідеальною фігурою ця зріла краса приваблювала погляди навіть сильніше, ніж у молодості. Але їй було вже за шістьдесять, пристрасті пов'язувалися, і тепер їх з Юя зв"язували швидше споріднені стосунки. Можливо, будь - яка справжня любов з часом переростає в таку незнищенну до гробу, зв’язок.
— Т-третій? - Пробурмотів Неджі, дивлячись на Юя.
Тільки тоді до решти дійшло, хто стоїть перед ними ...
- То це... Той самий... легендарний Третій Хокаґе? — Прошепотів один з бійців Анбу.
Він був зовсім молодий, років шістнадцяти, а десять років тому йому було лише шість - не дивно, що він нічого не пам'ятав. Крім того, Юя і раніше рідко з’являвся на людях.
Юя помрачнел.
- Які ще легенди? Ніби я вже помер. Всього-то десять років подорожував, обійшов весь світ шинобі. І що, вже в небіжчики записали?
Радість на обличчі Хінати поступово згасла. Вона кашлянула і твердо сказала:
- Навіть якщо ви повернулися, пане Боруто все одно повинен відправитися в колонію! Його вчинок переходить всі межі!
Юя почесал щоку.
- По-моєму, це занадто суворо, але... раз ти так вирішила, нехай буде по-твоєму.
Хіната з вдячністю поклонилася.
Юя окинув Боруто оцінюючим поглядом, ввічливо хмикнув і з посмішкою підійшов до Шікаку.
— Шикаку... — Він зітхнув, дивлячись на розділ клану Нара. - Ти теж постарів...
Очі Шікаку почервоніли.
— Я...
Юя махнув рукою.
- Цей старий хрич Шика — ось хто був довгожителем. Так і Сарутобі Хірузен теж. Шкода, але і їх не стало кілька років тому... Тепер це село належить вам. Для мене, пережитка минулого, в новій ері місця немає.
- Пан Хокаґе! — Дихаючи, вигукнув Шікаку.
— Не вмовляй, — з усмішкою відмахнувся Юя. - Я не повернуся на цей пост.
Шикаку моргнув.
- Але можна не бути Хокаґе, а просто допомагати нам з документами.
- Саме так! — відразу ж піддав Шікамару.
Юя замовк.
- Так, щоб вас! Я перед відходом орав як проклятий, а тепер, повернувшись, повинен знову заховатися в цю лямку? Навіщо я тоді взагалі поїхав?
Він голосно розхвилювався.
— Аха-ха, ну ти і жартник, Шікаку, ага-хо!
З цими словами Юя розгорнувся і пішов.
Батько і син Нара помрочніли. Стало ясно, що старий Хокаґе не має наміру повертатися до роботи.
Прийшовши, Юя обернувся до Шисуї.
— Сьогодні ввечері ми з Цунаде заваляємося до тебе на вечерю. Приготуй щось смачненьке!
Шісуі мовчки кивнув.
Тим часом Хіната, подивившись на свого сина, зітхнула.
— Перед тим як відправити його в колонію, відчистіть всю фарбу!
- Так, пані Хокаґе!
***
Незабаром у руках немолодого Боруто відкрилися інструменти для прибирання. Він скривдився і вже зібрався було почати, як раптом помітив, що швабр дві.
Хлопчик замер в замішанні. А Хіната вже взяла другу швабру, підійшла до кам’яного обличчя третього Хокаґе і почала працювати.
Боруто мовчав.
Йому стало соромно...
— О? Вже почали? — Дав голос Наруто.
Він підійшов до них з Хімаварі на спині.
— Тільки зараз? — З угодом подивилася на нього Хината.
— Хе-хе, - посміхнувся Наруто. - Хімаварі ніколи не хотіла залишатися. Як я не намагався її відволікти, все одно довелося взяти з собою.
Хіната кивнула і подивилася на дочку.
Хімаварі підняла ганчірку, яку тримала в руці, і крикнула:
— Братику, я допоможу!
Очі Боруто почервоніли. Він відвернувся, схопив швабру і з подвоїною силою почав відтирати фарбу зі Скали.
Наруто зітхнув і подивився йому в спину. А потім на його обличчі з'явилася усмішка.
У всякому разі, це лише дитяча примха.
***
Вечір.
— Скрип...
— Я вдома, — каже Шісуі з портфелем у руці зайшов до будинку.
любий. Батько з мамою теж тут, — Юру, вже одружена жінка з волоссям, зібраним у кінський хвіст, підійшла і забрала його портфель.
Шисуї кивнув, глибоко зітхнув і пройшов в вітальню.
- Чмок-чмок, моя маленька Інорі, яка ж ти краса! — Юя тримав на руках дворічну дівчинку і з радістю цілував її в щоки.
Дівчинка, широко розкриваючи вологі очі, скаржилася на матір. Вона не розуміла, чому та віддала її цьому незнайомому старому.
Учиха Інорі, дочка Юру, онука Юя.
— Досить там стояти, проходь і сідай.
Шисуї кивнув і трохи схвильовано підвів.
Інорі, побачивши батька, відразу потягнулася до нього. Шісуі взяв дочку на руки і, легочко поплескав її по спині, запитав у Юя:
- Пане Хокаґе, ви... знайшли щось цікаве за час своєї Середосвітньої подорожі?
- Цікаво? — Юя підпер голову рукою і посміхнувся. - Та ні, нічого особливого. Но... — він іскоса подивився на зятя, — я довірив тобі Юру, але ніяк не сподівався, що ти зможеш перетворити цю закінчену затворницю до... те, ким вона стала зараз.
— Папа! — Зненавиділась Юру. але "завершена" - це вже занадто!
Юя фиркнув, не давши їй відповіді, і зітхнувши звернувся до Шисуї:
— Сумно тобі довелося. Ця дівчина, Юру, вже за сорок.
У очах Юру спалахнув небезпечний вогник.
— Мені скоро теж сорок, — тихо помітив Шісуі, хоча до цього було ще кілька років.
Юя цокнув язиком.
— За це я тебе і люблю. Гаразд, я спокійний, залишаючи Юру на тебе. А Інорі приведіть до мене в гості, коли буде час. Ми з Цунадою повернулися в село, щоб повернути листя до коріння. Вважаю, часу у мене залишилося не так вже й багато.
Юру завмерла, її очі відразу ж зволожилися. Вона знала, що всі люди смертні, але...
Но...
— Ех, — продовжив Юя, звертаючись до Шисуї, - проживу ще років десять-п'ятнадцять, простягнуся до дівоста і віддам кінці.
- Ах ти, старий негідник! Та щоб ти прямо зараз помер! — Підірвалася Юру, кричала в батька подушкою.
Поверни мої сльози, ідіоте!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt