Наступного дня.
— Прокидайтеся! Третій Хокаґе повернувся!
Хіната підскочила, і її обличчя засяяла приємна усмішка.
— Правда? Яке ж щастя! Третій, ви нарешті повернулися!
— Я...
Хіната дуже сіла на ліжка.
Вона озирнулася на знайоме середовище кабінету Хокаґе і підтисла губи. Вставши, вона пройшла в ванну, почистила зуби і подивилася у дзеркало на своє відображення - сплутане волосся, пом'ятий вигляд. Хината зітхнула.
Вона прийняла душ прямо тут, у ванній при кабінеті, переодяглася і відправила Наруто повідомлення з проханням принести змінний одяг та забрати брудну.
Потім вона сіла в крісло Хокаґе і мовчки взялася за роботу нового дня.
Незабаром у кабінет зайшов Х’юга Неджі і дав їй коробку з паровими буочками.
- Це тобі від Тен-Тен, вона спеціально приготувала.
Хіната взяла коробку, без сил подякувала йому і знову заткнулася в папір.
Через деякий час підійшли й інші. Почався ще один довгий, одноманітний і виснажливий день.
Чому ніхто не попередив, що Хокаґе так важко бути?
Хоча...
Вони навіть не Хокаґе. То чому ж на них випала така нога?
Кожен з них в глибині душі задавався цим питанням, але кинути всі вони не могли.
Адже...
На їхніх плечах лежала відповідальність за долю понад десяти мільйонів мешканців Конохі.
Дзінь-дзинь-дзень-Дзінь!
Роздався пронизливий дзвінок телефону. Хината здригнулася. Цей апарат дзвонив тільки в екстрених випадках.
Вона схопила трубку.
- Пані Хокаґе! Бо... Боруто... Узумаки Боруто... Він ... Він змазав фарбою обличчя всіх чотирьох Хокаґе на Скале! Прошу, приїжджайте! А-а! Боруто! Хоча б не на обличчі третього!
Хіната повісила трубку. А потім її голова відкинулася, і вона втратила свідомість, зруйнувавши прямо в кріслі.
— Хината!
- Пані Хокаґе!
— На допомогу! Терміново сюди!
***
Поки Гокаґе був хаосом, Конохі відкрив перед головними брамами іншу сцену.
— Стояти! Запропонуйте посвідчення особи або пропуску... А, це ви?
Біля входу в село стояли два капелюхи — Юя і Цунаде.
Юя посміхнувся.
- Ну що, Ізомо, Котецу, ви двоє все так само на воротах стоїть?
Камзукі Ізо, вже чоловік середніх років, злякався потилиці.
- Дякую за турботу, пане Хокаґе, але нам тут добре.
Юя з усмішкою похлеснув їх по плечах і простягнув своє посвідчення.
Потім він і Цунада одночасно підняли голови, дивлячись на височілі над селом небоскреби.
Майже десять років пройшло...
Цікаво, як там Гіната справляється.
Юя посміхнувся і поправив капелюх.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt