Після короткого, оглушуючи мовчання до всіх іспитів нарешті дійшло...
- Якого біса? З дороги! Я перший!
— Пропустіть мене!
- Ти хто такий, твою мать? А ну звалив звідси, живо!
— У чергу, в черзі!
— Яка ще черга? Думаєш, ти у себе в селі? Це іспит, дурню!
- Почекайте, ви в своєму розумі! За іспитом стежить весь світ шінобі, ви впевнені, що хочете поставити себе такими!
— Саме так! Уявіть собі, яке приниження для ваших сіл!
Натовп наткнувся на пробку, який швидко з’явився у непрохідних воротах Гаар.
Що до самого Гаари...
Він з непроникним обличчям спокійно ступив вперед і зник у глибині Леза смерті.
А от Темарі і Канкуро, які застрягли в людському загостренні, поспішили.
Ні, серйозно, їхній молодший брат ...
Просто взяв і пішов?
...Ще час звикнути.
У цьому світі доля Гаари склалася інакше. Шукаку не бував, так і мати його залишилася живою. Але її здоров’я було слабим, а батько майже не приділяв часу синові. Через це Ґеара ріс замкнутим і самотнім.
І все ж, незважаючи на своє відчуження, він був доброю дитиною - це було видно по тому, як він щодня після Академії йшов до матері. Він просто боявся її втратити. Хіба можна звинувачувати його за це?
Крокаючи вглиб лісу, Гаара вже почав оглядати хоч якісь заціпки, натякають на суть другого етапу, як раптом зауважив на гігантському дереві приклеєний листок паперу. Стовбур дерев був такий величезний, що він нагадував неприступну стіну. На фоні цього дерева білий папір з чорними ієрогліфами кидався в очі.
Гаара підійшов, зірвав листочок і заглибився в читання...
П'ять хвилин пізніше.
Екзаменувані все ще товпилися біля воріт, не бажаючи поступатися один одному ні п’яді.
Снаружи, дивлячись на цей балаган, Наруто заклав руки за голову і з досадою повернувся до Шикамару.
і що ти про це думаєш?
Обличчя Шикамару помрамчело. Що він думає? Варто і думає. Він і так проминув на старті, а якщо вони зараз застрелені тут намертво, то про другий етап можна забути. Перемога сама попливе до інших.
Він вже почав прикидати, як би розігнати цю юрбу або хоча б змусити їх дотримуватися порядку, коли з епіцентру заторі донеслися здивовані вигуки.
Шикамару дивно підвів брови.
А біля воріт знову з’явився Гаара. Він тримав у руці той самий листочок і спокійно звернувся до натовпу, що розпалився:
- Досить штовхатися. Не має значення, хто ввійде першим, а хто останнім. Зараз важливо ... Ось це.
Всі втупилися на папір у його руці. На ній був лише один рядок.
« Усі члени команди повинні прийти до наступного пункту випробування у повному складі. В іншому випадку результат команди скасовано."*
Як тільки побачили ці слова, натовп раптово затих. А потім, повільно, але вірно, шінобі почали організовано проходити в ліс.
Гаара приєднався до своєї команди — Темарі та Канкуро.
Коли Наруто, заклавши руки за голову, нарешті увійшов до лісу, Гаара про щось впівголоса говорив зі своїми.
— Йоу! — Безтурботно помахав йому рукою Наруто. що вигнав цей натовп! А то стирчати там було б тією ще занозою.
Гаара лише спокійно кивнув, розвернувся і повів своїх командунників геть.
— Ну і фрукт, — насупився Наруто. - Який зарозумілий тип. Хм... І чому мені це здається таким знайомим?
Пройшовши повз Шікамару, він побачив Наруто, який застиг позаду Саска і лише похитав головою.
Чоджі та Іно також побачили на вулиці Наруто, а потім на Саске... і, синхронно похитавши головами, усунулись.
Саске стиснув кулаки. Що це означає? А ну-ка поясните! Невже я ... Такий же зарозумілий? Це неможливо!
Поки він кипів від обурення, Наруто повернувся до Хінати:
- Хінато, допоможеш? Подивися, будь ласка, в якій стороні є щось підозріле.
Б’якуган Хинати, який еволюціонував в Джоґан, бачив далі і чіткіше. Крім того, світ в її очах був кольоровим і кахлі — мінімальними. По правді кажучи, якби у Х’юзі не існувало способу розвитку очей до Тенсейгана, то Джоґан Хінати вважався б справжнім скарбом.
Лише тепер її очі не виявляли жодних особливих здібностей. Це змусило старійшин відчувати тривогу, бо Хінати мали силу розбудити Тенсейгана. Хіаші навіть думав пересадити її інші Б’якугани, але не забував про це і подумав: « Це вже надто жорстоко ». Інакше Хіната зараз напевно лежала б у лікарні Конохи.
Вона активувала Джоган, оглянулася з боків і здивовано подивилася на Наруто.
— Наруто-кун... їх... Їх дуже багато...
— Кого багато? — Не зрозумів він.
— Свитков... — Відказала Хіната.
Наручно схилив голову набік.
— Багато сувоїв? В якому розумінні?.
...
Тим часом команда Гаари, хоч і входить в ліс однією з перших, тепер трималася десь у середині спільної групи з десятками команд. Упевнившись, що за ними немає хвоста, Гаара дістав з кишені ще один акуратно складений листочок.
— Це ще одна звістка з того дерева, — сказав він до брата і сестри. — Я помітив, що подібні записки розвішують на багатьох деревах. Очевидно, їх залишили екзаменатори.
Канкуро і Темарі в кивнули.
Гаара розгорнув папір.
На ній теж була лише одна фраза:
* У цьому лісі є справжні правила, а є - фальшиві»
Канкуро і Темарі нахмурилися.
— Це ще що означає?
На відміну від них, Гаара залишався абсолютно спокійний.
- Ви коли-небудь грали в квісти з загадками?
Темарі та Канкуро переглянулися і друзі похитували головами.
— Я граю тільки в "Лигу Шинобі" - з гордістю заявив Канкуро. - До речі, я вже взяв ранг Майстра.
Темарі трохи задумалась і вирішила, що тримати інформацію в таємниці тепер немудро.
— А я... Граю в "Стальні куної"...
Канкуро та Гаара відразу одарили її надзвичайно дивними поглядами. Темарі густо почервоніла, але промочала.
— Кхм... Загалом це правило нам просто потрібно запам'ятати, — закінчив Гаара.
З цими словами він дістав запальничку і підпалив листочок.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt