Внутрішнє місто Конохі.
Резіденція Гокаґе.
— Шанований пан Хокаґе, — з обезжуреною безтурботністю звернулася до Юя Фу. Вони приймуть участь у іспиті на чуніна, який проводить ваше село.
Дивлячись на цю безшубашну дівчину, Юя помаранчел.
- До екзамену ще кілька місяців. Ви не зарано з'явилися?
Фу з великим подивом подивилася на нього:
— А що, не можна? Пан Хокаґе, хіба не годиться прибути наперед, щоб освоїтися на місці?
Юя відкрив було рот, щоб заперечити, але... Чорт візьми, адже в її словах був гум. І все ж він знайшов що відповісти:
— Але хто ж приїжджає за півроку?
Фу впирала руки в боці і з найбільш невгасимим видом заявила:
- Наші хлопці не найчутливіші, ось ми і приїхали раніше.
Юя втратив дар мови.
Зробивши глибокий вдих, він втомився махав рукою:
— Ладно. Якщо вже прибули, розташуйте.
- Так! — З радістю відповіла Фу і відразу ж запитала, де нас заселять.
- Вас проводять. Почекайте трохи, за вами прийде співробітник, — відповів Юя.
Фу кивнула:
— Поняла.
І відразу поставила наступне запитання:
— Скільки разів на день нас годуватимуть?
Погляд Юя став ... Дивно. Але дівчина витримала його зовсім несмішно, без тіні сорому.
Коли Юя дивився на її невинне обличчя, то сумнівався в тому, що з’явилася думка: « Вони приїхали сюди, щоб просто об'їсти Коноху?» Та ні, марення якась. Він не чув ні про який голод у Делевні Скритого Водоспаду. Що вони робили б?
« Що ж, — подумав він. — Усе це і так готувалося для гостей з інших сіл. Нехай поки тільки одне село, але ..."
Півроку не так вже й багато, і запаси провізії не зникнуть. Можна відкрити для них гостевий комплекс.
І Юя підтвердив, що Коноха повністю бере на себе підтримку учасників. Врешті-решт, в його попередньому житті країна, яка приймала міжнародні змагання, завжди давала спортсменам і житло та харчування. Екзамен на чуніна - не зовсім змагання, але вдарити в багнюку обличчям без зуміття організувати все на вищому рівні, було б ганебно. А соромитися Юя не кохав.
Отже, Фу зі своїми підопічніми з Такегакурі оселилася в спеціальній установці для юа для іспитів. Він був розташований у окремому закритті на півночі внутрішнього міста, розрахованого виключно для відпочинку і підготовки генінів, що прибували.
Тут було все, що тільки можна уявити.
На території комплексу були добре споряджені спортивні майданчики, полігони тренують пустелі, гігантський басейн, цілі гори штучних скель — пейзажі на будь - якому смакові, які повторюють природні умови різних країн.
Але й це було не головне. Головне - безліч працівників, які відповідають за все на світі: від охорони до спостереження за тренуваннями.
У перший же день Фу та її хлопці були приголомшені.
Продумано до дрібниць!
Хоч би яку здатність ви хотіли відточити, для цього вам обов’язково треба було мати ідеальну зону. А неймовірне розмаїття магазинів і лавочок пропонувало, здавалося б все на світі, тільки гостям було комфортно. Фу навіть знайшла цигарки тієї самої марки, яку любив її наставник. А це була незнана марка, яка продалась тільки в їхньому рідному селі!
Перший день пройшов у суцільному захваті.
Ці технології видавалися фантастичними. Куди б ти не пішов, нічого не треба було робити самому - достатньо просто виглядати перед екраном, і все вирішувалося само собою. Двері відчинялися, техніка включалася - все відбувалося одним поглядом. Емоційний підйом був гарантований.
Зрештою Фу повела своїх генінів у найважливіше місце — їдальню. Для неї вона була свята святиня. Чесно кажучи, саме заради їдальні Конохі вона і затіяла всю цю авантюру.
Звичайно, вона не була впевнена, що Коноха візьме на себе повне забезпечення учасників. Але, як видно з минулого досвіду спільних заходів, Дерівня Ліста завжди організовувала бездоганно.
І, як виявилося, її розрахунків виправдався.
Тепер можна було зі спокійною душею їсти за рахунок Конохи і насолоджуватися життям цілих півроку.
Фу та її учні з Такагакуре жили на новому місці.
Того ж вечора на стіл Юя легко звіт з кухні.
Ну і справи. Як загін голодних духів, а не шінобі з Такагакуре! Нехай кухаря і виділили лише двадцяту частину від запланованих запасів, але щоб її хоробро підчистили за один присід?
Гаразд. Хороший апетит — ознака здоров’я.
Юя зітхнув і наказав збільшити порції.
...
Новина про те, що шінобі з Такагакури вже прибув до Коноху для підготовки до загальних іспитів на чуніну, яка відбудеться через шість місяців, швидко розлетілася по інших селах.
Багато хто дивувався, чому Водопада відправила своїх людей так рано. Але дехто подумав, що це має зміст. Врешті-решт, їхні власні тренові майданчики часто були не більш ніж порожні. А судячи з нотаток, які та дівчинка із Такагакурі залишала в мережі, у Конохі все було обладнано за останнім словом техніки.
Тренування там напевно принесуть куди більше користі.
І ось, в Коноху потягнулися й інші.
Юя це зовсім не здивувало. Варто було комусь подати приклад, як інші відразу ж пішли за ним.
Минуло лише три місяці. На подвір'ї стояв червень 64-го року по літургії Конохи, а село вже було повна гостей.
Розмістивши всі прибулі в гостеві комплексі, Юя з головою пішов у підготовку самого екзамену. Перший в історії іспит на чуніна для всього світу шінобі повинен був пройти без серйозних подій. Його не хвилювали дрібні непорозуміння, але він би собі не пробачив.
Нехай це перший раз, і якщо подумати про нього, то можна було б не так суворо відреагувати, але Юя чудово розумів: перше враження - найважливіше. Особливо в подіях такого масштабу.
Перший — ключовий!
Якщо все пройде гладко, це може увійти в традицію. А якщо це стане традицією, то в майбутньому, коли між селами виникнуть тертя...
Випустити пару і скласти рахунок на екзамені - все краще, ніж розв'язувати ще одну війну. Так він думав.
Звичайно, і нагорода за ліпші місця Юя підготував щедрі. Призи були передбачені для всіх, хто увійде в першу сотню.
От тільки він ніяк не очікував, що ...
Цього разу було рівно сто вісім учасників.
Тобто, всі села світу шінобі надіслали в загальному тридцять шість команд.
Насправді, не так вже й мало. Адже не всі села, як Конохе, поставили на іспит відразу чотири команди з дванадцяти генінів.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt