— Ця партія майже відповідає моїм стандартам. Солодкості і нудьги вистачає, ось тільки кісточок багатовато.
Юкі з хрустом відкусив шматок арбузи і похитав головою.
Але Четвертому Райказі було не до таких дрібниць. На його думку, ці кавуни були справжнім чудом.
— І цього більше ніж достатньо! Більш ніж! — Не приховував він своєї радості.
За всю історію Кумогакуре село постійно стикалося з нестачею харчів, а по-справжньому великих продовольчих криз було два.
У перший раз від голоду вимерла майже половина села. Це сталося невдовзі після Першої світової війни шінобі, і бажання розв'язати нову війну для відволікання уваги від внутрішніх проблем було великим. Але в Конохі тільки-тільки прийшов до влади Юя, який взяв курс на торгівлю з іншими селами. Батько нинішнього Райкаґе, третій батько, вважав, що за таких умов війна з Лістом принесе ще більші збитки. Він відмовився від цього, звертаючи свій погляд на місцевих торговців.
Безжально « розкуваючи » місцевих купців, він вивів Кумогакурі на шлях прискореного розвитку.
Друга велика продовольча криза була спричинена фінансовим колапсом.
На щастя, на той час селяни мали грошові резерви. Попустивши в хід всю іноземну валюту і набравши кредитів, Кумо дещо вдалося викупити достатньо їжі та пережити голод.
Після випадку його батька, третього Райкаґе, він сказав йому, що коли прийде черга Казі, то може займатися чим завгодно, але проблема продовольчої безпеки повинна бути вирішена раз і назавжди. Деревина зобов’язана досягти повного самообстеження.
Четвертий Райкаґе завжди вважав це завдання майже неможливою.
Хто б міг подумати, що якийсь Юкі вирішить її на три чверті поодинці.
І нехай для самого Юкі засухастійкий рис, який він вивів, був жорстким, без смаку і зовсім не їстівним аж до четвертого врожаю, для Четвертого Райкаґе все було по-іншому. У дитинстві він на власні очі бачив, як старші люди в Кумо їли траву, кору та землю і коли цього не стало — просто помирали від голоду.
Поклади перед ними тарілку такого "некондиційного" рису, і вони життя за нього будуть готові.
Спочатку Четвертий Райкаґе з презирством ставився до цього хлопця, який нібито потрапив у Кумомару в ім’я великої любові.
Справжня любов? Скільки вона коштує? На хліб намажеш?
А потім Юкі довів, що так - ще як намажеш. І не тільки собі, але й усім мешканцям Деревні Скритого Хмарака.
Четвертого Райкаґе зовсім не бентежило, що його штовхнули носом у свою невіру. Таким « приниженням » він був тільки радий.
Так, його трохи знудило, що авторитет Юки в селі тепер був вищим від нього самого, але Райкаґе розумів: він заслужив це. Хіба знайдеться хоч один шінобі його покоління, хто не голодував у дитинстві? Так що нехай забирає собі всю славу, Четвертий не заперечував.
Спочатку, коли Юкі тільки розбив свої досвідчені поля з посухостійким рисом, вся село потекла над ним. Тепер же насмішкою виглядала вся село, крім самого Юки. Його здібності були очевидними для всіх, і Райкаґе не був винятком.
А кілька років тому Юкі раптом осеніло, що одним рисом висидить не будеш, потрібні і овочі. Він почав вирощувати овочі. Потім взявся за фрукти.
Що тут скажеш... в Кумомарі відчували, що якщо так піде і далі, то через десять років це село з імпортера їжі перетвориться на експортер.
При самій думці про цей четвертий Райкаґе тремтіла.
Але для всього свій час. Він навчився терпеливості. Йому всього п'ятдесят, куди поспішати?
Після смерті батька його постійно непокоїли побоювання, страх не дати собі ради. Але тепер... Тепер він був упевнений, що коли прийде його година, то зможе з'явитися до батька в потойбічний світ і по-своєму плескати його по плечу та заявити: "Старик, а ти був так собі. Твій син набагато крутіший за тебе."
Оце було б досягнення!
Тож не дивно, що Юкі любив його щодня. Якби не той факт, що Юкі був без пам'яті закоханий у свою дружину, Райкаґе був би не проти підслати до нього в ліжко Мабуї. Вся село бачила, як ця дівчинка зіхне по своєму зятю. Ех, яка жалість... Якби Мабуї була з Юкі, він би отримав ідеальної людини для спостереження за ним.
І справа була не в якійсь природженій підлості Четвертого Райкаґе. Просто так думав будь-який Каґе.
« До речі, пане Райкаґе », — перервав його роздуми Юкі. - Наступного року на іспиті на панчосі Конохе... Я не поїду. Хай команду очолить Кілер Бі.
Райкаґе завмер і вдивлявся у обличчя Юкі. Той був спокійний, як штиль на морі. Тоді Райкаґе перевів погляд на Кілер Бі, а потім з вкороченої подивився на Юки.
- Не кажи мені, що це цей охолоджувач тебе підговорив?
Юки збентежено посміхнувся.
- Ну що ви! Я просто подумав, що пан Кілер Бі дуже сильний, він ідеальний джинчурікі, а іспит буде відкрито для всього світу шинобі. З безпекою проблем точно не виникне. То чому б не дати йому шанс? Пане Кіллер Бі, напевно, вже було дуже важко сидіти в запертих селах.
Райкаге нахмурився, обдумав його слова і кивнув.
— Ладно. Якщо ви вже, пане Юкі, просите, я дозволю йому очолити команду. Все одно я і сам там буду.
Юки здивовано вскинув брови.
- Що? Пане Райкаґе, ви теж?
Той згорів у широкій, самовдоволеній вухлі.
— Звичайно! У наступному році перший пункт на екзамені буде за Кумогакуре, я так вирішив!
Юки мовчазно дивився на Райказі. Він дуже сумнівався, що його батько затіяв цей іспит, щоб роздавати призи іншим селом. Шинобі Конохі в наступному році будуть потворно сильні. Принаймні, серед ровесників вони не будуть такими.
Але ж...
Юкі, дивлячись на щасливе обличчя Райкаґе, просто зітхнув. Він не збирався псувати тому настрій.
Опустивши досвідчене поле, він взяв артезне плетення і почав пояснювати тонкощі вирощування цієї культури кільком агрономам-старим, яких прислав Райкаґе. Він також пообіцяв, що напише книжку за обробленням арбузів і попросив усіх старанно вчитися.
Всі разом закидали, запевняючи, що не підведуть.
Юкі залишився задоволений. Давши ще кілька настанов, він відібрав потрібне йому насіння і наказав забрати до села тисячу арбуз. Спочатку на полі їх було приблизно п’ять тисяч. Звичайно, він залишив собі насіння.
П'ята досвідчена партія, до запуску готова!
Райкаґе прийшов з загону людей з порожніми руками. Вони ж йшли, і кожен ніс по кілька величезних арбузів.
Райкаґе був щасливий. Усі були щасливі.
Юки теж був щасливий.
Адже...
Місія по проникнню, дана йому батьком, проходила якомога краще.
Він не ліз у центр влади Кумогакурі, і тому Четвертий Райкаґе йому довіряв.
Але в той же час...
Він виявляв виняткові здібності, стаючи Райкаґе в залежності від себе.
А це означало...
Що його місія по проникнення буде продовжуватися.
Розвиток сільського господарства вимагало праці.
Якби Кумомарі продовжили йти шляхом, який передрікав Ю... Воно неминуче стане на шлях індустріалізації та військової агресії.
Це була занадто страшна перспектива. А раз так...
Чи не краще перетворити Кумогакуре в аграрну державу?
Нехай це і було трохи ганебно, але...
У відносинах між країнами немає місця почуттям.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt