Наґато дивився на Надшико Шізуку і тихо розповідав про те, що чекало його після повернення в країну Водоворотів.
Спочатку, коли він повернувся з Конохи, його привітно і люб’язно прийняли. Десять років тому він закінчив навчання у великому селі, але не залишився там і вирішив повернутися на батьківщину для її розвитку.
Незабаром він увійшов у уряд і почав робити собі ім’я. Багато його Клана охоче йшли за ним, бо він приніс із собою передові ідеї Конохи, які могли покращити їхнє життя.
Наприклад, коли Юя через Мітокадо Гомуру ініціював будівництво доріг у країні Водорворотів, Наґато щиро підтримав цю ідею, запропонувавши заодно використати можливість для повної перебудовки села. Так і вийшло, що тепер майже у кожної сім'ї був свій добротний, окремий будинок.
Але потім Юя наполягав, що головна відповідальність за розвиток туризму та послуг повинна бути головною. Нагато спротивився. Він був переконаний, що країна Водоворотів здатна створити власну промислову базу, адже фабрики тут вже були. Це був його перший бунт.
Але його співвітчизники вирішили інакше. Навіщо влаштовуватися на заводах, якщо можна легко заробляти на туристів? Зрештою, коли ця галузь стала вигідна, як гроші та впряме потекли рікою.
Зрештою Наґато поступився.
Він обдумав і дійшов висновку, що коли країна Водоворотів займає своє унікальне географічне положення, то рівень життя її громадян не впаде занадто сильно, навіть якщо Юя зрештою вирішить приєднатися до Коноху.
Однак на той час деякі урядовці вже і так вівшу про невираховані видатки такого злиття.
Наґато ж вважав їх божевільними. Так, тепер вони жили набагато краще, ніж раніше, але у них хоча б залишалася толка незалежності. Якщо ж вони увійдуть до складу країни вогню, то чи залишиться хоч якесь майбутнє у країні Водоворотів? Адже ми озираємося на Коноху.
Наґато знову почав переслідувати цих панів чиновникам.
А потім... Потім його вислали у будівельний департамент. Глубке місце, де багато мороки і ніякого навару. На прикладі недавнього будівництва залізниці люди, що живуть у тій країні, де Водовороти вимагають грошей.
Наґато дуже важко вгамував цей конфлікт, але зрештою зрозумів гірку істину...
Ті селяни, що не належали до клану Узумаки, просили небагато. Принаймні... набагато менше, ніж *деякі* ...
Надяшико Шізука весь цей час мовчала.
А Наґато вже не міг зупинитися, почавши. Він так втомився. Йому відчайдушно, до болю потрібен був хтось, хто міг би спокійно вислухати все, що накипіло на душі.
І Шізука, безсумнівно, була для цього ідеальним слухачем.
Мова Наґато пересох від довгої оповіді, і він осушував чарку за чарку. А може, вона не хотіла мати нічого спільного з життям і тому заговорити її саке було зовсім погано.
Зрештою Шізука м’яко накрила його руку своєю, не даючи налити знову.
- Досить пити.
Наґато завмер, потім зітхнувши поставив чарку на стіл.
« Минуло десять років, — сказала Шізука. — Ти змінився і справді.
Він гірко посміхнувся і подивився їй в очі.
- Тепер ти розумієш, так? Ми не можемо... бути разом. У мене ще стільки справ, стільки всього не зроблено... - Він знову видав смішок, повний болю. — Я просто жалок, чи не так?
- Я так не думаю. — Шізука похитала головою. Раптом вона посміхнулась. « Знаєш, коли я покинула Коноху, то повернулася до свого села. Протягом цих десяти років я навчалась для невіст.
Нагато застиг, здивовано дивлячись на неї.
— Ти кажеш... Про село Нашико? Я пам'ятаю, вона ... Він мав на увазі: « Тем же самі жінки», але в той час одумався і знайшов ввічливіші слова. Хіба вона... Чи Конохе не дуже розвивається?
Шизука посміхнулася ще тепліше.
— Можливо, і так. Але я дала тобі обіцянку, і я чекатиму поки ти його не виконаєш. Взагалі-то, для мене ти вже переміг, просто ... — Вона на мить закусила губу, але відразу вкинула голову і подивилася на нього з непохитною рішучістю. - Якщо ти вважаєш, що цього мало, я можу чекати і далі! Моя вчителька чекала на пана Джіраю двадцять років. І я зможу чекати двадцять років!
Наґато дивився на дівчину перед собою, приголомшений...
***
Нагато і Конан з іншого світу, спостерігаючи за долею цієї його версії, дуже хотіли щось сказати.
Але в результаті...
Вони тільки одночасно зітхнули і залишили країну Водоворотів.
Принаймні... Їм не доведеться турбуватися про те, що його чекає війна.
***
Через деякий час Наґато і Надяшіко Шізука відіграли весілля.
Джарія запросили на урочисте святкування.
Почувши в Конохі, що його учень одружується, він був на сьомому небі від щастя і, не вагаючись, приєднався до країни Водоворотів разом з Хіміко.
З таким захопленням Юя почухав щоку і вирішив поважати свого молодшого Джираю.
Країна Водоворотів та країни Дощу планувала спільно розробляти технології підводних човнів, і він вирішив вкластися у проект.
Звичайно, за первісним планом він збирався інвестувати який-небудь мільярд три, а натомість вимагає п'ятдесят відсотків акцій. Такий хід, як ти думаєш, був чистою водою пограбуванням. Сьогоднішнього мільярда рі не вистачить навіть на будівництво пристойного житлового комплексу, про яку участь у розробці такого рівня може піти мова?
Це дивно, правда? Безумовно. Але з точки зору Юї, з якого статі він повинен був платити більше? В обох країнах, в країні Водоворотів і в Країнах Дощу Коноха мали право голосу.
Але тепер...
Юя зрозумів, що цей старий лис Яхіко втратив одну невдачу і негайно придумав новий план. Він хотів упустити престиж Конохи.
Якщо Юя вирішить, у короткостроковій перспективі може нічого б і не сталося, але в довгостроковому це би по репутації Конохи.
Багато хто скаже, що в стосунках між державами важливі лише інтереси. Ті, хто так говорить, — або дурні, або негідники.
Якби репутація не мала значення, чому б у його минулому світі великі держави видумували стільки привідів, щоб приєднатися до менших країн? Чому б просто не безвихідь?
Юя чудово бачив, як закінчується найбільший хуліган на світовій арені: він залишається один, кругом вороги, а так звані союзники тільки і чекають моменту, щоб встромити ніж у спину.
Тож Юя відправив весільний подарунок для Наґато з Джіраєю.
Джарія і Хіміко чудово повеселилися на весіллі. Тільки на третій день після урочистості він з’явився і передав Наґато подарунок від Юї.
Це був контракт...
Інвестиції в розмірі п'яти мільярдів рей у країні Водоворотів і 5 млрд р ре в Країна Дощя. Взамен — це лише десять відсотків акцій, які працюють разом з підводними човнами і мають спільне використання технологій.
Вимоги, відверто кажучи, були більш ніж скромними.
Наґато, побачивши документ, поспішав.
Які рясні умови?
Але найголовніше...
З цими грошима... Він зможе добудувати ту саму залізницю.
А з залізницею... Земля Водоворотів матиме майбутнє.
Проблема, що так довго мучила його, розв’язалася в одну мить. Це було...
Нагато охопило сильне відчуття нереалізації.
Він підняв голову до неба Країнами Водоворотів.
Небо було ясним, ні єдиною хмаркою.
Ідеальний день, щоб навести в будинку порядок...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt