Джірая і Хіміко вже багато років подорожували по світу шинобі.
Головні зміни в їхньому вигляді? Хіміко, мабуть, відросла довге волосся, і Джірая перестав бути такою нерівою, як колись. Хоча його й далі тягнуло в жіночі бані і тому подібні місця за « матеріалами для творчості», Хіміко незмінно перекреслювала ці пориви.
Однак був період, коли він вів себе на диво струнко — поки Хіміко чекала дитину. Які вже там підгляди! Весь день він мотав між будинком і госпіталівом, і здавалося, був цьому тільки радий.
Але після народження сина Джірая та Хіміко пробули в Конохі трохи більше року і знову вирушили у подорож. Малюки залишили на піклування своїх співлановців Хіміко. Насправді, Юя пропонував приглянути за їхньою дитиною, але Джарія вважав, що і так багато йому зобов’язаний, а просити про більше було б вже перебіром. І тому відмовився.
З того часу вони знову їздили по світі. І цього разу вони здебільшого проходили через глухі ліси та гори — чим віддаленіше і безлюднішим було місце, тим привабливіше воно здавалося.
Отже, їхня поява в країні Водоворотів була лише черговою зупинкою у нескінченній подорожі.
Обоє, мабуть, не здогадувались, що час був безмовним і дорослішають. Наґато вже давно не був тим грозливим хлопцем, що колись чіплявся за нього, благаючи навчити ніндзюцу.
***
Наступного дня Джарія прокинувся у готельному номері. Повертаючи голову, він побачив, що його дружина Хіміко все ще спить. Він солодко потягнувся і, взявши пульт, виключив кондиціонер.
Кондиціонер, звичайно ж, чудова річ, але країна Водоворотів з усіх боків оточена морем і перепад температур вдень та вночі тут був дуже відчутним. Зазвичай на ніч місцеві кондиціонери не вмикали. Джірая створив це тільки зараз. Але вони з Хіміко - шінобі, люди загартовані, через таку дрібницю простудовитися не повинні.
У двері постукали.
— Обслуговування номерів.
Джарія підійшов і відкрив.
— Ще зарано, — сказав він своєму співпрацівнику готелю. — Будьте добрі, приходьте з прибиранням після полудня.
Співробітник з візком для сніданку кивнув.
- Добре, сер. Ви хочете сніданок?
- О, зрозуміло.
Джарія взяв газету, що лежала на возі.
— Не потрібно, дякую вам, — кинув він і відтягнув гроші.
— Дякую за вашу щедрість, — посміхнувся товариш і прийняв монету.
Газета зазвичай коштувала сто ре, а сніданок... Сніданок, само собою, входив у вартість життя. Так що решта чотириста решітки були чайними. Не так вже й багато, по правді кажучи.
Взявши дві порції, Джірайя розбудив Хіміко.
Та, захитаючись, пройшла до ванної кімнати.
— Джірая, — нерозбірливо пробурмотала вона чистить зуби. Скільки часу ми тут прокидаємося?
Джарія подумки прикинув свої плани, потім згадав вчорашню зустріч з Наґато... Він зітхнув і з ноткою розчарованості в голосі відповів:
— Затримайся на кілька днів. Цей хлопчик... У мене таке відчуття, що він щось від мене приховує.
Хіміко промичала у відповідь щось ствердне і продовжувала вмитися.
Джарія сів за стіл і розгорнув газету. Провівши очима кілька рядків, він поперхнувся і виплюнув соєве молоко прямо на стіл.
У центрі уваги було:
** « КОРОЧНІ НОВИНИ: Міністр будівництва ВОдоворотів, Узумаки Наґато », офіційно запрошує представників країни Землі, Відетра і Дочекаю взяти участь у тендері на будівництво першої черги залізниці в країні Водоларов."
Навіть політичний профан, як Джірая, розумів: за цією новиною стоїть щось зовсім інше.
Але головне питання було в іншому...
Навіщо Наґато це робить? І з чого він взагалі взяв, що у нього щось вийде?
***
**Страна Огня, Коноха. Резіденція Хокаґе.*
- Що, чорт візьми, відбувається в країні Водоворотів? — Нара Шикая гнівно потряс газетою перед Юєю. — Наскільки я пам’ятаю, Мітокадо Гомура не говорив нам про це!
Юя з усмішкою махав рукою.
— Не кипятись, Шикая. У твоєму віці не можна так хвилюватися, зморшки будуть.
Нара Шика мовчки подивився на нього. "Чорт забирай, і через кого я питається, так злюсь?
- Цього разу щось не так, нахмурився Нара Шикаку, потирали підборіддя.
— А я думаю, це ви все ускладнюєте, - посміхнувся Юя.
Шия недовірливо подивився на нього.
- Тільки не кажи, що... Ти і це передбачав?
Шикаку теж здивовано встромив брови.
Юя зобразив на обличчі вселенську втому.
— Та ким ви мене взагалі вважаєте? Я ж не бог, звідки мені знати що станеться в майбутньому? Я лише хочу сказати, що нам взагалі не варто в це вплутуватися.
- Чому? - Не зрозумів Шикая. - Хіба це не очевидна спроба країн Водоворотів накласти межі дозволеного і вийти з-під контролю Конохи?
Нара Шика був правий. Сама стаття про цю новину багато розповідала.
По-перше, Наґато - підставне обличчя. Чому в газеті конкретно назвали його ім'я? Все просто: якщо справа провалиться, вся відповідальність ляже на нього, а інші з'являться « вірними вассалами Конохи», які « ніколи не були з ним у сварці. Тоді вони не будуть змушені знову припасти до ніг Ліста.
По-друге, Наґато пішов на це добровільно. Чому він погодився на роль того, хто першим підведе голову, — байдуже. Я маю на увазі сам факт. І Юя повинна була походити саме з цього.
Яка ж мета Наґато?
Хм...
Сказати правду, Юя і сам не знав. На поверхні можна запросити інші країни, щоб побудувати залізницю. Але чи хтось дійсно думає, що це і є його головною метою? Все не так просто.
Однак Юя і Коноха вже мають здатність зустрічати будь - які зміни, що відбуваються в житті.
Чому в його попередньому житті велика сила, у якій він жив, могла дозволити собі ігнорувати дрібні провокації сусідніх держав? Все просто: їхні сили були нескладні.
І коли між вами прірва в силі, що буде, якщо ви відповісте на напад або, гірше того, покажете Наглеца? Що подумають інші країни? Як тоді вести справи?
Іншими словами, противник навмисне провокує тебе на відповідь, щоб твоя « позиція» одного слабкого похитнула твої торгові та політичні інтереси у всьому світі.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt