Побачивши свого учня Наґато, Джірая не приховав подиву.
- Ти ж провчився в Конохі два роки і повернувся додому? — запитав він. - А що знову тут робите?
Нагато і сам запитував себе, що його наставник робить в цій забігу, але слухняно відповів:
Я мав виїхати ще минулого року, але пан Хокаґе оголосив, що шінобі з інших сіл зможе скласти вступні іспити до університету тільки цього року.
Джірая на мить завмер, а потім до нього дійшло.
— Університет? А, ти про це ... То ти хочеш піти туди?
Він згадав, як одного разу з цікавості заглянув у цей самий університет. Але лекції там настільки завуальовані і незрозумілі, що Джарійя, сходивши разок, більше туди ні ногою.
А тепер він чув, як Наґато каже, що хоче там вчитися...
- І що в ньому хорошого? — За звичкою брякнув Джирая. - Я був там, і це звучить безглуздо.
Наґато подивився на нього з нескривною заздрістю.
Він чудово знав, що Джірая не просто елітний джонін Конохі, але й один з близьких Кемігане Юю. Для такого, як він, університет, куди так відчайдушно прокотився сам Наґато, ймовірно, був місцем, де можна зайти в будь - який час.
Та так, загалом-то, і було. Юя, на образ і подобу університетів зі свого колишнього життя, не зробив з нього закритого закладу. Головне, щоб відвідувач був не занадто старий і пройшов перевірку на вході. Так само й багато студентів, які не звикли до життя в гуртожитках, жили вдома і просто ходили на заняття. В одному селі, віддалі смішні. Навіщо сидіти в кампусі?
Але Наґато, хоч і заздрив свободі Джарія, добре усвідомлював свою позицію. Він не був ані родичем Ю, ні жителем Конохи. Він був чужинцем, якого послали на навчання, і, мабуть, перебував під пристильним наглядом Анбу. Хто знає, раптом він з'явився не за знаннями, а за таємницями села? За останні роки шпигунів з інших сіл у Листі було багато.
Нагато не вважав себе винятком і не чекав, що Юя дасть йому якісь особливі привілеї. Тому він був готовий добре готуватися і сподіватися, що зробить це.
- У будь-якому випадку, я повинен там вчитися... — Наґато сказав, розуміючи, що Джірая навряд чи зрозуміє, чим став цей університет для шенобі з інших сіл. Він не образився і змінив тему: "Вчителю, ви чимось засмучені? Може, я зможу розділити вашу ношу?
Джарія змутався і почухав щоку.
Розповідати учневі про таке було ніяково... Але це стосувалося його особистого життя.
— Так, дорослі справи, — пробурмотів він, відмахнувся. — Тебе, Нагато, не зрозуміти.
Нагато розуміюще кивнув.
У цей момент господар поставив перед ними дві миски, що димить рамена. Вчитель і учень почали їсти.
Похлявши лапши, Наґато раптом запитав:
— Наставнику, а що ви думаєте про стосунки між чоловіком і жінкою?
— Пффф-хах!
Джірая поперхнувся і виплюнув повний рот лапші.
- Дитинко, чого ти питаєш? — Збудив він, марнотиво витираючи стіл. - Не суй носа в справи свого наставника!
Він був настільки вражений своїми почуттями, що мимовільно вирішив, ніби Наґато говорив про нього.
Але насправді...
— Наставнику, я говорив про себе, — ошелестно вимовив Наґато. - Чому ви вирішили, що мова про вас?
Джірая завмер, а потім незручно кашляв.
— Кхм-кхми, ну, це... Я ж про тебе турбуюся, от і все. Переживаю, з чого це ти раптом задаєш такі питання... Так в чому справа?
Нагато з подивом зазначив, що його вчитель сьогодні поводиться якось дивно. Але, почувши запитання, він згадав про причину своєї туги і знову тяжко зітхнув.
Цього разу Джірая дійсно зацікавився.
- Хм-м, Наґато, на тебе це зовсім не схоже... Не пригадаю за тобою такої сентиментальності.
Коли Наґато подумав, то вирішив більше не приховувати правду від свого наставника.
— Учителю, — почав він. Але ви вже маєте ту, хто вам подобається. Ви б прийняли її почуття?
Джірая замер, і в нього засіла права рука.
« Ах ти, паршивець! І потім ти говоритимеш, що це не на мене?"
Але, подивившись на по-справжньому привабливе обличчя учня, він зрозумів, що той не прикидається. Поміркувавши з хвилини, Джірая зі всією серйозністю вирив:
— Кажи толком, я нічого не зрозумів.
Наґато було лише зітхати і почати з самого початку.
Виявилося, що деякий час тому його почала переслідувати учениця села Надшико. Звичайно, його першою реакцією був відмова. Але, вислухавши його, дівчина не відступила. Вона лише заявила, що доля звела їх разом і вона не збирається здаватися.
Джарія слухав, і на чолі у нього виступив холодний піт. Так, значить і він був замішаний в цій історії?
Але на цьому все не закінчилося.
За роки Коноху Наґато зрозумів, що йому почала подобатись інша дівчина - Конан. Її сім'ю вирізали за наказом Дайме країні Огня, і з того часу вона стала неймовірно замкнутою та ухилялася всіх, навіть самого Хокаґе.
Нагато ніколи раніше не зустрічав таких дівчат. Спочатку було цікавість, потім воно переросло в інтерес, зацікавлення - у симпатію, а приязнь — у тугу за нею...
Так все і дійшло до теперішнього стану.
Насправді Наґато відчував, що його бажання залишитися в Конохі і поступитися до університету було частково пов’язане з Конан. Він хотів залишитися тут через неї.
Однак...
Сьогодні його знайшла та дівчина з села Надяшіко. Вона сказала, що це її останній день у Конохі. Вона не збиралася поступити в університет і більше не хотіла займати місце, виділене для її села, ставши його комусь іншому.
І в цей останній день вона хотіла отримати від Наґато остаточну відповідь.
Чи є у неї... Хоч якийсь шанс.
Саме це спонукало Наґато дуже зітхати, і він мусив дати їй відповідь.
Джірая похитав головою і з усією серйозністю подивився на Наґато:
- Якщо вона тобі не подобається, не смій обнаживати дівчину, зрозумів? Не можна тримати її на гачку, не даючи чіткої відповіді. Це просто жорстоко.
Ці слова, Джірая і сам прийняли тверде рішення.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt