Коли третій Райкаґе побачив, як силает має силуетні властивості, його душа пішла в п’ятки.
Але він також був той, чиє розчарування не було меж.
Третій Цучике, Оноги.
Як і всі присутні, третій Райкаґе був почутий про легендарного Учиха Мадарі.
Але з усіх цих людей лише один Онохі насправді був свідком його кулаків.
Решта знали про нього лише за розповідями. Чули про велич Учихи Мадари і Сенджу Хашірами, про те, як вони боролися.
І гірка іронія полягала в тому, що поле бою далеко до найдрібніших деталей повторювало ці легенди...
Ісполінське Сусаноо і таке ж потужне, що врізається на пам'ять з першого погляду, статуя Тисячоліття Будди із Мокутона.
У радіусі кількох кілометрів від епіцентру їхнього конфлікту не наважувався з’явитися жоден розумний шинобі.
Однак Білі Зецу не турбувалися такими дрібничками. Час від часу когось з них затягнуло в м'ясорубку, де їх походи прали у порошок, на чому їхня історія і закінчувалася.
Таке становище справило на Юя дуже сильне враження.
Тепер він міг зосереджуватися на цілях, не відставаючи на Учіху Мадара та Сенджу Гашираму.
— Просто нелюди, — з вагою в голосі прочісував Онохі.
Колись, ще в молодості, Онокі побував у Конохі.
Тоді Учиха Мадара жорстко поставив його на місце. Говорячи прямо, Мадара вважав, що Івагакурі не рову Конохе, і хотів, щоб Деревня Скритого Кам'я стала її вассалом.
Звичайно, він не міг прийняти безглузду вимогу.
Він не збирався торгувати на родимках.
Зустріч закінчилася нескромно, але Ооні на все життя пам’ятав Учіху Мадару.
На щастя, пізніше з'явилися чутки, що Мадара став ніндзя-відступником, потім повернувся з Дівохвостим, щоб напасти на Коноху, але був повалений Сенджу Гаширамою. Сам Мадара загинув, а Дев'ятихвостий був запечатаний.
- Невже у цьому світі Учиха Мадара і Сенджу Хаширама все ще живі? — Дивлячись вдалечінь, хмуро запитав третього Райкаґе до Юя.
Юя похитав головою і відповів як на духу:
— Нет. Їх просто воскресив один підприємливий малий.
Райкаге завмер від подиву:
— Чи існує і таке ніндзюцу?
Юя лише махнув рукою, не бажаючи заглиблюватися в цю тему.
У цей момент біля нього з'явився Майто Дай. Віддавши честь, він додав:
- Пан Хокаґе! Десять гармат заряджено, ще десять в процесі. Провести перший пристрельочний залп?
Юя кивнув.
— Давайте, влаштуємо пристрелку. Погляньмо на силу. Ціль. Ви бачите ту кишуючу масу білих тварів на горизонті? Це вони.
Майто Дай козирнув, а тоді помахом руки подав сигнал стоячого позаду шенобі.
З вантажівок зірвали брезент, і з них було видно ряди пускових установок.
— Перша батарея! До бою! — Майто Дай застрибнув на голівну машину і вкинув руку.
З гулом платформи вантажних машин почали повільно підніматися. З люків з'явилися боєголовки.
— Розпочати наведення! Звантажити целюка!
Після наказу Дая інший шінобі відкликався:
— Цілеукаатор зайнятий!
Майто Дай глянув на Юя.
Той, засунувши руки в кишені і не відриваючи погляду від битви гігантів, спокійно віддав наказ:
- Вогонь.
- Так! Вогонь!
- Вогонь!
Команда рознеслася по ланцюгу, і шінобі на головному вантажному автомобілі натиснув кнопку пускання.
Ш-ш-шух!
БУМ!
Свист розрізаного повітря і гуркіт пускової установки злилися в один звук.
Масивна ракета, що несе снаряд для чакро-почки шостого покоління, знялася вгору, пронеслась над позицією об'єднаної армії шінобі, минула поле бою двох титанів і кинулася пряміком в тил ворога, де нескінченний потік Білих Зецу все ще рухався до передової ...
Іслонський гриб вибуху розцвілив прямо посеред їхньої армії.
Юя та інші чотири Каге добре бачили, що цей гриб був розміром з ціле Сесуноо.
Побачивши це, Юя в думках зітхнув.
Він, за його словами, страждав від фобії — страху перед недостатньою вогненною силою.
Навіть зараз, після шести поколінь модернізації радіус епіцентру вибуху становив всього якийсь кілометр, а висота гриба ледве досягла сотні метрів. Звичайно, якщо взяти до уваги ударну хвилю і жар, то зона розтягується на чотири-п'ять кілометрів.
Але якщо чесно...
Мощи все одно було мало.
У минулому житті Юя одна ядерна бомба могла стерти з лиця землі ціле місто. Так що вибух з радіусом поразки всього за кілометр, чесно кажучи, не вражав.
Та що там ядерна зброя, навіть потужний заряд звичайної вибухівки міг покрити велику площу...
Єдиною потіхою була думка, що ще залишався простір для покращення.
ГРО-О-ОМ!
Тільки тепер до їх позицій дійшов звук вибуху.
Дзинь.
Онохі навіть не помітив, як з його руки вислизнула і впала на землю курча.
Чиє тільки розчавлено похитала головою.
Третій Райкаґе, дивлячись на розвернуте видовище, стиснув зуби до болю.
На ляльковому обличчі Каратачі Ягури не здригнувся жоден м’яз.
Але не тільки вони були шоковані.
Навіть два гіганти, які люто мутузили один одного, замерли від оглушливого гуркоту в центрі поля бою. Вони як по команді повернули голови в сторону вибуху...
- Що це було? — Ужасно проричав учиха Мадара, розвертаючи Сусано до воскреслого Хаширама, який стояв на голові тисячерукого Будди. - Твоїх рук справа?
Обличчя Едо-Хаширам помадрочело.
— Якби я мав таку силу, то відразу вдарив би по тобі, а не в порожнечу!
Медара, що виграла над нею на мить і зрозуміла докази розумними.
Але велетенський гриб і клуби пилу, що стояли далеко від нього, змусили його пропустити удар.
Невже... Той об'єкт, що щойно пролетів над головою? Але він був заввишки 10 метрів. Хіба така дрібничка здатна на подібне руйнування?
Едо-Мадара не вірив.
Зійшовши з духом, він холодно фиркнув, дивлячись на Едо-Хаширам.
— Навіть якщо це ваші руки, ніндзюцу неможливо використовувати раз за разом! Сьогодні ви всі тут подаєте! Я сказав!
З цими словами воскрешений Мадара приготувався відновити атаку...
Тим часом Майто Дай доповідав Юя:
- Ціль вражена точно. Чекаю подальших наказів.
Юя відповів:
— Залп усіма гарматами. Влаштуємо цим білим тварям хороший вогненний душ.
- Так!
— Перший залп! До бою!
— Готовысть! — Роздавалися у відповідь з п'яти установок.
- Вогонь!
Шух-шух...
Сусаноо воскреслого Мадарі вже заносила свій священний меч, щоб прошити тисячолітній Будду, як раптом він побачив в небі десять об'єктів, точ-ткти схожі на той, що пролетів мить тому...
«...»
Едо-Мадари, який впав у повний стукіт.
БУМ-БУМ-БИВОМ-боум-BuM-Боум.
Безперервна канонада змусила всіх на полі бою зупинити те, що вони робили...
Це що...
Бог воював?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt