- Цей світ... Я вже не знаю, що з ним сталося. — Спочатку ці білі тварюки, потім той загадковий і неймовірно сильний тип... А тепер ще й легендарні шинобі з минулого, і відразу двоє ...
Наруто виливав Саска свої тривоги. Той не відповідав, але коли Наруто скаржився, паніка, яка охопила їх після поразки, поступово стала похмурим спокоєм.
Лише кілька днів тому двоє Учиха Мадар не залишили їм жодного шансу. Один з них мав цілі очі. І саме він, сам собою, переміг усіх кращих бійців об'єднаних сил шинобі: Наруто, Саске, Какаші... Чакро-пшка була у них під рукою, але Мадара прорвався прямо в їх стрій, і стріляти по своєму було б чистим божевіллям.
Тільки відчайдушне втручання в воскресіння тих, хто був у Хоказі - з першого по Четвертому — дало їм змогу відступити. У сумохомму відходу Какаші втратив око — їх вирвав той шинобі в масці, але принаймні залишився живим. У такому хаосі це вже було вдалим.
Тоді, в польових умовах, оперувати Какаші було неможливо. Але тепер, через кілька днів, підійшли основні армії шінобі, а з ними - П'ята Хокаґе Цунада та її медичний загін.
Сьогодні Сакура і Сакура прибули, але коли подивилися на саську, то негайно знайшли в медичній наметі хірургію Какші. Наруто тільки безпорадно розвівши руками, а в душі Саске це шевельнуло лише слабке ехо.
Тепер для нього було важливішим інше: знайти того типу в масці і змусити його повернути Мангек'є Шарінган. Клан Учиха перервався, залишився тільки він один. Отже, кожен Шалінгун є його власністю. Це... Його обов'язок.
— Плохи дела! Дуже погані! Ай!
Запилений гонець, який доносився з донесенням, спіткнувся і впав на землю. Але відразу ж схопився, відчайдушно вкидаючи сувій у руці:
- Ворог наближається! Армія Білих Зецу! І він ... Той самий... і легендарний шінобі! Він теж тут!
Задихаємося, шінобі випалив новину. Наруто і Саска переглянулися, а в очах одне одного прочитали лише одну рішучу постановку.
Вони добре розуміли, наскільки сильний противник. Але не можна було відступати. За спинами їх більше не було шляху назад. Ще одне відступ... І світ шінобі прийде кінець.
***
Коли Цунада, Четвертий Райкаґе Ей, П’ятий Казекаре Гаара, п'ята Мізукаге Мей Терумі та третій Цутчике Оноки прибули на передову, перед їхніми очима з"явилася нескінченна і кишата біла тварюра, яка противиться армії шені. П’ята Хокаґе глибоко зітхнула.
Хоча вона читала промови, знала і вигляд Білих Зецу та їхню зразкову кількість, одна річ — знати, а зовсім інша — бачити начальство. Є різниця між цифрою "сто тисяч" на папері і сто тисячами ворогів, що стоять прямо перед тобою. Тим більше що Зецу було куди більше.
Було ясно, що цього разу Учиха Мадара не збирався грати в підданки. Це вирішальна битва.
- Чакро-пушки? — Вона різко запитала Цунаду, коли вона підійшла до Нара Шікаку.
Шикаку, призначений у цьому світі стратегом об'єднаних сил і відповідальним за всю логіку та ресурси, з похмурим виглядом відповів:
— Уже розгорнути, пані Хокаґе... але їх всього десять. Якщо так багато ворогів... Боюся, ми не впораємося...
Він був правий. Хоч би якою була сила чакро-пшка, навіть якби всі ці безмозкі створіння збилися в одну щільну купу, один залоп знищив би від сили кілька сотень. А їх тут були сотні тисяч. Скільки ж часу піде, щоб перестрілити їх всіх?
Цунада лише знеохочувалася. Зброя була хорошою, але жахливо дорогим. Не по кишені...
Інші Каге та інші люди, що стояли поруч, виглядали пригніченими. Цунади не присвячувала їх у справи того, іншого світу, і вони нічого не знали. А якби знали... Вони б, не задумуючись, виклали будь - яку суму за десяток таких знарядь для своїх сіл. Що думати про те, чи не призведе така зброя до нової війни шінобі? Якщо не пережити цю загрозу, ніякого "потом" просто не буде.
— А де посланець з того світу?
— Минулого разу, в бою з Мадарою, він був поранений, доклав Шікаку. — Загубив ногу. Наш медичний загін вже займається ним.
Цунаде кивнула, її обличчя стало ще міцніше.
- Зробіть все, щоб поставити його на ноги. Інакше ми не будемо мати нічого виправдання перед Хокагом з того світу.
Шикаку кивнув у відповідь.
- Хтось виходить! - Його гострий погляд помітив рух в таборі ворога.
Цунаде відразу перевела погляд туди. І правда, з ряду Білих Зецу вперед виступила самотня фігура. Коли вона придивилась до нього, то дізналась про це. Учиха Мадара.
- Іноічі, ти чуєш, про що він говорить? - Вона звернулася до Яманака.
Іноічі похитав головою.
- Занадто далеко, пані Гокаґе. Я не зможу застосувати на ньому техніку переносу розуму.
Цунаде кивнула і вже збиралася сама вийти вперед, як раптом помітила, що її випередили.
Це був воскрешений Хаширама.
Двом, покликаним Едо Тенсей Хашірема та призначеним Йоло Тенсеєм Мадарою, повстали один проти одного. Дивлячись в обличчя старому другу і ворогу, Перший Хокаґе тяжко зітхнув:
— Ми мертві, Мадара. Цей світ тепер належить нашим нащадкам. Залиш свої помилки.
На губах Мадари повільно з’явилася холодна смішка.
— Ти все такий же наївний, Хаширама. Тож чого ми можемо бути здивовані? Для тебе час зупинилося в момент смерті. А ось для мене ні!
Погляд Мадари став крижаним.
— Моя мета... Не змінилась! Залишити світ нащадками? Ні! Цей світ зміню я!
З цими словами Мадара склав печатки, і зігнилий дракон кинувся на Гашираму...
І цей палаючий рів став сигналом...
Війна почалася.
— В атаку! Тисячі розлючених криків роздались, і армія шінобі пішла на легіон Білого Зецу.
...
А в цей час, далеко звідси, на вершині пагорба.
— Третій Хокаґе, ах ти, ублюдок! — Лютий ревів третій Райкаґе, звертаючись до Юя. - Куди ти нас притягнув? Ти ж не думаєш, що ми полеземо битися з цими тварями?
Юя відпряв, ухилившись від бризкотаючої слини, і, дивлячись на розгнівані обличчя інших Каге, тільки втомився.
- Я лише хотів показати вам силу чакро-пушки. А де ще, скажіть на милість, можна побачити її в дії краще, ніж тут? А?
— Чушь собачь! Ти що, тримаєш мене за ідіота? - Проричав третій Райкаґе, вказуючи пальцем на поле бою, де вже сходилися у титанській схопі тисячолітній Будда і Сусаноо. - Ти і сам зможеш влізти у битву такого рівня?
Юя посміхнувся.
- Хм, чи зможу я... А чому б... не перевірити?
Він змахнув рукою.
— К заряду!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt