- Скільки у вас в тому світі цих білих гарматних людей? — запитав Юя, дивлячись на Саске.
Біля Саске стояв блідий чоловік з довгим сплутаним волоссям.
Це був Орочимару з їхнього світу.
Саске замовк. Він і сам не знав відповіді.
З того часу як розбудив його Мангек'є, він тільки і робив, що шукав Орочимару, щоб той за допомогою Едо Тенсей воскресив третього Хокаґе і зміг би нарешті з’ясувати всю правду про клан Учіха. Йому було не до передової.
А після того, як всі попередні Хокаґе воскресли, час їхати на фронт і допомогти вже не залишилося.
Проте зараз об'єднана армія шінобі і військо Білих Зецу застигли в шаткою рівновазії.
Жодній стороні ще не встигла прощупати противника до кінця.
— Не відомо, але їх напевно більше 100 000, — вигукнув Орочимару.
Юя кивнув. Звичайно, він не міг бути на сто відсотків впевнений, що цей світ — точна копія оригінальної манги, але одне було безсумнівно.
Тимчасова лінія того світу випереджувала цю місцевість майже на двадцять років.
Минулого року його втручання не сильно вплинуло на їхній хід подій.
Ну, думаєш, Какузу і Хідан не змогли вбити Сарутобі Асуму і були схоплені раніше часу. Наґато відправив Пейнові збирати дати раніше, а Данзо прикінчили ще до того.
Эм-м... Принаймні, до Ооцукі Каґуе це все відносини не мало, вірно?
Так що, мабуть, можливо, може бути ...
Сюжет там розвивається приблизно так само, як і в оригіналі!
Та й плювати. З якою це статою він, Камігане Юя, повинен допомагати якомусь іншому світу?
— Сто тисяч... Багато число... — Зітхнувши, похитав головою Юя.
Вигукований Наміказі Мінато зробив крок вперед.
- Це так, але якщо не зупинити цих білих монстрів, весь світ шінобі буде втоптати у крові і горі, загине безліч людей.
Юя лише похитав головою.
— Навіть якщо й так, це ваш світ, а не наш.
Розлючений на ім’я Саутобі Хірузен, третій чоловік похилого віку подивився на Юю.
— Якщо наш світ не встоїть, то ви будете їхньою наступною метою.
Юя знав, що слова Сарутобі воскресіння були правдивими.
Ось тільки вся сіль була у тому, що він має чити. Це вони не знають сюжету, а він - знає!
Чого боятися, коли у них є Наруто і Саска?
А якщо він відправить людей на підмогу в той світ, не отримає жодної користі, та ще й людей втратить? Що тоді?
Люди, яких він пішлет точно не будуть головними героями.
А якщо вони загинуть, у нього серце холоне.
Зрештою, Коноха або зазнає нестачі людей, або знаходиться на шляху до цього.
Юя дорожив кожною людиною.
— Якщо ти погодишся направити нас у підкріплення армії шінобі, ми уявимо відповідну винагороду - воскреслий Тобірама зробив крок вперед і своїм кам'яним обличчям спокійно подивився на Юю.
Юя розсміявся.
Хоч цей Сенджу Тобірама і був не з його світу...
Але що тут скажеш?
Дядя-наставник не був би дядьком-постачальником...
Якби не розумів його з напівслова!
— Якщо так, то чи хотіли б ви знати, скільки людей вам потрібно? — відразу ж змінив тон Ю.
Тільки що, коли воскреслі Сарутобі та Мінато говорили йому про те, що їхній світ на краю знищення, Юя і бровю не повів.
А тепер розплився в усмішку...
Як же це...
Трохи занадто реалістично...
Вигукований Хаширама виглядав загубленим. Перед приходом сюди він чув, що Юя - його учень у цьому світі.
Треба сказати, коли він вперше прибув до Скале Хокаґе в Конохі, то був приголомшений.
Вірше, коли він, воскрешений, потрапив до Коноху свого світу і побачив, як під керівництвом Хокаґе Цухаде на місці руїн виріс сучасний мегаполіс з сталевих джунглів, він був дуже задоволений.
Він подумав: « Непогано я попрацював".
Але тут різниця була очевидною.
Якщо порівняти це, то воно є містом другого розряду і міжнародним мегаполісом.
Може, по площі різниця і була всього в чотири-п'ять разів, але рівень процвітання просто не здавався порівнянням.
Тому його перше враження було насправді дуже хорошим.
А тепер ...
Невже в серці цього хлопця немає ні краплі відповідальності за долю світу?
Хоч це і був світ... їх.
Вигукований Тобірама подивився на Саске. Той піджав губи і відвернувся.
— Я покинув Коноху. Не мені тут розпоряджатися.
Тоді воскрешений Тобірама перевернув погляд на Орочимару.
Орочимару облизав губи і посміхнувся.
- Я не проти рішення за Цунаді, але Коноха оголосила мене ніндзя-відступником. Ви впевнені, що хочете, щоб таке рішення приймали зрадник на зразок мене?
Вигукований Тобірама плескнув себе долонею по лобі.
Та що за чортівня...
Вигукований Сарутобі Хірузен зітхнув, ступив вперед і подивився на Юя, сказав:
- Ми можемо надати вам доступ до наших родовищ...
— Не цікавить, — кинув Юя.
Сарутобі подумав і знову сказав:
- У Конохі є багато сувоїв з технікою, я можу...
— Не интересно. Наступний.
—... - Воскрешений Сарутобі був здивований. Він подумав ще й зтиснув зуби: - Багатства, нагромаджені Конохою за всі ці роки...
— Ха-ах... Щось спати хочеться. Дядя Кагами, може я піду додому? Піднімати людей о другій-три години ночі - це ще задоволення.
Каґамі вчищав.
Обличчя воскреслого Тобірами дёрнулося. Цей фарс був занадто очевидний.
Ось тільки...
Кагами не помер так рано, але як він міг працювати під час такого безсоромного способу життя?
Тобірам був змушений знову вийти вперед, зітхнувши.
- Чого ти хочеш? Говори прямо, але без надто високих вимог.
Юя посміхнувся і, повернувшись, висунув умову:
- Населення. Я відправлю армію шінобі. За одного геніна десять молодих і міцних людей, підлога не важлива. За одного чуніна - сотня. За одного джона - тисяча.
— Кхм-м... — Тобири сжались. Та що з цим паршивцем не так? Як можна говорити про це вголос?
Якщо ви хочете збільшити населення, то самі розвивайтеся!
Якого біса ти полюєш на чужих людей?
З цими думками воскреслий Тобірама мітнув погляд на Хашіраму, і він ясно сказав: « Помилуйся над своєю ученицею! З ходу вимагає віддати йому людей! І цьому ти його навчав?!"
Але воскрешений Хаширама не звернув на нього уваги, тому що виявив дещо важливе.
- Ти можеш відправити і джонінів?
Юя:
— А, да. Зрештою, у нас в селі вже більше тисячі джонінів.
— Кхм-м... - Тобірами стискалися ще міцнішими.
В іншому світі, тобто в оригінальному мангіях, кількість шинобі у кожному селі була невелика.
Під час Другої світової війни армія шінобі з кількох сіл не нараховувала і сто тисяч людей. І це не рахуючи тих, кого кожне село залишила для власної безпеки або на випадок непередбачених обставин.
Але навіть якщо округлити і припустити, що загальна кількість перевищувала сто тисяч осіб, на кожне село було б трохи більше 20 000 шінобі.
Навіть якщо взяти тридцять тисяч на село, не можна, щоб з 30 000 шінобі тисячі була джонаміями.
Більшість з них завжди були геніями і чужинами.
— Звичайно, це тільки військове шинобі Конохі, — додав Юя. - Якщо додати до цього Військову поліцію Учиха, а також особисту гвардію кланів Сарутобі, Шимура та інших, джонінів набереться більше двох тисяч. А якщо взяти до уваги тих, хто має такі навички і присвоїть їм звання особливого джоніну, то дві з половиною тисячі — це мінімум. Ну як? Якщо ви дасте мені два мільйони молодих і міцних людей, я організую вам дві тисячі Джонінів. А? Це сила, яка може вирішити результат війни.
—...
Ці слова, промовлені Юєю з усмішкою, у Саске волосся на потилиці завмерло.
Решта зберігали мовчання.
Вони навіть почали підозрювати, що Юя просто демонструє їм свою силу.
Немає сумніву, що дві тисячі джонінів, які вкинулись у їхню війну проти Білого Зецу, могли б відігравати вирішальну роль.
Проблема була в іншому...
Використовувати їх лише раз... і заплатити за це таку ціну?
Навіть у їхній Конохі не було двох мільйонів жителів...
Звичайно, якщо зібрати людей з усіх сіл, то потрібна кількість, ймовірно, нашвартується.
Но...
Ні, краще не варто ...
Те, що ти щойно побачив, з'ясувало силу Конохі.
Не дивно, що цей хлопець наважився з'явитися до них глибокої ночі.
Мабуть, він чудово розумів, що якщо вони задумуються щось зробити, то живими з цього села не підуть...
Однак...
Тобірама прищурився, дивлячись на Юя.
- Ти щойно сказав... приватні армії кланів? У кланів Сарутобі і Шімура є свої армії? Ти не боїшся, що у них ... з'являться інші думки на твій рахунок?
Хоч ця Коноха і була не його, але як другий Хокаґе, який все життя намагався вирішити проблему протистояння кланів та села, він не міг не відреагувати на слова Юя про те, що в його селі у клонів є особиста гвардія...
Це було... Страшно.
Приватні армії кланів ...
Невже цей хлопець - лише пустельниця, а добробут села — заслуга інших?
Юя потиснув плечима.
- І що з того? Я контролюю всі їхні доходи та витрати, а також усе їхнє життя. А чого мені боятися? І завтра вранці навіть яйця не куплять на сніданок. У такій ситуації, чого мені їх боятися?
Тобіраму холодно.
- Неможливо.
Ці слова вирвалися в нього мимовільно.
Коли він це сказав, то зрозумів, що плепнув зайвого. І точно - Юя з посміховищем підхопив:
- Якщо ти сам на щось не здатний, це не означає, що інші теж не можуть, дядьку Тобірама з іншого світу.
Тобірам знову був холодний і замолодий.
Вигукований Хаширама голосно розсміявся, підійшов до Юя і простягнув йому руку.
- Ти зробив чудову роботу. Мабуть, ти доклав багато зусиль і сил, щоб це село стало таким багатим.
Юя кліпнув і, потискаючи руку Гашірамі, з усмішкою відповів:
- Та не дуже, все якось само собою вийшло.
Цунада прикрила рот рукою, зберігаючи смішок.
Вона знала, що Юя сказав це, щоб підчепити Гашираму.
І справді, обличчя воскрешеного Хаширами затьмарено.
Але він відразу посміхнувся.
— Серйозно, давай залишимо цю пропозицію з населенням. Ми не можемо торгувати мешканцями села, наче речами.
Погляд воскреслого Хаширама був сповнений щирості.
Юя в думках закрився. Ти-то, можливо і думаєш так, а ось той воскрешений другий, що стоїть поруч, напевно вже прикидував, як би насхрести два мільйони чоловік.
Гаразд, вистачить витрачати час.
Коли Юя прийшов сюди і дізнався, що Саске привів воскреслих для того, щоб попросити про допомогу, він зрозумів, ніби вся подальша розмова буде пов'язана з торгою.
А оскільки так, то ніякого поваги до цих людей він не збирався робити.
Це як якби ви зустріли неймовірно красивої людини, яка вам з першого погляду сподобалась, а він відразу запропонував би купити у нього страховку.
І якби ви, як дурень, закричали: « Я беру!», то самі були б винні.
Спочатку на сцену вийшли третій і четвертий з спробою зіграти на його сумлінні та змусити безкоштовно надати армію.
Юя на цю удочку не клюнув.
Потім прийшов третій другий, який одразу ж підійшов до справи і запропонував назвати ціну. Так і ведуться справи, все правильно.
І ось, у фіналі, з'явився перший.
Все було просто: спочатку вони намагалися отримати все безкоштовно, граючи на моралі, але Юя не піддався.
Потім почалися нормальні переговори.
А тепер вони намагаються збити ціну.
І ясно дали зрозуміти, що людей не віддадуть.
Який жаль...
Юя зітхнув і подивився на воскреслого Першого. Хм...
А він справді давно не бачив чоловіка, який врятував йому життя.
Хоч і був з іншого світу...
- Добре, якщо ви не хочете віддавати населення, я не буду відправляти військо шінобі.
Вигукований Хаширама занепокоївся:
ти...
Юя перервав його жестом руки.
— Не торопись. Людей я вам дійсно не дам, але ... Я можу запропонувати вам дещо інше.
- Дещо інше? — Воскрешений Хашірама був збентежений.
***
На ... Кхм, ні, не наступного дня, а тим же ранком Юя і Цунаде привели велику компанію з іншого світу на околиці Конохи.
Це був спеціальний військовий полігон.
Ніяких особливих досліджень тут не проводилося, це було місце для випробування могутності чакро-пушок.
Якби цю територію не оголосили закритою військовою зоною, випадкові перехожі могли б загинути від вибуху і розпочалися б нескінченні процеси.
Юя не хотів возитися з такими дрібничками і просто відсёк проблему одним махом.
Тепер будь-хто, хто забереться сюди буде вважатися шпигуном.
Коли Саске з іншого світу і воскреслі Хокаґе побачили, як на їхніх очах викресли знаряддя химерної форми, вони застигли у замішанні.
А коли гармата вистрелила і далеко пролунав вибух, залишивши після себе гігантський кратер, їх подивилося шоком...
Так ви тут... Ось так ви воюєте?
Очі воскреслого Хашіра загорілися, він повернувся до Юя.
- Чудова штука! Загорніть сто штук!
Юя з посмішкою кивнув.
- Ця пушка коштує мільярд три за штуку. Сто тисяч — сто мільярдів, до оплати.
Решта: «...»
***
У результаті Юя викинув 20 відсотків, але навіть так Конохи з іншого світу не мали таких грошей.
Нам довелося обмежити купівля десяти гармат, і тому договір про обмін на ресурси.
Тобірам був дуже незадоволений. Юя з радістю склав контракт за пазуху і сказав, що доставка у них завжди була перед дверима.
Упаковка десятьох гармат займе два дні, так що у них якраз буде час погуляти по Конохе.
Після цього Юя пішов разом з Цунаде і Учихою Кагами.
Цунада, коли воскрешила Хашіраму і Тобірама, також уточила свою тугу за ним.
Хоч це й були дідусі з іншого світу...
Як тільки Юя пішов, воскрешений Тбірама схопив Хашіраму і почав його рахувати:
— Ти тільки подивися! Якого учня ти виховував!
Талатливий, сперечання немає, але де його совість!
Наш світ на краю загибелі, а він вирішив нажитися на нашому горі!
Яка ганьба! Який бісівник!
Це все твоє виховання!
Цей чоловік, який отримав ім’я Хашірама, просто безпорадно заперечив, що це учень його тутешньої версії, а не самого.
За що був відчитаний ще раз.
Нічого не було, довелося чекати два дні.
Крім того, їм і самим було цікаво дізнатися, як влаштовано це село зсередини.
Вони ще не бачили її.
А що до Анбу, які таємно слідували за ними...
Якби їх не було, вони б затурбувалися.
Прогулюючись селом і безупинно захоплюючись його процвітанням, воскрешений Хашірама знайшов місце у центрі душі: Королівські казино Конохі.
Розкішне оздоблення, а біля входу напис: « Вхід на особу без до 16 років суворо заборонений».
Ноги Гаширами ніби приклеїлися до землі. Решта зітхнули і вирішили приєднатися до нього.
Незабаром Хаширама, кидаючи фішки на ігровий стіл, вже базікав з кількома випадковими собуль... Сігряками про справи в селі.
Розмова, природно, зайшов про Юя.
- Зовнішній Третій Хокаґе. Як гадаєте, добре його перший Хокаґе навчив?
Вигукований Гаширам усе ще хотів знати, що про нього думають мешканці Конохи.
Хай навіть інший Конохі.
Ті, що сиділи за столом переглянулися. Один з них похитав головою.
— Перший Хокаґе, крім того що помер рано, нічого не запам'ятався.
А ось наш нинішній третій... Його ніколи не вчив перший Хокаґе.
Він завжди був учнем Другого Хокаґе, пана Сенджу Тобірами.
Інший додав:
— Пан третій - така хороша людина, шкода тільки що після десяти років навчання у пана Тобіраму його характер погіршився, став набагато темнішим.
- Саме так! Я вам так скажу, мій батько мені розповідав, що Третій в дитинстві був такою лагідною і милою дитиною, і навіть по землі ходив обережно, боячись на мураху наступити! Казав, що мурашка теж живе і не може їх просто вбити.
Шкода, що пізніше він провів багато часу з паном Тобірамою і перестав піклуватися про тих, хто живе за межами Конохи. Ми, які приїхали з інших сіл, дуже постраждали.
Вигукований Хашірама, прихований Технікою Перевертання під личиною чоловіка середніх років, замер і, глянувши на шкіру співрозмовника - все зрозумів.
В Конохе... Справді рідко зустрінеш таких похмурих людей...
Отже...
— Братец, ты... з Кумогакуре?
Чоловік, який був технікою, махнув рукою.
— Э, нет, я не з Кумогакуре. Я с Деры Молнниия. Коли ваш третій Хокаґе своїми інтригами підірвав економіку Деревні Скритого Хлаку, ми, торговці з країни Моління, також сильно постраждали.
Щоправда, зараз він нас не чіпає, так що ми можемо спокійно займатися торгівлею, потихеньку заробляти.
Тьфу, я скажу: якби вашого третього Хокаґе не зіпсував ваш другий, пане Тобірама, він би ніколи не діяв так жорстоко. Я чув, що деякі торговці після банкрутства навіть покінчили з собою!
Якби вони вижили, зараз би вже знову стали на ноги.
Цей чоловік ще трохи поговорив з Хашіром, і його рот поступово відкривався все ширше та розширюється. Зрештою він кинув грати.
Він міг кинути азартні ігри тільки тому, що щось геть виходило.
І цим чимось, звичайно, було...
[Тобірама! Ах ты, паршивец! Це все ти його зіпсував!
Я думаю, звідки в цьому хлопчиську така знайома безсоромна хватка...
Це все ти!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt