Коли до Учіхи Фугаку і Шімури Данзо дійшли звістки з країни Дощу, їхні думки потекли в абсолютно різних напрямках.
Клану Учиха треба було негайно погасити внутрішні сварки, а як відомо, найліпший спосіб залагодити конфлікт — знайти зовнішнього ворога. Укластися у війну, навіть якщо це не так, — чудовий метод. Багато разів в історії людства було доведено правдивість цього підходу.
Ось тільки... Який зв’язок між внутрішніми проблемами клана Учиха мали до Юя? Він не збирався вкидати Коноха у полум’я війни лише для того, щоб стабілізувати становище Учих.
Будь Юя глава їх клана... Що ж, тоді не довелося б і чекати — років за десять Учиха стали б найбагатшою силою в Конохі, і будь-які внутрішні тертя перетворилися б у мерзенні дрібниці.
Але Юя не був головою клана. Він був Гокаґе і відповідав за всіх мешканців Деревні Скритого Листа. Звичайно, він не міг дозволити собі розпочати війну без жодної користі. На клаптик землі, коім була країна Дощя, Юя дивився з відвертою зневагою.
Однак Учиха Фугаку, який відчайдушно шукав способу розв’язати клану і не знайшовши інших рішень, вирішив спробувати щастя за допомогою зовнішніх обставин.
Коли Юя відмовився, він несподівано побачив на порозі Шімуру Данзо.
І тут варто приділити особливу увагу Данзо.
Протягом усіх цих років він зовсім не сидів склавши руки. Як і в колишні часи, він заснував щось на зразок військово-патріотичних зборів для молоді. Простіше кажучи, дітей на кілька місяців у році атакували сильною військовою муштрі. На довший час Юя згоди не давала, так що Данзо доводилося вкладатися у ці межі. Всі витрати, які мав Клан Шімура.
Для Юя це виглядало як звичайний літній табір. Оскільки Данзо сам платив за все і вкладав свої сили, то пускай тішиться. Звичайно, старий інтриган діяв не з чистого альтруїзму. У нього була мета: зробити так, щоб ці діти служили Клану Шімура.
Але тут виникла проблема.
Клан Шімура мав промислові підприємства в Конохе. Найбільші сільськогосподарські фабрики та підприємства з виробництва сільського господарства, а також товари для дому — від каструль до сковород і вентиляторів та холодильників - все це дало Юя й приносило великий прибуток. Якби ці діти дійсно хотіли служити Клану Шімура, то пішли б працювати саме туди.
Данзо метил в Анбу, але Юя сам собі ніколи б не погодився і вже точно не дав би йому шансу створити "Корень". Він був не настільки дурним, щоб по своїй волі ділити Анбу навпіл.
Крім того, Данзо був готовий годувати дітей. Він, можливо і був готовий утримувати їх усе життя, але решта роду Клана Шімура навряд чи поділили б його ентузіазм. Проблема була така ж, як у Учіх: коли ти витрачаєш ресурси клан на чужинок, незадоволені знайдуться завжди.
Відомо, що освіта є основою держави. Кажуть, хто володіє розумами молоді, той має майбутнє. Але це вимагало колосальних вкладень. Ні Данзо наодинці, ні навіть весь клан Шімура не змогли б потягнути витрати на освіту для всієї Конохи.
Юя міг собі це дозволити, тому що вся система освіти, від фундаменту до даху були у його руках. Земля належала Конохе. Оскільки Хокаґе був досить цінним працівником, він отримував будівельні матеріали — лише виплату доставки. Плата за матеріали? Що це таке? Багато постачальників були готові заплатити зверху, лише щоб Юя використовував їхні вироби. Так само, згідно з його наказом, фабрики, електросети і водоканал відводили нові будинки та доставляли все необхідне від парт до іншого обладнання.
А що ж Данзо? У нього і близько не було такого впливу. За все доводилось платити зі своєї кишені.
Звичайно, Клан Шімура мав гроші, але хіба ці трати не схвалюють співлановців? Тому Данзо платив сам. За майже десять років йому вдалося зрости лише півсотні підлітків-шинів, відданих особисто йому.
Сила цих ніндзя була грандіозною. Один з них, двадцятип'ятирічний хлопець, вже досяг рівня елітного джону.
Але ось у чому заковика... Юя забезпечував джоунам і елітним Джоонінам певний вміст, і Данзо не міг платити менше. Навіть якщо людина присягнеться тобі у вірності, вона не стане працювати безкоштовно. Отже, в середньому навіть 50 чоловік були вилиті у величезні витрати. Кожного місяця в нас було десятки мільйонів рей. Для Данзо це була велика сума. Він з радістю готував би п’ятсот людей, але де взяти стільки грошей?
Однак п’ятдесят бійців мали достатньо води, щоб мутувати. Данзо спочатку планував, що його люди здадуть іспити на державну службу і займуть різні пости в Конохі. Але куди їм здати ці іспити? Не тому, що їм бракувало знань. Просто Юя не був сліпим. Хоча Данзо не звертав особливої уваги на те, що містить цю групу, він ніколи не пропускав їх усіх.
Але і провалити всіх було б занадто очевидно. Отже, Юя вибрав з п’яти осіб восьмих. Той 20 - річний джонін, хоча й не мав офіційного титулу — Данзо не отримав повноваження присвоювати йому, був винятково талановитим у всіх відношеннях. Такими кадрами Юя розкидатися не збирався.
Таланти, зрощені Данзо? Вибач, старий, тепер вони мої.
Юя ніколи не сумнівався, що зможе переманити будь - кого, запропонувавши йому досить прибуткові умови. А якщо й не вийде, то це не буде проблемою. Це лише доведе їхню відданість, а Юя не збирався використовувати цих людей проти самого Данзо. Їм завжди знадобиться патрулювання, місії за межами села, охорона торгових караванів, будівельні роботи, перевезення.
« Мені не потрібна твоя відданість, — міркував Юя. - Головне, щоб ти робив свою роботу."
Мислення Юя було подібне до мислення сучасного провідника. Задоволений керівник, який цінує користь і ефективність в колективі, а не те, що постійно говорить « одна сім'я, компанія - наш дім», але сам жменється через кожну копійку. Такі начальники Юя зневажали найбільше. Він вважав, що стільки і отримав. Психологічні маніпуляції - це занадто складно. Де простіше і швидше розмовляти мовою грошей. І вони не дурні: скільки завгодно, щоб годувати їх натхненними промовами, але коли дивляться в розрахунку і бачать там три тисячі рей — хто буде ризикувати за тебе життям?
Тому їхня відданість не мала жодного значення. Поки вони працюють, все гаразд.
Усвідомлюючи це, ми можемо зрозуміти, що спонукало Данзо. Мабуть, за роки тіней він нарешті зрозумів: щоб стати Хокаґе, треба бути на виду. І не просто мілитися на вулицях села, а з’являтися на важливих і знакових подіях. Як, наприклад, поява Юя на екранах під час презентації телебачення та телефону. Це без перебільшення, подія, гідна підручників історії.
Данзо жадав того самого. І йому потрібен був шанс заявити про себе.
Звістка про те, що Ханзо Саламандра померла від отруєння, дала йому можливість. Інформативність Данзо відрізняється від мислення Юя. Він хотів стати Хокаґе, але ніколи не намагався поглянути на речі з позиції лідера села. Можна сказати, що він робив все заради себе. Звичайно, він не почав замислюватися, чи ця затія небезпеки і чи вся ця історія чиєїсь інтриги.
Тому він клюнув.
Два підрозділи, що складаються виключно з джонінів і панночків, на чолі яких стоїть його найближча людина.
Що до Учіхи Фугаку, то він переконав старійшин клану і також виділив чоловіків з військової поліції Конохі. Звичайно, він не кинувся в омут з головою, а спочатку кілька разів перевірив інформацію. І лише після того, як Ханзо Саламандра був отруяний і опинився на смертному ложі, він дав наказ про формування загону.
Данзо і Фугаку розуміли одне: вторгатися в країну Дощу з самого початку не можна. Це створить багато проблем. Протистояння в країні не було слабким. Іншими словами, вірні Ганзо сили, які він готував роками, були призначені для війни. Вони просто не висовувалися, поки був мирний час.
У травні 39-го року від заснування Конохи Івагакуре направила до країни Дощу ультиматум. У ньому говорилося, що Третій Цучіке глибоко стурбований станом лідера країни Дощя, Ханзо Саламандри, і щоб запобігти мародерству з боку всяких проходців, Івагакуре готова надати свої сили для захисту держави від зовнішніх загроз.
Звичайно, цю благородну пропозицію було відкинуто. Але Онокі це не хвилювало. Він прийшов пожити, так що, не мудро використовуючи луко, вирішив для початку урвати шматок пожиралиніше. А якщо вдасться захопити ключові порти в країні Дощя, то це й справді чудово.
Звичайно, він наткнувся на лютий опір. Війна була готова розбитися в будь-який момент.
Наприкінці травня того ж року два підрозділи Учіхи Фугаку і Данзо увійшли в країну Дощу. Вони просувалися прямо до міста Ханзо, столиці. Навіщо рубати голови генералам, коли можна нанести один точний удар по лідеру і захопити всю країну? Це була б найбільша військова заслуга.
І тут, як і очікувалось, сталося непередбачене.
Ханзо Саламандра дійсно був отруєний, це правда.
Але отрута його саламандри і так завжди був присутній в його тілі. Його організм давно пройшов трансформацію під дією отруйної залози. З роками Ханзо дедалі більше мучилася сумнівами щодо майбутнього - свого та своєї країни. Був навіть момент, коли він серйозно подумував здатися Конохе, але підчинені його відмовили. У країні Дощу він був лідером, а в Конохі став би лише заможним городцем. Крім того, через отруту в тілі йому доводилося постійно носити дихальні шляхи. Сам він звик до цього, але в Конохі з таким миритися б не стали. Його, мабуть, обмежили б у рухах, затягнувши в конкретний район. Який у цьому сенс?
Оскільки шлях капітуляції закритий, залишився лише один — стати сильнішим.
І Ханзо зробив ставку. Він поставив на те, що зможе витримати отруту власної саламандри, на той факт що його тіло протягом багатьох років до нього адаптувалося.
Отже, інформація про смертельне отруєння була правдою. Ось тільки розповсюдив її сам Ханзо.
Зрештою він переміг. Після місяця мук його тіло повністю звикло до отрути. Тепер кожен його удар був здатний отруїти ворога.
Саме в цей момент до його столиці проникли загони шінобі, послані Учіхою Фугаку і Шімурою Данзо.
Вихід було визначено...
***
— Хлоп!
Юя з силою швирннув донесення на стіл і люто подивився на стоячий перед ним Учіху Фугаку.
- Ти ідіот? Данзо покликав тебе - і ти попьорся? Там було більше тридцяти чоловік з військової поліції!
Фугаку відкрив рот, але в кінцевому підсумку лише понуро опустив голову.
Звідки йому було знати, що цей божевільний Ханзо ставив на собі експерименти і ще й досяг успіху в поєднанні з отрутою свого тіла? Якщо б експеримент провалився, він би і в прямому помер...
Юя зітхнув. По правді кажучи, він також цікавився цією справою.
Цікаво було дізнатися, що це означає: « А якщо? »
А що, коли Учіха Фугаку і Шімура Данзо досягнуть успіху? Якби цим двом і впрямим вдалося провернути задумане, Країна Дощу стала б його. Хоча ця земля не коштувала великих витрат, але дві групи — це трохи більше двохсот шінобі. Що це за долучення? На будь - яку велику споруду Юя приваблював набагато більше людей. Якщо б вони змогли усунути Ханзо, то країна Дощу отримала би майже безкоштовно.
Отже, Юя і сам був зняти вершки.
Звичайно, тепер він не міг зізнатися, що чекав осторонь, сподіваючись пожити плоди чужого перемоги. Замість цього потрібно було голосно заявити:
— Я, Камигане Юя, все своє життя діяв чесно і відверто! Я ніколи не нападаю без попередження! Ви ж ганьбите моє ім'я!
Викинувши з голови думку про легкість наживи, ніби їх і не було, Юя вчепився у Фугаку і почав його відчитувати.
А що міг зробити Фугаку? Його людей захопив Ханзо Саламандра і вже прислав гонців з очевидним ультиматум. Йому не залишалося нічого, крім того що прийти до Юя і благати про допомогу, щоб витягнути своїх людей. Інакше його перша велика операція на посту голови клана стала б повною невдачею.
Він точно не був схожий на Данзо, який місяць тому зганьблював Юя як нікчемний Хокаґе. А що до захоплених солоновців... Данзо, мабуть, було на них байдуже. Принаймні, його репутація була йому дорожче за їхнє життя.
Тепер Фугаку нарешті зрозумів, чому тільки він пішов на авантюру Данзо, в той час як клани Сарутобі, Х'юґа, Акімічі та інші сиділи тихіше води, нижче трави. Їхні голови колись вчилися від одного наставника з Данзо, самого Сенджу Тобірами... Тож вони всі знали, що Данзо - людина ненадійна. І тільки він, простофіла, кинувся вперед і розбив собі лоб.
Випустивши пару, Юя вигнав Фугаку геть.
Хоч його задум зняти вершки і був не надто красивий, але поки він мовчить, ніхто про це й не дізнається ...
***
— Я знаю, Хокаґе, ви чекали, поки вони вб’ють мене і почнуть діяти.
Як тільки бездротовий зв’язок був налагоджений, Юя та інші Каґе насамперед забезпечили його. Саме тому бездротові телефони досі не стали широко вживатися, а лідерам сіл було на першому місці.
Юя, тримаючи трубку, слухав Ханзо і закричав на стіл.
- Ти там не вигадуй. Усе своє життя я діяв чесно і відкрито, так що не треба гидити благородного чоловіка своєю міркою.
Ханзо презирливо хмикнув.
— Це прості люди, які бачать у тобі велич і шляхетність, задуржені твоєю маскою. Але нас, голів селищів, не обманюєш, Третій. Ми знаємо, що ти за людина...
- Досить базікати. Давай до справи. Які ваші обставини? Що потрібно, щоб ти повернув людей?
— Десять мільярдів ры.
- Ти грабіжник! — Юя різко сів прямо. — Десять мільярдів за двісті людей? П'ятдесят мільйонів за кожного? Чорт забирай, ти майстер торгу! Миллиард! Не хочеш, як заманеться!
— Можна і так, - посміхнувся Ханзо. - За мільярд три ви отримаєте групу шінобі Конохі, отруєних моїм отрутою. О так, трохи не забув, від країни Дождя до вас шлях далекий. Хто знає, чи доживуть вони...
- Ханзо, до чого ж ти кварен, — прошипів Юя, прикриваючи очі і потираючи лоб.
- Менше слів. Згоден чи ні? Якщо ні, я негайно їх усіх уб'ю!
Юя замовк, прищурившись. Його пальці нервово забабанили по столу. Через мить він знову підніс трубку до вуха.
— Я можу заплатити цю ціну. Але у мене немає стільки готівок.
— Золото теж підійде, — відразу ж відповів Ханзо. - Його і перевозити зручніше.
По всьому світі шінобі було відомо, що Коноха має найбільший золотий запас. Золотий тон — це десять мільярдів. Малий обйом, і крім ваги, інших недоліків такого вантажу немає.
Юя посміхнувся.
— Золото - це занадто просто. У мене є дещо краще, те що ідеально підійде вашій країні Дощу. Хочеш?
Ханзо насупився.
- Що ти маєш на увазі? Якби мені щось було потрібно, я б взяв золото і купив.
— Звичайно, можеш і так, - посміхнувся Юя. - Але я ще не закінчив. Якщо ти погодишся на обмін товарами, я дам тобі знижку в двадцять відсотків. Комплект дощу, який на ринку коштує п'ятдесят тисяч рей, я продам тобі за сорок. Як тобі така пропозиція?
— Ти кого намагаєшся впіймати? Який ще дощовик за 50 000?
— Эх, ты не розумієш! Це найновіші плащі з ПВХ! Матеріал Конохе, розроблений за неймовірні зусилля в його основі...
***
У червні 39-го року від заснування Конохі за наказом Юя Шімура Данзо та Вчіха Фугаку були арештовані і ув'язнені Коної.
Звичайно, оскільки обидва були головами кланів, їх могли звільнити після того, як всі захоплені Ханзо люди підпишет просьба щодо помилування. Звичайно, якщо вони повернуться і погодяться їх пробачити.
Однак ми всі розуміємо, що вони не мали вибору. Навіть якби вони самі не захотіли, Клани Учиха і Шімура змусили б їх « добровільно » дати їм "соглазі". Жоден клан не міг дозволити собі такого сорому.
Але до тих пір нехай ці двоє охолонуть в камері. За такі провини треба платити.
Але Юя виміняв у країни Дощу за мільярд доларів готівкою і двісті тисяч комплектів найновіших ПВХ-плавців.
Його авторитет у селі знову виріс.
У той же час, оскільки саме Данзо був зачинником цієї провальної операції, Юя висунув пропозицію про зміщення його з поста главою клана Шімура. Люди з роду Шимура підкорялися наказам голови, а не Хоказі. Інакше кажучи, вони взагалі не були введення Юя. Звичайно, це смішно. Яке право Хокаґе має лізти у внутрішні справи клана Шімура? Але саме так думали старійшини всіх великих кланів Конохі. Ця традиція йшла корінням у часи заснування села, коли Сенджу Гаширама встановив порядок, при якому клани керували собою самі.
Але цього разу Данзо так рідко оброблявся, що в запропонованні Юя Клан Шімура не побачив нічого поганого. Вони навіть серйозно його обдумали і скликали пораду.
Хоча Юя все ж ввічливо відхилила пропозицію Хокаґе, він був більш задоволений.
Це означало, що він, як Хокаґе, зробив ще один крок до того, щоб просунути свої владні щупальці вглиб кланів Конохі.
Хіба хтось, ставши Хокаґе в цьому світі, не захоче взяти під свій контроль і внутрішні справи кланів? Невже? Це неможливо! Усі ми - мешканці Конохі, а отже всі повинні слухати мене.
... Як уже говорилося, через виведення Данзо і Фугаку план Юя зняти вершки провалився.
Но...
Не вийшло по-рибацки... Що ж, можна стати і мисливцем. Богол полює на цикаду, не помічаючи іволги за спиною...
У будь-якому випадку, я не залишуся накладі.
Юна самодолюбка усміхалася своїми думками. За якісь двісті тисяч непотрібних плащів і мільярд три він зміг покласти руку в котлану Шімура, витягнути звідти Данзо та особисто вирішити його долю, а на додачу отримати відданість двох сотень сімей...
« Данзо, ти мій талісман, моя щаслива зірка! — думал він. - Навіть не хочеться тебе ув'язнити. Вийди погуляти частіше ...."
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt