Юя доїв свій рамен, але, ніби цього було мало, піднявши миску і з задоволенням взявся виштовхувати бульйон до останньої краплі.
Вона стояла біля Цунади в білосніжному халаті медсестри уперла руки в боці і нетерпляче притопувала ногою.
— Уф-фу, от тепер наелся! — Юя простягнув миску Цунаде, блискучи білосніжною посмішкою. — Будь добра.
Цунаде фиркала, прийняла миску і передала її тендітній молодій на вигляд медсестричці:
— Віднеси на мийку.
- Так, пані Цунаде!
Ця дівчина була стажером з Деревні Скритого Камня. Юя і не мав наміру лагодити перешкоди практикантам з Іви або Хмари. Він ніколи б не шкодив простим людям, хоч би де вони жили. До того ж, притік стажерів-медиків і медсестер відчутно розвантажував лікарню Конохі, так що користі від них було багато.
Яку шкоду вони могли завдати, навіть якщо б добре опанували всі цілющі мудрості старого Кацурагі? Чи піде медик в атаку з гранатометом наперевіс? У найгіршому випадку - врятує на кілька життів більше. Отже, Юя не збирався вставляти палиці у колеса цим юнцям.
Хоча вони були « юняними» їх можна було назвати натяжкою. Взяти хоча б цю низькорослу дівчину, що з таким трепетом зверталася до «пані Цунада». Насправді їй було вже двадцять, майже на чотири роки більше, ніж самій Цунаді. Звичайно, вона не зізналася у цьому і вже з головою поринула в те, що хотіла стати дорослою.
Але за останній рік шістнадцятирічна Цунаде перетворилася на струнку, квітучу дівчину, а її бюст став ще веселішим. Х'юґа Казуко зараз знову затіяти з нею суперечку, сама б і залишилася в дурницях. Різниця між ними стала занадто очевидною. І, очевидно, це був далеко не межа...
Коли крихітна медсестра з міскою покинула VIP-палату, Цунаде, переконавшись, що чужих немає, відкинула офіційний тон. Вона підійшла впритул і зашивала:
- Ти зовсім про себе не думаєш, так? Вчитель сказав мені, що ти спиш не більше шести годин на добу.
Юя винен усміхнувся:
— Ну... Шість годин-то набігає. Просто я не зовсім сплю в цей час...
Тепер, коли справи потурбувалися, Юя відразу ж шукав місця для розійтися. Як-никик, йому було всього двадцять два, і енергія била ключем. В попередньому житті в його віці він просиджував ночі цілими ночами у інтернет-кафі, і це було в порядку речей - він би там і оселився, якщо б міг. А тепер йому пропонували витрачати цінний час на сон? Та ні за що. Краще вже на риболовлю сходити.
Коли Цунада побачила криву ухмилку, то спалахнула. Вона тхнула Юя пальцем в лоб.
- Я розумію, ти дуже зайнятий і мені не слід було б цього говорити, але ти - Хокаґе! Твоє здоров'я важливіше, ніж здоров"я всіх людей в цьому госпіталі разом узятих!
Юя збудував гримасу, що страждав. Але коли Цунада раптом сказала: « Якщо так піде і далі, доведеться приставити до тебе людину, щоб стежив за тобою двадцять чотири години на добу та змушував відпочивати! »
— Нет-нет, не потрiбно! — Юя вскинув голову і замахав руками. — Я буду обережніше, чесно! Ніхто не повинен стежити за мною.
Ще чогось бракувало. Він уже яскраво уявляв собі картину: ось він закінчує з документами, вистачає удочку і ведерко, а на виході його перехоплює медик з вимогою негайно піти до ліжка. Ні вже, звільніть. Він ще хотів трохи пожити в своє задоволення.
Звичайно, Цунаде це сказала швидше для протестів. Практики з Іви і Хмари могли розвантажити лише молодший персонал. Прийнятні лікарі все ще катастрофічно не вистачало.
Його відвідав увечері старий Кацурагі. Оглянувши Юя, він витримав свій вердикт, не соромлячись присутності Цунади:
- Пане Хокаґе, виписуйтеся. Але щоб ви знову не загреміли до нас від перевтоми, я, старий, повинен вам дещо сказати. Є два шляхи. По - перше, ви берете себе в руки і відпочиваєте. А другий... — Старий Кацурагі, пожвавлюючи вус, кинув погляд на свою ученицю - одружіться. Нехай дружина стежить за вами, щоб ви не бігали і відпочивали.
Юя втратив дар мови. Цунада залилася фарбою до кінчиків вух. Хоч вона і думала, що прекрасно приховує свої почуття, в лікарні тільки сліпий не бачив, як вона байдужа до Юя. Ця подача від старого Кацураги була як удар у дев'яту. Зрештою, якщо мова йшла про здоров’я Юї, то всі домовленості щодо того, щоб чекати повнолітніх Цінаде, не мали жодної сили. Так і Сенджу Тобірама з Узумакі Міто вважали, що шість років — це занадто довго, а шістнадцять — цілком відповідний вік.
Лише Юя не міг переступати через себе. Шістнадцять років? Та це ж вік середньої школи... Ну, в кращому випадку - старшу.
Але Кацурагі був лікарем, а лікар — першокласним. Хоч би якими дивними вони видавалися, його вимоги були серйозні. Що було далі? Тільки понуро кивати й обіцяти, що відтепер він буде берегти себе і лягати вчасно.
Цим клятвам ні Цунаде, ані старий Кацураги не повірили ні на копійку.
І, як вони і думали, ледве повернувшись в Резденцію Хокаґе, Юя з радістю гіканням продовжив свої загороди.
Наступного дня, прихопивши рибальські снасті і чекаючи відпочинку, він вирушив на своє улюблене місце, але там його вже чекав Сенджу Тобірама. Юя несхвально зазначив, що срібло волосся Вторго разюче контрастувало з білизною на скринях. У свої п'ятдесят з невеликим він виглядав на все шістдесят. Узумакі Міто, якій було за 60 років, також здала дуже швидко, і приховати сліди старіння вже не виходило. Епоха тих, хто пройшов через горніло війни, підходила до кінця.
Коли Юя зітхнув і, незважаючи на те що він був у найбільшому стані, звернувся до Тобіраму:
- Дядько-наставник, ви так постаріли... Видно у вас виснажений...
Тобірама з кам'яним обличчям подивився на нього, без жодного слова скинув сандалію і кинувся в погоню. Він гнався за Юєю кілька годин, і в той день багато робітників у Конохі чули голошені крики...
Після цього Тобірама відвісив добре знану серветку Учіхе Каґамі, який повинен був наглядати за Юєю з тіні. Він лише отримав покарання. Він не міг ладити з теперішнім Хокаґе.
Прогнавши Юя через кілька кварталів і як слід відходячи його по спині, Тобірама нарешті перейшов до справи:
- Примирення Песка і Дощу. Що думаєш?
Юя, з відбитком сандалії на щоці, сидів, схрестивши ноги, на землі.
- А що тут думати? - Він зітхнув. — Справу зроблено. Я вже наказав відкликати нашу допомогу з країни Дощу.
Тобірама кивнув.
- Добре, що ти був до цього готовий. Третій Казекаґе надав їм доступ до їхніх верхніх каналів і тепер тримає всі кози у своїх руках. Хто знає, чи не подивиться він знову в сторону Конохі. У них завжди був свій клочок родючої землі, так що задушити їх твоєю економічною стратегією тепер навряд чи вийде. У тебе є подальший план?
— Так, - кивнув Юя. — Забути про Пісок і з усіх сил розвивати країну Огня.
Тобірама зазначив, що Юя сказав « Страну вогню », а не « Коноху» і попросив пояснення.
Юя розвів руками. У поточній ситуації він не міг вислати людей, щоб вони руйнували канал, який був пошкоджений. Тож довелося визнати, що через кілька років Песок його добудує. І тоді будь-яка економічна війна стане просто сміхотворною. Отримавши канал, Сунаґакурі вже не буде страждати від нестачі води і їжі. Може, в майбутньому вони навіть зможуть ловити рибу.
Думка отруїти воду в каналі Юя навіть не розглядала. Він ніколи не воював з мирним населенням інших країн.
Оскільки ворог нічого не зробив, лише одне — ставати сильнішим.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt