Літо двадцятого року Конохі. Сенджу Тобірама повернувся на передову.
Він все ретельно обдумав. Пропозиція Скритого Хмари про купівлю ста тисяч вибухових печаток... Рішення було прийняти. Продати.
Так, існувала ймовірність, що ці виродки з Облака одного разу використовують куплену зброю проти самої Конохи, але імовірність така була мізерна.
Більше того...
Продати сто тисяч печаток не означало, що Коноха залишиться з порожніми руками.
Юя в питаннях логіки сповідувала один-єдиний принцип: копіювати. Незалежно від того, чи це потрібно зараз — головне, щоб було зроблено і лежало на складі. У ньому говорив інстинкт хом'яку-накопителя. Саме завдяки цьому арсеналу вони ламалися через надмір кунаїв, сюріцинів і мечей ніндзя.
Чи потрібні вони фронту в даний момент - питання 10. Щоб не опинитися з простягнутою рукою, треба створити запас. А оскільки останній рік Сенджу Тобірама на кордоні з Облаком займався переважно розвідкою і укріпленням позицій, не вступаючи у відкриті сутички, запаси цих споруд зросли до пристойних розмірів.
На щастя, країни Землі, Води та Ветра чомусь з'єдналися з дрібними країнами, і накопичення у Юя спорядження миттєво прийшло свого покупця.
Звичайно, продавати все дочіста було б верхи дурості.
Коноха мала у своїх сховищах принаймні мільйон людей, коли надсилала цю хмару сто тисяч вибухів.
І все ж, незважаючи на власний арсенал, з таким товаром, як вибухові печатки, слід було тримати вухо встроєм. Зрештою, вони вбивають по-справжньому. Тому Тобірама вважав за необхідне особисто повернутися на фронт.
Через місяць з Скритого Хмари донеслися звістки. На братів Кінкаку й Гінкаку було вчинено напад. Він особисто наглядав за джинчурікою Вісімхвостого, вірним другом другого Райкаґе. Сто тисяч вибухових печаток, скинуті на позицію зрадників - по 10 000 за хвилину -- протягом десяти хвилин безперервного вибуху перетворили раптову атаку в кривавий бій, залишивши братів-відступів важко пораненими.
*(Конан, вчися, як треба. Десять мільярдів печаток — і тільки десять хвилин вибуху? Растінь ти це задоволення на годину, і « Наруто» закінчився б набагато раніше!)*
Почувши цю новину, Сенджу Тобірама залишився задоволений.
Відмінна робота.
Хоч би хто зрештою виграв цю гру, Конохі і він прийняли будь - яку пропозицію.
Юя ж, отримавши донесення, тільки насупився.
Деревина, що роздирається міждоусобицею - поганий діловий партнер.
Зрештою, після того як він потирає підборіддя, то віддав наказ: Учиха Каґамі повинен був знайти людину, щоб зв'язатися з тим самим послищем із Облака.
Юя вирішив втрутитися. Таємно.
Іншого виходу не було. Внутрішній конфлікт у Хмарі вже рік. Цілий рік! Протягом того часу запаси яловичини та баранини у морозильних складах Конохі вже закінчились. Вже довелося ввести обмеження на продаж м'яса населенню.
Якщо війна триватиме ще рік, доведеться пускати під ніж худобу з власних пасовищ Конохи. А там зараз навряд чи набереться десять тисяч голів. Щоправда, з птахом було краще: мешканці країни Огня охоче розводили курей. Кури поїдали шкідників, і кожен, хто обробляв землю, тримав у собі кілька птахів.
До речі, в м'ясному раціоні Конохі був ще один екзотичний пункт...
Вербюжатина з Сухого Песка.
Відверто кажучи, верблюжаті Юя віддає перевагу верблюжому молока. Вбивця тварини — це угода, а молоко можна отримувати постійно. На жаль, у Конохі не було жодних фахівців з розвідки верблюдів.
Якщо Хмари не вгамуються, наступного року Юя доведеться робити з Пеком контракт на поставку верблюжого м'яса.
Відмовитися від закупівлі не є варіантом. Не можна ж залишити жителів села зовсім без м'яса. А раз так, то чому б не провернути все з вигадкою?
***
Кінець літа, початок осені двадцятого року Конохі.
У селі панувала обманлива атмосфера. Після того як Юя поставив на місце клан Сарутобі, інші великі клани в паніці почали перевіряти свої справи.
І краще б вони цього не робили. Перевірка обернулась у відчай.
Як саме Юя розправився з Сарутобі? Він об'єднався з іншими торговцями-стервятниками, перекривши клону поставки їжі. Потім Юя перекрив їм воду.
Тепер, щоб поїсти, члени клана мусили самі вибиратись за межі своїх кварталів і купуватися втридороги. Коли до воріт було зручно доставки, то вже не існувало. Так, кожен має клана з часів Епохи Вояючих Провінцій, але будь-який запас закінчений, якщо його не поповнювати.
Тому, побачивши, як легко було замирити клан Сарутобі, Хьюга, Шімура та інші негайно почали внутрішню ревізію.
Що до Учиха...
О, у цього клану не було великих ділових зв'язків всередині Конохи. Їх головним принципом був « не ясуватись з іншими». Звичайно, за межами села у Учіха були свої партнери серед великих торговців. Наприклад, те саме місце в «серійній зоні» де Саска закупався спорядженням перед стоянку із восьмихвістим. Але були тіні комерсанти, які не любили світла.
І все ж, навіть такі торговці видавалися найкращими за Юя, який, не моргнувши оком, ламав через коліно будь-якого, хто сміявся співпрацювати з кланом Сарутобі. Після такого Хьюга і Шімура не могли б довіряти торговцям Конохі.
Саме цього Юя і добивався. Він не міг дозволити, щоб великі клани і торгова гільдія Конохі співалися. Кнутом або пряником, але їх потрібно було розділити. Такі демонстраційні порки повторюватимуться знову і знову, регулярно нагадуючи кланам: Торговцям довіряти не можна.
Тільки так Юя міг тримати всіх торговців у своєму кулаку.
А клани Шімура і Х’юґа, заглянувши у свої амбари та рахунки, з жахом зрозуміли: вони по вуха залежать від поставок рису, борошна, олії тощо. Раніше вони не звертали уваги на це, а тепер вже було запізно.
Якщо ми могли непомітно купувати маленькі закупки, то нам треба було цілої халани. І вся ця логіка опинилася у чужих руках.
Тому в той момент, коли після приниження Сарутобі боротьба за пост третього Хокаґе мала розпалитися з новою силою, всі клани провівши внутрішню ревізію воліли покірно схилити голови.
Спершу треба вирішити свої проблеми. Все інше - потім.
Час минув.
Восени двадцятого року Конохі Сенджу Тобірама не міг зрозуміти.
Чому хмари постійно вибухають? Звідки у них стільки цього добра?
***
Восени двадцятого року н. е. до села Конохі прибув представник з країни Рек, благаючи про допомогу. Юя, ретельно все зваживши, відправив повідомлення Тобірамі і одночасно дав згоду на надання країни підтримки в її протистоянні зі Скрим Пеком.
У той же час він послав до міста Песок запрошення, запропонувавши Другому Казеказі надіслати делегацію в Коноху для обговорення умов миру і післявоєнної співпраці.
Це була стандартна дипломатична пропозиція.
Але коли другий Казекаґе не тільки прийняв його, але й заявив, що прибуде особисто...
Ці переговори, що повинні були стати рядовою подією, в одну мить перетворилися на момент, коли призначено було увійти до канали історії...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt