Камігане Юя ніколи не обіцяв країні Водоворотів ексклюзивних поставок.
Війна, якщо підійти до неї з розумом - також спосіб заробити.
Так, це не надто благородно. Але, по-перше, не він цю війну розв'язав. Якщо ви самі вирішили накласти митницю з торгових шляхів, не маючи достатньої сили для захисту власних інтересів, то чи ж це означає, що бути бітом — неправильно?
А по-друге... Адже ніде не сказано, що можна допомагати тільки одній стороні.
Село Скритого Тумана - вірний партнер Конохі. Лише подивіться на їхні десять магазинів: десятки мільйонів рі річних податків і орендної плати. Як не скажеш, їхній внесок у добробут Конохи куди більша ніж ваш, клан Узумакі. І як тоді не співпрацювати з такими цінними партнерами?
Звичайно, ніхто не міг би вголос говорити таким представникам клану Узумаки.
Узумаки Міто було лише безпорадно зітхати. Що вона могла їм сказати? Вся ця заваруха з самого початку була винною її сородіч. Кірігакуре — село шинобі великої країни Води, за статусом рівна Конохе. З чого ви взагалі взяли, що можете диктувати їм свої умови?
Гаширама покинув цей світ три роки тому, а офіційно про це оголосили вже два роки як. Невже ви досі вірите, що вас будуть боятися як колись і не посміють? Про що ви тільки думаєте? Ви дійсно вирішили, що тінь Хашірама - це ваша власна сила?
Хоч Міто кипіла від досади, але коли вона подивилась на заливних сльозів, то збудила подих і пообіцяла замовкнути.
Лица посланців клану Узумаки просяяли. Подякувавшись, вони пішли.
А того ж вечора Юя викликали в маєток.
Узумакі Міто з жахливим виразом обличчя дивилася на хлопця, який застиг перед нею в сідза.
- Тобі нема чого мені сказати?
— А? — Юя дуже здивувався. - Та й нема чого.
Мито спалахнула.
— Сьогодні до мене приходили з клану Узумаки. Ти ж знаєш, про що ми говорили?
Юя здивувався ще більше.
- Шинобі з Анбу, що... Кхм, охороняють вас і підкоряються особисто пану Второму. Я не маю права їх про щось питати, а вони не зобов'язані мені докладати. Так що про ваші справи мені гладким рахуйте нічого не відомо. Вони знову тут? Чи не відпустили їх недавно п’ять великих кораблів? Ще щось? Тоді дай щось натомість. До речі, мідні рудники в центральній частині країни Водоворотів можна було б закласти Конохе. Я даю сто млрд... Двісті мільярдів три! Як вам, наставниця? Враховуючи наші стосунки з вами, ціна більш ніж великодушна.
Обличчя Міто помітно потепліло. І справа була не в мідних копальнях, вона не знала про економіку і поняття їх справжньої цінності. Їй стало легше, коли Юя чітко показав, що не збирається шпигувати за нею.
Сенджу Тобірама був людиною... Не те щоб бездушним, але в його системі цінностей Коноха завжди стояла незрівнянно вища від Міто, дружина покійного брата. Заради села він був готовий на все. А Узумакі Міто була не лише його нареченою, вона була Джинчуріки Дев'ятихвостого і живою зброєю надзвичайної могутності. Тобірама не міг уникнути будь - якого ризику, пов’язаного з нею. Якби вона не була Джінчурікі, то за дверима будинку не стояло б стільки оперативників Абу, а сам другий Хокаґе ставився би до неї з великою повагою.
На жаль...
Однак Міто не була нерозумною жінкою. Вона прийняла своє становище безропотно. Люди, які пережили епоху Вояючих Кланів дивилися на такі речі простіше. Тільки не було б нової війни, але люди вже померли. Заради цього вона була готова пожертвувати своєю свободою.
Але це не означає, що вона задоволена. Обід на Тобіраму в її серці все ж талася.
Однак... Коли Юя була слухняною, то відчувала лише гордість і задоволення.
« Ми вдома, Юя », — м’якенько вимовила вона. — Не сиди в цій офіційній позі, тільки ноги затемнять. Сідай як завжди, як тобі зручно.
Юя посміхнувся і відразу ж змінив положення на більш розслаблену.
- То навіщо ви мене покликали, наставниці?
Міто переказала йому прохання свого клана і запитала:
— Коноха... постачає ресурси і Країна Водоворотів, і країни Воды одночасно... Хіба це... Правда?
Вона хотіла покликати його сумління, до моралі.
Але Юя тільки широко посміхнувся і відразу розклав перед нею все по полочках.
Допомога країни Водоворотів не є чимось новим. Як уже було вирішено, Коноха повинна контролювати їх землі, щоб клан Узумаки не робив що заманеться, як зараз.
Тепер про війну.
Поки за спиною Узумакі стоїть Коноха, вони не впадуть. Вони будуть такими бездарними, що програють Туману навіть з урахуванням поставок кораблів і спорядження. Якщо вони виживуть, то який гріх у тому, щоб продавати товари Конохі їхньому противнику?
— Ви тільки погляньте, наставниця! За одну ходку ми забули всю зброю зі складів на тридцять мільйонів рі. Навіть за вирахунку витрат на виробництво чистий прибуток — кілька мільйонів! І це лише один раз! Якщо ми припинимо поставки ... Де ще Коноха запрацює такі гроші?
Міто вагалася.
— Но... Тоді війна триватиме вічно, і в країні Водоворотів загине багато людей...
— Що ж, тут вже нічого не поробиш, — розчавив руками Юя. - Існує простий спосіб завершити війну прямо зараз. Нехай Узумаки оголосять про ураження, а Коноха виступить гарантом того, що їхня країна не буде знищена. Ми допоможемо їм домовитись з Туманом, митони скасують, і війська Кірігакури підуть.
Міто замовкла. Якщо так вчинити, війна дійсно закінчиться хоч завтра, але...
— Отже, як бачите, підставниця, продовження війни залежить не від нас, а від них, — продовжив Юя. - Скажу вам чесно: система мито доведеться міняти в будь-якому випадку. Не можна і далі брати відсоток від вартості вантажу. Наступного року ми плануємо збільшити обсяг торгівлі з Туманом в десять разів - це триста тонн риби. Якщо Узумака і далі вимагатиме свій відсоток, то мито буде більше десяти мільйонів ре. Киригакур ніколи не погодиться на це.
Міто мовчала, напружено роздумуючи. Зрештою вона лише зітхнула і відпустила Юю.
Наступного дня вона намагалася переконати їх, що Туман ніколи не відступить.
Але, почувши про те, що торгівля між Конохою та Туманом наступного року тільки виросте, вони загорілися.
Десять мільйонів ре ...
Ніхто в країні Водоворотів ніколи не бачив таких грошей раз. Річний дохід країни, хоча й перевищував сто мільйонів доларів, був лише ціною різних товарів та ресурсів. А тут одна мита, яка дорівнює десятій частині всіх річних податків! Чи могли вони відмовитись від такої їжі?
Ні за що.
Вони попрощалися з Міто і пішли геть. Їхня спроба переконати Коноха припинити допомогу ворога зазнала невдачі, але тепер вони знали про користь успіху в цій війні.
А в кабінеті Хокаґе Юя весь день дивився на вулиці Конохи. Почекавши до вечора, не побачивши на порозі посланця, він зрозумів це.
Вони зробили свій вибір. Вони будуть битися до кінця.
« Що ж, — подумав він. — Так навіть краще. Шанс я вам дав. Це ви, осліплені жадібністю, вирішили продовжувати. Тож не звинувачуйте мене... що я продовжу продавати зброю обом сторонам."
Наче круті, а справа і впряма до непристойності вигідна.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt