Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 55 Нара Шика

Прочитано 0% главы

Обличчя Юя витягнулося. Ще б. Кому не ясно, що в Деревні Схованого Хмару зараз відбувається пекло.

- Ти ж геній клана Нара, хіба тобі це не під силу? — З напускним милістю проговорив Юя, поплескав Шика по плечу. — Иди, уходи. Домовишся - вся слава твоя буде.

Куточок рота біля Нара Шикая дёрнувся. Він тримає мене за повного ідіота? Та хто знає, чи повернуся я звідти живим.

- Пане І.о., для такої справи потрібен хтось сильний і надійний. А я... Я навіть Технік не навчився, простих техніків підміни! Відсилати мене туди — вірна смерть!

Юя холодно посміхнувся.

— Твій батько особисто мені присягнувся, що і Теневе клонування, і тенічне наслідування ти відточив до досконалості. А тепер ти говориш таке... То твій батько збрехав мені? Злісний обман, що виконує обов'язки Хокаґе... Що ж, наступного місяця приріжу щомісячний вміст вашого клана вдвічі.

- Ні! — Умить взяв Шикая.

Суть цього "знищення" була проста. Коноха не обтяжувала великих клани щорічними податками, а зазвичай вибирала їм субсидії. У кінці року, після грошових підрахунків, гроші зазвичай платилися.

Однак восени дев’ятнадцятого року н. е. Юя роздав гроші ще до збору врожаю. І сума була на десять відсотків більша за минулу.

Але це не головне. Головне, що клани Учиха і Нара отримали більше ніж це ще по одній додатковій субсидії.

Десять мільйонів ре!

Звичайно, інші клани мовчали.

Хід Юя був дуже вишуканий. Клан Нара - це ще добре, але платити Учиха... Що б це означало?

Однак через кілька днів після того, як вийшов фронт, було видано наказ перекласти « Учіха Каґамі » з розвідувального відділу Анбу в відділ охорони. Об’єкт його охорони був очевидним.

І решта клани все зрозуміли. Так от воно що! Ви, Учиха, вже зробили свою ставку!

Так рано, та ще й не на нас... Хіба нас не вважаєте за людей, так?

Ті, хто раніше не любив Учиха, тепер зненавиділи їх ще сильніше. У селі ситуація стала ще більш хитким.

Проте ті Учиха, що вже давно покинули кланові землі й жили серед звичайних жителів, не торкнулися цього. Вони були простими людьми, а прості люди не мали ні роботи, ні часу, ані сил контролювати політичні інтриги шінобі. Лише ніндзя, які мали вільний час і гроші та доступ до інформації, могли собі це дозволити.

Але Юя це не турбувало. Він заплатив Учиха тільки для того, щоб це побачив Кагами.

Невже Каґамі, розірвав на собі одяг і вперто думав, що Юя повірить, ніби він вижег з серця всю відданість клану і тепер буде вірно служити селі?

Як би не так!

Навіть у собаки з’являються почуття до місця, де він виріс. Порівняння може і не найуспішніше, але суть передає вірно.

Юя зробив свій хід, а інші клани Конохі, безсумнівно, вважали, що він намагається підкупити Учиха. Але тільки Юя знав правду: з самого початку йому був важливий і потрібен лише один чоловік — Учіха Каґамі.

Решта з Клана Учиха... Він не довіряв ні на копійку.

Клан Нара через це теж опинився під ударом.

Новина про те, що вони послали свого генія служити під початком Юя, розлетілася миттєво. Інакше з чого б це Юя раптом обсипав їх грошима? Чому не нас? Коли я копнув, то зрозумів, що це хлопчик Шикая відіслав на втечу.

Хе-хе, добре граєте, Нара. Ми ще навіть не почали робити ставки на обидві сторони, а ви, чорт візьми, вже попереду планети всієї?

Черт... Знав би, теж почав би грати на два фронти, в будь-якому випадку не програв би ...

Клан Нара і сам був збентежений цією ситуацією. Вони дійсно хотіли підстраховуватися. Якби в результаті клани Сарутобі і Шімура здобули перемогу та просунули свого кандидата на пост Хокаґе, Наро просто відсхнулися б від Шикая й смиренного вигляду пригнув би нового лідера. Вони як і раніше залишилися б великим кланом Конохи.

Але тепер... Тепер цей паршивець Юя купив їхню вірність за десять мільйонів рів.

Сума також була обрана з розумом. Якщо просто витратити її, то цих грошей мало б вистачило на місячне утримання всього клану. Але якщо їх інвестувати...

Земля в Конохі тепер була на вагу золота. Люди з усіх куточків світу, захоплюючись рекламою, почали будувати свої зовнішні мури.

За останні два роки великі клани так і не розгадали методів Юя, але вони на власні очі бачили, як Коноха розцвіла та кожен клаптик землі в ній коштував цілий стан.

А значить, якщо зараз зайняти ділянку у зовнішньому місті... Чи можна буде в майбутньому матеріально розбагатіти? Десять мільйонів вистачило б, щоб викупити величезний шматок землі там. У внутрішньому місті за такі гроші можна було отримати право на трирічну оренду магазину площею в сто з невеликими квадратами.

Клан Нара опинився у безвиході. Дай їм мільйон — вони б не вагалися повернути гроші, навіть накинули би його гнів.

Але він дав десять.

Дай їм сто мільйонів - вони б, не задумуючись, вчепилися у його ноги з криками « Батьку рідний! ».

Але він дав десять. Сума, що зависла десь посередині - дуже незручна.

А тут Юя впровадив поняття « місячного змісту», обіцяючи щомісяця виділяти кланам Учіха і Нара гроші на поточні витрати. Сума невелика, мільйон-друга. Клан Нара міг би і знехтувати цими грошима, але якщо Юя зробив все власністю голосності, то краще вже мати ці гроші, ніж не мати.

Клан Нара славився не дурними, а геніями. А розумні люди завжди прораховують вигоди і втрати. Тому було б мудро кинути всі за і проти, щоб отримати більше грошей або відмовитися від них.

Очевидно, розрахунки показали, що прийняти дар Юя — це найкраще рішення. Як уже і говорилося, якщо ви переможете Шімура чи Сарутобі, вони завжди можуть звалити всю вину на Шикая та приєднатися до переможців. Клан Нара — одна з стовпів Конохі, яку не викинуть із села, а найгірше — позбавлять привілеїв.

— Ви не можете так вчинити! — Заныл Шикая. — Я ж ваша людина! Чи ви взагалі не маєте серця?

Юя не то розізлився, не те розсміявся.

— Мой чоловік? Та ти хоч одна справа для мене зробив? Ти весь цей час тільки і робив, що їв та пив без зупинки! Чорт забирай, ти живеш краще за мене!

До Шикая дійшла.

— А, так от в чому справа. Так би відразу і сказали, що потрібна допомога.

З цими словами він скинув зі столу Юя половину документів і, озброєний пензлем та папером, почав розрахуватися.

У Юя знову дёрнувся куточок рота. Він ривком вихопив у нього папери.

— Так, припини! Не лізь куди не просять, ці дані надзвичайно важливі. Одна помилка в розрахунках - і все втрачено.

Шика плескнув себе по грудях.

- Гарантую, помилки не буде.

— Гаразд, гаразд, — відмахнувся Юя, - вистачить цих дешевих трюків. Мені лінь з тобою сперечатися. Вашого роду земля... Виділіть мені ділянку. Я буду там академію.

Якби це було в попередньому житті Юя, власник такого краю підскочив би до стелі від захоплення. Адже академія - це інвестиції. У міру того як ви досягнете успіхів у навчанні, розкриються лавки, ціни на землю, торговельний обхід і податки. Влада візьме собі левину частку, але й йому перепаде достатньо, щоб озолотитися.

На жаль, у цьому світі люди думали інакше.

- Ну що ви, пане І.о... Н-ні! Братец! Буду звати тебе братем! — Шика, старший за Юя на рік, вчепився йому в ногу. — У Клана Нара зовсім клочок землі! Він і в підмітки не годиться землям Учиха або Сарутобі! Та навіть у Шімура більше!

Юя, прищурившись, подивився на нього зверху вниз, глибоко зітхнув і низьким, ровним голосом сказав:

- Шикая... Я знаю, що твій клан послав тебе до мене просто для галочки, щоб відмахнутися. Але за той час, що ми провели разом, я зрозумів що ти неглуп. А раз так... Я не проти дати розумній людині шанс. Віддайте мені чверть ваших каннових земель. Я буду там академію. Якщо через три роки ви не будете заробляти на цьому по сто мільйонів ров щороку, я сам буду сплачувати вам цю суму. Щороку. І ці гроші, гадаю, моя чиста субсидія за пожертвувану землю я не потребую їх назад. Що скажеш?

Шика здивовано втупився на нього. Лише через мить він зміг витиснути з себе, що одержував мовою:

— Г-господин... и.о... Адже ви... Ви ж не жартуєте?

Юя піджав губи і мовчав...

А потім на його обличчі розцвіла широка усмішка.

— Ха-ха-хо, звичайно, жартую! Гаразд, ти напевно втомився. На сьогодні все, йди відпочивай.

Шикая з полегшенням видихнув, швидко зібрав свої речі і вибіг за двері.

А Юя, залишившись один в кабінеті Хокаґе, важко і протяжно зітхнув.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Предыдущая главаСледующая глава