Три роки пролетіли, як тільки минають.
Сол стояв на вершині вежі Очищення Душ, дивлячись на розтягнене місто Рейн.
Завдяки надефективності магів місто з маленького села, що приліпилося до Башни, перетворилося на велике мегаполіс із чотирма передмістями, двома рядами величних стін і рвом.
Раніше ніхто не міг подумати, що в Нічових землях може з’явитися таке місто.
Дехто навіть вважав, що Рейн незабаром стане державою.
Все залежало від того, чи захоче Сол стати королем.
Він був магом третього рангу, першим після четвертого. Яку світську владу він не міг би отримати?
Звістка про його битву в Трібуналі поступово рознеслася по трьох континентах. Його слава знову відродилась, і тепер його вважали одним з найсильніших.
Але Сол і не думав створити свою організацію.
У світі магів все вирішувала індивідуальна сила. Хоч би якою заможною була організація, втративши свого лідера, вона відразу поглинеться іншими.
Як герцогство Кнас. Втративши всіх своїх чарівників другої ранги, вони розпалися. Частина була поглинута Кемою, частина розпалася на дрібні володіння і частину забрали варварами.
Соул також чув, що і в Клані Сіяючих не все спокійно. Мабуть, проковтнулися чутки про те, що дні Нортона пораховані. Решта магів третього рангу почали боротьбу за владу.
Вони, мабуть, не мітили на місце голови. Усі знали, що його наступник — Горс. Вони боролися за владу і вплив після його приходу.
Але Сол знав, що під час наступного Чорного припливу Горса разом з відхідною хвилею вилізе в Око Бездні.
І тоді в Клану Сіяючих навряд чи буде так спокійно.
Завжди існує людина і боротьба. І в мирний час, і протягом часу кінця світу.Тук-тук. Стука у двері перервав його роздуми. - Увійдіть.
Двері відкрив палацовий Хоуп. — Пане Байрон зібрав речі і готовий до від'їзду.
— Я проводжу його, — кивнув Сол.
Байрон провів багато років у Башні. Разом з Солом вони вивчали формули інертизації.
І з їхньою допомогою вони вже успішно витримали справжній вибух очей бурі.
Магія інертизації просто « заткнулася » Око. Навіть не знадобилися ресурси Трібуналу і Ради Зоряних Ворота.
Проте, ці ресурси Сол все одно залишив собі для досліджень.
Хоч формула інертизації не могла впоратися з масштабнимЧим припливом, але в малих кризах вона була дуже корисною.
Побачивши, як швидко був вирішений питання з Глазгом бурі, магічні організації оцінили її і навіть захотіли її купити.
Соул не почав її приховувати і продав Трібуналу та Стіні Вздохів. Навіть Рада Зоряних Ворт, від якої вже не було жодної звістки, попросила копію.
Зазвичай при проведенні формули представники організацій самі приходили на обмін, але Рада попросила Сола надіслати свою людину.
Це було дивно.
Але, подумавши, Сол погодився. Однак коли він уже збирався послати одного з магів першого рангу, Байрон сам викликався.
І що ще більш дивно, коли Агу почув про це він теж захотів піти з ним.
Соул охоче погодився.
Тепер духи в щоденнику, крім Бесс, яку він все ще тримав при собі, були вільні робити, що хочуть.
Особливо Агу. Колись він пообіцяв, що через сто років відпустить його на свободу.
Тепер, коли його власний ріст перевийшов всі очікування, а щоденник остаточно визнав його господарем, йому не потрібно було чекати сто років.
Проте, враховуючи нинішню ситуацію в світі, залишатися у Башні було безпечніше, ніж будь-де. Тому ніхто і не йшов.
Але коли у Агу з'явилося бажання, Сол не почав його тримати.
Звичайно, перед цим він перевірив їхню долю за допомогою щоденника. Ніякої смертельної загрози не було.
Сьогодні був день їхнього від’їзду. Отримавши повідомлення від палацового, Сол відразу ж спустився їх провести.
Коли він спустився, туди ж примчалася і Корі. - Я тут, я тут! Вот, держи. Щойно зробила, — кинула Байрону запечатану кришталеву кулю, в якій переливалася крапля золотистої рідини з маленькими біщатками.
- Що це? — Соул теж бачив таке вперше.
— Рідка форма Альфа-плюс, - гордо сказала Корі. Хоч їй і було вже за двадцять, вона як і раніше була маленькою гордою. — Два роки досліджень. Старший, візьми. Якщо буде небезпечно, залиш і біжи. Гарантую, ворог третього рангу не зможе тебе переслідувати.
— Дякую, - Бейрон, все ще беземоційно, взяв кулю, але прибрав її дуже ніжно.
Ця чуйність була і вдячністю за турботу, і... він теж побоювався радіації Альфа-плюс.
- Чому старший Байрон раптом вирішив поїхати до Ради Зоряних Ворт?
Соул пам’ятав застереження Кісмета і вважав Раду своєю останньою зрадою. Тому він не пішов разом з Байроном.
Хоч Кісмет і був ненадійним, але він знав багато секретів. До того ж, Сол мав свої плани. — Полуельф сказав, що там щось сталося - чесно відповів Байрон. — Але це може бути корисним для мого підвищення. Він наказав мені піти і подивитися.