Сол обережно взяв герб. Це був яскравий згусток світла. Коли він його взяв, той перетворився на світлий візерунок на його долоні.
Соул ретельно перевірив його. Тільки чиста енергія, ніяких слідів ментальній сили. - Велике вам спасибі.
- І ще одне. Доки цей світ не опиниться на межі знищення, ні в якому разі не проходи через Зоряні Ворота!
Солодке здригнулося. Рада Зоряних Ворт, бо саме планувала залишити цей запечатаний світ через Ворота. Чому голова Клану Сяючих так попереджає? Невже він побачив там якісь проблеми?
Але Нортон більше нічого не говорив про Раду.
Він дивився, як Сол, Корі та Байрон входять в телепорт і на його обличчі поступово порушувало занепокоєння. Але чи зможеш ти повернутися з очей Бездні до того, як я зникну? Якщо ти там загинеш, невже мені доведеться передати Кллан Солу?
Нортон закрив очі, приховуючи свій біль. Як така людина зможе протистояти закінченню світу? Я не бачу жодної надії! "Можливо, тому я і не можу жити."
Коли заворушення в Трібуналі вщухло, Кісмет прокинувся від непритомності.
Він обернувся про землю, відчувши під долонею липку кров, і повільно сів.
Опустивши голову, він побачив, що все його тіло нижче грудей перетворилося на криваву жижу. Коли він сів, обрубок його тулуби вперся у землю. Біль, здавалося, хотіла по нервах досягти мозку, але була перервана якоюсь таємничою силою - Хі-хі, Кісмет посміхнувся. Він провів рукою по своїх срібних волосах, зовсім не турбуючись про те, що забруднює їх у огидній крові.
Незабаром його тіло підняли нові срібні кістки, які потім покрилися тілом.
Він знову став цілим.
Кісмет клюнув пальцями і відразу вдягався у розкішний срібний костюм.
Але лужа крові на землі не зменшилась, а з його волосся все ще капала червона рідина.
Кісмет озирнувся. Офелії, яка мала бути поруч не було.
Вона, мабуть, зараз була тією самою калюжою крові, за якою він топтався. На її відновлення потрібен час.
Кісмет не став про неї піклуватися. Він зробив кілька кроків і підійшов до темного світяючого колу.
Коло було дивним. Края його світилися, а центр був абсолютно чорним. Нічого не було видно, і те, що туди потрапляло, вже не верталося.
Кісмет просунув праву руку в чорний центр. Коли він витягнув її, від неї залишилося лише зап'ястя.
Кров хлинула з обрубки, але негайно була відбудована новими кістками та шкірою. - Ця діра в стіні світу дуже небезпечна, проте вона дійсно веде назовні. Але зовнішній світ такий великий, чи дійде наш сигнал?
Ніхто не відповів Кісмету. Він і не чекав відповіді.
Але якраз коли він збирався повернутися і зібрати Офелію, з темного центру кола пролунав голос: - Давно не бачилися, Кісмет.
Кісмет застиг, наче його заморозили. Тільки коли його серце зробило триста впертих ударів, він дуже повільно обернувся. - Давно не бачилися, Дугласе. Мой... Колишній господар.
Через кілька місяців Горса повернувся на крайній північ до Стіни Вздохів.
Цього разу він не приховував, що досяг четвертого рангу. Багато людей були шоковані тим, що я дізнався про це.
Мерфі з'явився прямо на Стіні. Він не здивувався, коли побачив Горсу, який витворив ауру мага четвертого рангу.
« Я просто не міг стриматись, — каже Горса. — Здавалося б, що він тільки - но повернувся з прогулянки і піднявся по сходах.
— Нортон втрутився? — Так. — Він ще живий? - Його шлях перервано. Зараз він ні живий, ні мертвий. Тримаються заради сім'ї.
На зморшистому обличчі Мерфі, здавалося, додався зливки. Він озирнувся на високу, що спускається в хмари Стіни і за нею блукає магів.
І зітхнув. - А хто з нас не такий?
Мерфі не питав про участь Фліїма. Коли той попросив його виманити Горсу, він погодився. Але не повідомив йому, що Горса вже досяг четвертого рангу.
Вибір був зроблений давно.
Що робити. Йому, старому, подобалися такі молоді, повні сил, як Горса.
Хоч Горса був уже немолодий, то поки в його серці палав вогонь аж доки була надія й дорога, він ще був молодий.
Горса повернувся до своєї вежі за Стіною. За ним пішло кілька чарівників, мабуть, бажаючи присягнути йому на вірність.
Мерфі не пішов. Він лише, спираючись на палицю, кивав магами і піднімався на саму вершину Стіни, сів на зубець, дивлячись на море.
Горса досяг четвертого рангу. Але він не буде нікого вербувати, не створить свою організацію. Тому що перше, що він зробить після підвищення, — це відправить його до Глаздо Бездні.
Мерфі намагався відмовити його, але безуспішно. Чому я не можу? - Він сидів на зубці, відчуваючи солоний морський вітер і грубу поверхню стіни.
Він опустив очі. Під ним було бурхливе море, чорний джерело зарази, марні маги та прості люди.
І ця стіна Вздохів, що стояла тут вже понад сто років.