Говорячи: "Звертати" - звичайно, вона мала на увазі "зхопити".
Соул відразу зрозумів, але на його обличчі не тремтів ні один м'яз. — Я бачу Сандера і Мідорі та їду. Веди мене до свого імператора, — сказав він вартові.
Через місяць Сандер сильно змінився. Принаймні, порівняно з забитою тваринкою, він став більш схожим на імператора.
Його палац тепер був повний сторожі і фрейлін, але те, що він як і раніше посилав за Солом того ж вартового, говорило про те що новим людям він не довіряв.
Довкола шумно, але нікого не було. Це було більше схоже на нагляд.
"Сандер не міг жити без самотності" - вибір був за Сандером. Його білий плащ ковзнув по сходах, покритих золотим килимом.
З боків його супроводжували красиві служниці, які скромно опустили очі. — Я мушу побачити Мідорі, — прямо сказав Сол. - Підеш зі мною.
Хоч за останній місяць статус Сандера і змінився до невпізнання, але перед Солом він все ще був тим же простим чоловіком середніх років. - Я саме хотів розповісти вам про стан Мідорі.
Сол схопив його за зап'ястя, і вони в мить ока зникли.
Ті, що залишилися в палаці, були приголомшені. Лише коли придворний маг повідомив, що Сол і Олександрос з’явилися біля Мідорі в Червоному морі, всі заспокоїлися.
Вони переглянулися.
Раніше вони ніколи не бачили, щоб Сол використав телепортацію у палаці. Схоже, тепер він зовсім перестав соромитися.
Що сталося з ним за цей місяць?
Мало хто знав про те, що Сол був у в’язниці. Навіть Сандер думав, що він брав участь в якомусь секретному експерименті і тому від нього приходили тільки повідомлення, а самого його не було видно.
Але коли він, моргнувшись, опинився над Червоним морем, його серце встромило.
Але хоч він і був здивований, але виду не подав.
« Мідорі вже виросла до такого розміру, — сказав він. — Чорне дерево розтягнулося наче величезна хмара. - Два дні тому її ріст сповільнився. Якщо так піде і далі, вона не зможе поглинути заразу з решти п'яти секторів оборони.
Сол, разом з Сандером, опустився на коріння Мідорі і відпустив його. З дерева також виросла гнучка чорна гілка і обвила талію Сандера, ніби боячись, що він впаде.
Сол кивнув. Чим більше Мідорі дбатиме про Сандера, тим краще. Їхня угода була вигідна обом.
Соул присів і почав вивчати стан Мідорі, використовуючи магічне коло "Симфонії долі" та свої лінії.
Незабаром він випрямився. - Мідорі перестала рости вшир, тому що її ефективність поглинання зарази досягла межі. Навіть якщо вона з’єднається з великою кількістю Деревців, то не зможе справитися із внутрішньою заразою.
- Отже, нам потрібно створити другу Мідорі? — Сандер запитав.
— У тебе є друга сестра? - Пожартував Сол і погладив стовбур Мідорі. Раптом він згадав, що, за ідеєю, вона повинна бути вгору ногами. - Так я зараз глажу її по попці?
Соул мовчки випростався. - Не поспішай. У Мідорі ще є потенціал для росту. Одна з її особливостей - вона може рости, поглинає енергію смерті. І зараза теж підходить. Так що дай їй трохи часу і енергії, і вона зможе покрити все узбережжя.
Сандери заспокоїли Сола. Хоча до повного дозрівання Мідорі частина зарази і залишиться неопрацьованою, але з цією проблемою Трібуал вже якось справиться. Адже навіть без Мідорі вони б не дозволили деревам загинути, просто рішення було б набагато жорстокішим.
Оглянувши Мідорі та Сандера, Сол побачив на березі Ройї.
Той місяць відпочинку значно відновився. - Я проводжу тебе, — підійшов він.
— Ты не занят? — Усмішка зникла з обличчя Сола.
— Кхм-кгм, - кашляв Ройе. — Я не хотів бути таким зайнятим.
Він тихо намагався виправдати своє безсилля.
Вийшовши з Корідора Свитання і кинувши останній погляд на Мідорі, що його надсилав, Сол вирушив до понаддатного телепорту.
Але Рой не полетів з ним на континент Статт. У зворотному шляху Сола проводжувала Лія. — Ми в Статті, пане Сол, - весело керуючи возом, сказала вона. - Але це Долина Гномів, тут не можна...
І раптом, коли він висунувся з воза і поклав руку на плече Лії, то сказав: "Лія, якщо повернешся, будь обережною.
Обличчя Лії спалахнуло, але тут же побледнело. — Пане Сол...
Ти багато чого зробила для мене, але через це могла втратити довіру Трібунала.
Лія піддалася губам, але здавалося, що це не турбувало її. якщо так, то Сол не давав їй назад - ти все ще будеш готова на мене працювати?
Серце Лії з'явилося. Вона відчула силу його руки, і її пальці стискали повід'єння, вибілили від напруги.
Вона не відповіла відразу, боячись, що це здається безглуздим. Тільки коли візка проїхала ще кілька метрів, вона твердо сказала: - Завжди до ваших послуг, сер.