Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 1153

Прочитано 0% главы

Офелия раптом вимовила слово « що-небудь» з особливим натиском.

Соул кивнув і, в останній раз глянувши на Пер та Найріллу на верхній майданчику, залишив головний зал.

Снаружи, під сліпучим сонцем стояла чарівниця Іона.

Вона, на диво, була не в чорній мантії, а у темно-зеленій бальному плаття. Воротар і поол були прикрашені обсідіаном, тому її шкіра здавалася білим снігом. — Маг Сол - чарівно усміхнулася Йона.

І раптом він зрозумів, що Офелія мала на увазі "що-небудь".

Але раніше вона не пропонувала таких послуг. Чому ж сьогодні ми відразу вирішили звабити себе?

Хоча Сол і Офелія тепер були партнерами, кожен мав свої обрахунки.

З таким противником у Сола не було ніякого інтересу, навіть прикидатися заради обману він не збирався. - Доброго дня, чарівниця Іона. Я повертаюсь.

— Маг Сол, мабуть, дуже втомлений і потребує допомоги володаря. Вона не намагалася показати свою красу, але вона і так була прекрасна. З її яскравою усмішкою вона була схожа на літню квітку. — Може, спочатку зайдемо до мене, вип'ємо по склянці, розслабимося?

« Я не п’ю, — похитав головою Сол.

« Це не вино, — прикрила Йоні губи. — Це сливковий суп.

— Ні, дякую. Я краще вип'ю води, а Сол знову похитав головою і пішов безшумно махаючи рукою.

- Він відмовив?

Коли літак злетів, Офелія в синьому платті підібрала спідницю на платформу. - Прошу вибачення, пані володаря, я не змогла виконати ваше завдання, — збентежено сказала Йона.

— Не можу. Ти, мабуть, зовсім не підходиш до Пера. Офелія взяла Йону за підборіддя.

- Можливо... Може, магу Солу дуже подобається ваша сестра, — почервоніла Іона.

— Тьху! - Відкинула її Офелія. — Говорити про почуття з магом? Я скоріше повірю, що він навіть інстинктивного потягу до тебе не відчув.

Офелія підійшла до краю платформи і, оперившись рукою об перила, сказала: - Але ж він вже маг третього рівня. Звичайно, що його інтерес до плоті поменшився.

Її вказівний палець легонько постукував по каменю. — Коли він був з Пер, то був лише другим, а вона вже досвідченим третім... — Офелия усміхнулась, схилила голову і дозволила вітру грати її волоссям. — Може, йому більше подобається психологічне задоволення.

- Пані володарю, ви ж не...? Не можна! - Застигла Іона.

Офелія, не звертаючи на неї уваги, дедалі більше цікавилася ідеєю. - У тілі цього Сола напевно є якась таємниця. З тих пір, як Пер була з ним, в її ментальному тілі з'явилася якась тінь, яку навіть я не можу промахнути. І ця тінь, звичайно, і є причиною, по якій вона вижила за Зоряні воротами.

Вона різко обернулася, і її довге плаття описало в повітрі різку дугу. — Він мені дуже цікавий! Доки я не розкрию його таємниці, нікому не дозволяти йому покидати небесне місто! Затримайте його будь - якою ціною!

« Так, я зроблю все можливе », — відразу стала навколішки Іона. - І я буду і далі намагатися завоювати схвалення мага Сола. Будь ласка, дайте мені ще один шанс.

— Іди, — тільки тоді Офелія покинула на неї погляд, і усмішка зникла з її обличчя.

« Так, — з полегшенням зітхнув Йона.

- І ще, передай Кісмету, що в мене тут справи. Нехай поки не приходить. За півроку поговоримо.

— Да.

Соул і не підозрював, що Офелія, через те що сталося з Пер, вже поклала око на його тіло.

Коли він повернувся до готелю, то першим разом покликав тих людей, які розліталися по місту душі.

Агу збирав інформацію в районі учнів. - До третього ранги учні тут вчаться безкоштовно, але за кристали і матеріали платять самі. Ставши учнями третього рангу, вони можуть жити і працювати у зовнішньому місті. Кажуть, що багато хто працює у повітряному порту та дирижаблях.

— Ті, хто має талант або гроші на подальше навчання, продовжують навчатися в лекторії чи діють у Інституті знань і практичного інституту. Якщо здадуть іспити, можуть вчитися там. Але вимоги в цих двох інституціях дуже високі, беруть тільки найбільш талановитих.

Послухавши Агу, Сол подумав, що небесне місто подібне до університетського міста.

— У цих двох установах здебільшого є Маґі першого і другого рівня, — сказала Бесс. Вона була магом третього рівня, і їй було безпечніше всього збирати інформацію там.

- Ректори обох інститутів є чарівниками третього рівня. Але більшість магів, які мають високий рівень масті, ставлять експерименти з нижчими та учнями. Там учні живуть жалюгідно.

— Тут не так, як у Академії Байдун, — схрестила руки Бесс. Ми вчили по-справжньому, а вони ніби використовують учнів як безплатних слуг і піддослідних кроликів. Готова посперечатися, смертність серед учнів і низькорівних магів тут набагато вища, ніж вони заявляють!

— Це справжня м'ясорубка, — посміхнулася вона.

— Я знайшов дещо у повітряному порту, — оглянувся і підняв руку Герман. Всі подивилися на нього. - Повітряний порт, схоже, на облогу.

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Предыдущая главаСледующая глава