Соул не знав, чи може Офелія безпосередньо зчитувати спогади з мозку Крума. Але навіть якщо вона побачить, що Сол допитував його, то нічого страшного. Адже Крум не міг отримувати інформацію ззовні.
Офелія, в кращому випадку, дізнається, що Сол вже зрозумів, ніби немає жодної другої половини легенди.
Через мить Офелія відкрила очі. - З цим завданням ти справився відмінно. Тепер ми можемо обговорити, як зв'язатися з Пер зі світу ілюзій.
Про другу половину легенди вона не сказала ні слова.
Чи вона від початку дала йому завдання розслідувати смерть Крума і шукати другу половину легенди лише для того, щоб потягнути час?
Ні! Не все так просто. - Що стосується другої половини... — почав Сол.
— Не вір словам зрадника, — тихо сказала Офелія. - Якщо ти приніс його цілу душу, я природно зможу виглянути всі його таємниці.
Очевидно, вона не збиралася говорити правду.
Тоді я не буду в це втручатися. Все одно це не моя справа, — з усмішкою і зітханням сказав Сол.
Вони закрили цю тему і продовжили обговорювати зв'язок. - Я вивчила запропонований тобою план. Він справді можливо, але дуже ризикований. Як ти гарантуєш, що під час зв'язку ми не будемо атакувати ззовні і що світ ілюзій не використовує Пер як плацдарм для нападу на наш світ?
Побачивши, що Офелія обдумала це питання, Сол також серйозно обговорив цю справу.
Після довгих суперечок вони нагадали два варіанти зв’язку. Але як їх використовувати, потрібно було вирішити у подальших дослідженнях.
Тепер вони повинні були готуватися до першого пробного зв’язку.
Але перед тим, як Офелія пішла геть, вона зупинила Сола.
Сол, який вже зібрався йти, завмер і повільно обернувся. - Навіщо вам залишок душі Пер, пані?
« В обох наших планах мені потрібно буде влити свою силу у ментальну силу Пера, щоб допомогти їй прорватися через бар'єр між світом », — неквапливо відповіла Офелія. - Звичайно, мені потрібно з нею спрацюватися.
- Я думав, що ви з Пер є сестрою і не матимете особливих проблем.
- Хех, коли мова йде про експерименти, я не є недбалою.
Хоч пояснення і було логічним, то Сол відчував інші причини.
Але, подумавши про щоденника, він не відмовився.
Сол підняв руку і витягнув з скриня об'єднання Пер та Найрілли. - Пер, поки ти залишишся з пані Офелією, — навчав він.
— Не хочу! — ліва голова на злиття замочила головою. - Я не буду з цією старою відьмою!
Стривайте, стара відьма - хто б говорив.
Соул похитав головою і, посміхаючись, сказав володареві на троні: « Пер — це залишок душі, тому я залишив Найріллу для її захисту. Але ж вони у формі душі, без тіла...
— Не хвилюйся, — перервала Офелія. - Я дуже добре вмію створювати судини.
Ледве вона домовилася, як одна з білих ваз зліва від Пер забурліла, наче кип'яток. Потім з горлянки поповзли білі пузири.
Бульбашки ставали дедалі більшими, а потім по краях вази накопичилися на підлозі, як збиті вершки.
Потім сливки зашевелися, почали деформуватися і поступово перетворились на маленького білого чоловічка розміром з долоню.
Без обличчя, лише простий силует.
Але, просканувавши цю посудину, Сол виявив, що вона ідеально підходить для вмети душі. Цей створений за мить людяку був краще того, що Сол майстрав у вежі Горси більше півгодини. « Недарма вона володаря з безліччю клонів», — Сол навіть захотів забрати цього чоловічка для дослідження.
Найрілла з тривогою дивилася на людського чоловіка, який був їй нижче коліна. На знак Сола вона, зберігаючи нервовість, підійшла до нього.
Офелія була створена з метою не входити в посудину, яка сильно мотала головою ліворуч.
На жаль, у цьому злиття не вона була головною.
Коли Найрілла присіла і доторкнулася білого чоловічка, її відразу втягнуло всередину.
Дерев'яний чоловічок тут же ожив. Він подивився на свої руки, підняв ноги, звикаючи до нового тіла.
На його круглій голові з'явилися риси обличчя, точніше, просто кілька дірочок. — Найрилла?
— Пан.
— Пер?
— Хм!
Соул підняв руку, щоб взяти їх, але, не встиг він доторкнутися до людини, як той різко відстрибнув назад і, повернувшись, побіг до Офелії. - Господар, це тіло рухається само, воно мені не підкоряється! — У паніці закричала Найрілла.
— Не хвилюйся, я ж не з'їм їх. Він встав і запитав Офелію: « Пані, Пер та Найрілла залишилися, щоб спрацюватися з вами. Будь ласка, не заковайте їх занадто.
Сказавши це, Сол таємно активував силу Днівника і, переконавшись, що все ще може легко повернути їх душі, заспокоївся, але на обличчі зберіг серйозний вираз.
— Це лише для того, щоб вони не розбіглися.
І справді, білий чоловічок зупинився до верхньої частини і Найрілла знову взяла його під контроль. - Тоді повертайся. Я накажу Йоні провести тебе. Якщо тобі щось знадобиться, ти можеш звернутися до неї.