Соул дозволив своєму тілу швидко підніматися, а його свідомість вже була на ментальній платформі.
Перед активованим « оком бурі ».
Дивлячись, як « очі бурі» активований кругом для прориву починає збільшуватися, Сол, перш ніж хлинув чорний приплив, зробив те, чого і сам від себе не очікував.
Він пірнув у нього!
У мить, коли він увійшов у зону впливу « ока бурі», Сол відчув, як він починає танути.
Волосся, шкіра, м'язи і органи.
Залишилися тільки кістки, але й вони під дією нечистої дії почорніли.
Чорний приплив, здавалося, вже проник у його кістковий мозок.
Але Сол, який вже звик до такого виду, мовчки дістав дзеркало і матеріали для друку.
У нього не було часу на точне побудову кола, але він міг створити його з нічого.
Сила такого кола, звичайно, буде слабшою.
Але якщо множник буде достатньо великим, то це не проблема!
А якщо дзеркало буде всього в міліметрі від « ока бурі»?
Тоді, навіть коли Солом буде менше десяти сантиметрів від дзеркала, енергія збільшиться майже в сто разів!
Звичайно, через зменшення точки програми ефект також ослабне, але Солу і потрібна була лише центральна точка « ока бурі ».
Якорна точка!
Він кинувся в « очі бурі». Спотворена сила швидко затуманювала його розум.
У Сола було мало часу. Він повинен був, витримуючи великий тиск, довести своє ментальне тіло до якорної точки!
З усіх боків з’явився чорний приплив. Сила нечистості безжалісно рвала його душу.
Соул продовжував рухатися вперед, тримаючись цієї сили.
Раптом біля нього з'явилася біла фігура.
Це Каміла.
Вона знову виглядала живою і з тривогою сказала Солу: - Ти так помреш. Я допоможу тобі вибратися.
Але, не звертаючи на неї уваги, Сол продовжував просуватися вглиб.
Але коли Камілла наблизилася, щоб його зупинити, Сол схопив її за сіро-білу шию.
Щоденник зайшовестет сторінками.
І Камілла, з жахом на обличчі, перетворившись у чорну спалаху, була насильно втягнута до щоденника!
Вона стала однією з чорних сторінок Сола.
Ось тільки з цієї чорної сторінки стікала чорна рідина. Схоже, вона не повністю підкорялася щоденнику. «Душа чарівника третього рівня не може так просто вирватися з щоденника. Отже, твоя опора - це чорний приплив!»
Соул, який у розпачі намагався вирватися з щоденника Камілу, скористався моментом і пішов далі.
На чорній сторінці з’явилися срібні літери. « Ти помреш».
Тиск дедалі посилювався.
Кожен міліметр давався Солу з величезним трудом.
На всіх його кістках з’явилися маленькі тріщини.
Тут було духовне тіло Сола, а не його справжнє.
Тому ці тріщини означали, що його душа пошкоджена.
Але він все одно не зупинявся.
Він навіть посміхався. Щоденник каже, що я помру.
— Тільки що я зрозумів, що мав на увазі Кісмет, коли питав, чи буду я завжди слухати щоденник.
- Ви говорите, що я виживу, коли виб'єте його. Але старший помре, Пер помирає, Агу та інші помруть, Ґагаґу й іншим також загинуть. Тільки ти будеш рада, тільки Герберт буде радий...
— Я не буду радий!
- Ви кажете, що я помру. Я обов'язково помру?
— Ваше слово - закон?
Сол з гуркотом зробив величезний крок вперед!
Його зір раптом прояснився.
Він побачив якорну точку!
Якорна точка вже була перед Солом.
Це було крихітне біле щось, приховане в тріщині.
Оскільки він дивився крізь дуже маленьку щілину, то бачив лише білу пляму і як і раніше не знав, що таке яорна точка.
Але побачивши її, він відразу зрозумів природу.
Це і була якорна точка!
Якщо Солу тільки запечатати цю тріщину, не даючи якорної точки вийти, і чорний приплив не обрушиться на Нічінні землі.
Навіть якщо якась перекручена сила і прокинеться через « очі бурі », це не призведе до тих жахливих наслідків, коли ніхто не вижив як у його видінні.
Тільки Байрону та іншим його не дуже постраждають!
Це був єдиний спосіб, яким Сол запропонував врятувати своїх друзів.
Звичайно, за це його смерть може закінчитися.
Мабуть, він навіть не встиг запечатати « очі бурі» і помре від мутацій.
Щоденник вже повідомив Солу його долю.
Але цього разу Сол не збирався вірити в долю!
Побачивши « очі бурі», Сол зрозумів, що його план вже виконано на 99 кроків, залишився лише останній.
Але цей крок виявився неймовірно важким.
Відстань між Солом і якорною точкою в його свідомості була всього лише один крок.
Але він ніяк не міг зробити цього!
Солу здавалося, що він танцює на високочастотній вібрируючій пластині.
Його мозок ось-ось повинен був перетворитися в кашу.
Проте він своєю ментальною силою захищав дзеркало і магічне коло « Ладучі кайдани». « Мені потрібно ще трохи сили» — подумав Сол.
Але кого він міг тут попросити про допомогу?
Не вагаючись, Сол кликав. — Зірки! Мені потрібна ваша сила!
На його млявому тілі відразу з'явилися очі.