Репетицій було менше, ніж з першої.
Мабуть, тому що на цей раз у ній брали участь занадто могутні люди і речі.
Навіть щоденник не міг репетирувати вічно.
Соул зрозумів, що настав час зробити остаточний вибір.
Його долоню безшумно впав компас у вигляді кишенькових годин.
Якщо думати лише про власне виживання, то він активує « очі бурі» і зможе змусити щоденник виштовхнути його з тіла, а потім відразу ж, верхи на Дюдю, втекти та відвернеться від перекрученої сили « ока урагану », піти в хаотичний домен!
Так у нього був великий шанс вижити.
Золота сторінка вже не мала репетицій. Можливо, це був кращий вибір.
Але Сол так не зробив.
Він озирнувся на всіх, його погляд зігнувся по обличчю.
— Він подумки запитав.
"Смерть"
Щоденник відкрив білу сторінку і дав Солу проста відповідь.
Навіть дату полінувалися вказати.
Сол усміхнувся.
- Маг Сол, якщо ви готові, ми починаємо.
Здалека донеслися слова Керрі, як він чув у репетиції золотої сторінки.
На обличчі Сола все ще була усмішка. — Будь ласка, зачекайте.
Він раптом злетів і приземлився біля Керрі, сказав: - Я хочу спочатку укласти угоду з тобою.
—... — Керрі не розуміла, чому в такий важливий момент він раптом заговорив про сделку.
— Пані відьма Керрі, — перейшов на таємну мову Сол, - я хочу замінити формулу для швидкого розрахування кута і множенця кола « Окули» на дзеркало й матеріали для друку, які ви принесли.
- Звідки ти знаєш, що вони у мене? — замерла Кэрри.
Соул лише посміхнувся, не відповідаючи.
Очі Керрі поверталися - в прямому сенсі, зіниці повернулися всередину, а потім назовні. -- Гаразд, такі важливі речі я, природно, не залишу де потрапило. Але чому ти просиш їх саме зараз?
- Боюся, що потім я тебе більше не побачу.
Керрі чітко зрозуміла, що це неправда. Але також усвідомила: він не скаже правди.
Після того як вона прочитала « очі бурі » в Поместі минулого, їй дуже хотілося знати формулу, про яку говорив Сол.
Але тоді вони щойно закінчили змагання і їй було незручно питати. Вона думала, що в майбутньому зможе на щось її обміняти.
Несподівано, шанс представився сьогодні.
Хоч матеріали для друку, які зробила Керрі, і були безцінними, але перед тим все було дешево. - Добре, ми змінюємось -- відразу кивнула вона.
Вони потай обмінялися, і тільки потім Сол повернувся в центр кола. - Можна починати! — Голосно сказав він.
Сотня чарівників займалась. На їхніх обличчях з’явилося збудження.
Вони ось-ось повинні були бути свідками Середнього видовища.
Коло для прориву почав загорюватися від країв до центру. Через різноколірні магічні реакції Байрона, який стояв у натовпі, трохи посміхнувся. "Сол, напевно, думає, що таке коло - зовсім не урочисте."
Непосвячені дивилися на поняття, а присвячені — на суть.
Пэр раптом нахмурилась. — Він... він вже відкрив ворота?
Вона відчувала, як магія з кола шалено вливається у тіло Сола, але оскільки коло ще не дійшов до того етапу, коли він повинен був допомагати йому відкривати ворота!
Герберт подався вперед. - Він вже відкрив ворота? Сам, без допомоги магічного кола?
Вони переглянулися. На їхніх обличчях було складний, незрозумілий вираз.
Але поки вони були в шокі, Соул раптом почав швидко рухати руками, прямо у повітрі створювати магічне коло. Магія, яка вступила до його тіла, відразу почала йому підкорятися. « Що він робить?»
Поки всі задумалися, Сол раптом поклав своє коло на себе.
Потім, немов запущений феєрверк, він зі свистом кинувся у небо.
Натовп зашумував.
Герберт спочатку здивувався, а потім розгнівався. - Він що, біжить?
— Він не біжить, — почув голос Кісмета за спиною Герберта.
Кісмет, замаскований під нижчого Герберта, весь цей час стояв позаду нього. - Він йде назустріч своїй долі.
Його погляд слідував за Солом, поки голова не прокинулася до межі.
Кісмету було зовсім наплювати на те, що він виглядає неелегантно.
Герберт хотів кинутися в погоню, але не сміявся приступати до Сола і стиснувши зуби, просто зберігши зовнішній спокій. — Сол не зможе втекти.
— Я ж кажу, він не біжить, — з великим нетерпінням сказав Кісмет.
Коли Герберт побачив це, то зрикнув на нього, але Кісмет не звернув на це уваги і продовжував дивитися на Сола.
У цей момент з тіла Сола раптом вирвався чорний дим.
З'явилася жахлива, спотворена сила.
Магі, які тут були, в більшості свого був досвідченим і вони відразу зрозуміли, що відбувається щось неправильне. - С Солом щось сталося? — Байрон відразу ж хотів злетіти, але його схопила за руку Ан.
— Пане Байрон, почекайте. На обличчі Аня також було тривожно, але вона вирішила виконати наказ Сола. — Господар наказав нам залишатися на місці і з усіх сил стабілізувати свої ментальні тіла.
Байрон нахмурився. Йому це не подобалось, але він боявся перешкодити Солу і не рушив. Він тільки зміцнив своє ментальне тіло і пильно дивився на того, хто вже злетів дуже високо Сола.