Соул глибоко зітхнув, забрав Анну в щоденник і ступив на лід Озера Рейн.
Хоч він і нервував, але йшов швидко.
Незабаром він побачив чоловіка біля вежі.
Це був його незабутній наставник Горса.
Тепер Горса був одягнений в чисто-червону мантію мага, без каптуру. Він з важливим видом сидів у м'якому дивані, в який можна було провалитися наполовину.
Він з усмішкою дивився, як Сол наближається і коли той ступив на землю острова підняв руку.
- Давно не бачилися, наставник.
Сол підійшов і встав перед ним. - Чому ви не увійшли в вежу, щоб почекати мене?
Сол простягнув руку, запрошуючи Горсу увійти в Башню Очищення Душу.
Горса, наче не маючи ваги, встав і махав рукою, прибрав величезний та зручний рожевий диван. — Це вже твоя башта. Без дозволу господаря я, звичайно, не міг увійти.
Поруч, опустивши руки, стояв управитель Хоуп.
« Навіть якщо б я хотів увійти, Хоуп не погодився », — жартиво додав Горса.
Хоп ввічливо посміхнувся і знову вклонився.
Якби Горса дійсно хотів увійти в вежу, він би хоч і знав, що не зможе його зупинити, все одно спробував би.
Але Горса в деяких речах був дуже тактовний і не став ставити Хоупа у таке становище.
Соул повів Горсу в вежу і раптом сказав: - Насправді, наставник, ви вже тут бували.
— Так, — усміхнувся Горса. - І минулого разу ти також мене сюди привів.
Так і є!
Соул дав початок першому підземному поверху, і це викликало в нього складні почуття.
Каміла в кутку зраділа, побачивши Сола.
Коли його не було, їй було ні з ким обговорювати магію.
Але тут вона побачила Горсу.
Тепер Горса був без будь-якої маскування.
Камілла, яка вже збиралася привітатися з Солом, відразу відступила, сіла на коліна і вдавала, що вона є просто нічого необізнаним духовним тілом.
Але Горса не залишив її в спокої.
Соул уже знав від менеджера, хто така Каміла. Крім того, Горса вже бачив мумії в об'єкті, так що Сол привів його сюди.
Але Камілла, здається, не збиралася з ним розмовляти. Вона мовчала. — Я знайшов її, коли будував вежу і копав підвал - Сол розповів мені про те, як вони познайомилися.
Йому і самому було цікаво, як колишня господиня вежі опинилася під землею в Нічових землях. — Горса з цікавістю розглядав Камілу. - Вона взагалі зникла, впавши в море біля Стіни Вздохів на далекій півночі.
У очах Горси заграли вогники. — Чи просто звідти, з чорного припливу, втекла сюди? Як ти це зробила?
Горса повільно підійшов до Каміль і, присівши на котлочки, запитав: - Пружишся тут, щоб уникнути завдання у Стіни Вздохів?
А?
Тільки тоді Сол дізнався, що Каміла зникла на крайній півночі. — Мертві не повинні виконувати завдання.
Горса завмер, а потім, втративши підборіддя, знову встав і, повернувшись до Солу, розвів руками. - А оскільки вона права.
- Наставнику, що таке чорний приплив і Стіна Вздохів? — Сперечився Сол.
У нього були здогадки, але він хотів отримати точну відповідь. - Якщо вже ми зібралися поговорити, то давай сядемо зручніше, — Горса клацнув пальцями і знову з'явився рожевий однорідний диван.
- Ти теж сідай. Мій диван у тебе ще цілу?
— Так, — сказав Сол. — Я ледве сів на свій диван.
Невідомо чому, але сидіти в такому м'якому дивані перед Каміллою було трохи соромно.
Це було так, ніби в академічній атмосфері з’явилися проблеми.
А Горса, не соромившись, вже почав розповідати Солу про Стіну Вздохів і Чорного припливу. — Ти чув про « Глазе Бездні»?
— Так, — кивнув Сол. — Від одного мага з континенту Нефрат. Він говорив, що Трибунал був створений, щоб зупинити його розширення.
Насправді, він дізнався про це від Гудо в щоденнику, але той і справді був з материка Нефрат. - Хм? — Двигнули бров Горса. - А ти непогано обізнаний. Що-небудь ще знаєш?
— Майже нічого.
— Ну і цього мало, — очі Горси звузилися. - Щоб говорити про "Глаз Бездні" і Стіни Вдвохів, треба спочатку пояснити, що таке бездонна.
Бездня — це глибоководний вихр у безмежному океані по той бік світу.
Кажуть, що в епоху епохи Темного Місяця коли Бездна тільки з'явилася, це був невеликий вихор.
Настільки маленький, що звичайні вітринні кораблі могли легко з нього вирватися.
Тоді він теж був небезпечний через погані речі, але, оскільки шкоду було мало, навіть маги на кораблях не звертали на нього уваги.
Але дуже скоро, за кілька десятків років, він виріс у жахливому "Глаз Бездні".
Тодішні найсильніші чарівники кілька разів намагалися його знищити, але не змогли. Тоді вони вирішили повністю зруйнувати вихор.
Але ця спільна атака призвела до катастрофічних наслідків.
Безна раптово вибухнула і відразу поглинула найближчий до неї континент.
А ті, хто брав участь у атакі, майже всі загинули. А ті, хто вижив, зазнали жахливої нечистоти і протягом наступних ста років теж померли.
Це призвело до того, що у світі магів перервалася лінія претендентності.