— Соул припускає, що це міг бути маг-мумія, - поспішно сказав рудий.
Хоч йому не хотілося розвалювати все на людину з Трібуналу, але зараз було важливіше знайти вбивцю.
Інакше вони всі могли тут загинути. - Скільки у тебе ще людей зовні? — Подумавши, запитав Герберт у Пер.
— Вони постійно блокували маєток, — впевнено відповіла жінка.
— Тоді ми зараз же вийдемо і заблокуємо все маєток. У будь-якому випадку, потрібно замкнути його тут.
Герберт, очевидно, втратив інтерес до підробленого « ока бурі » і хотів якнайшвидше піти.
Вони ввійшли з упевненістю, а йшли — кожен зі своїми думками.
Особистість Пер була вже наполовину відкрита, і вона повернула Ан Солу.
Потім вона разом з Гербертом пішла допитувати охорону, чи хтось із помести до них не виходив.
Сол, стоячи осторонь, бачив, як кілька підлеглих Пэр гойдали головами. Очевидно, ніяких слідів.
Але він сумнівався, що маги першого і другого рівня змогли б помітити, якби хтось вибіг з помети.
Крім того, Сол вважав, що Герберт так поспішає піти не тільки для того щоб замкнути вбивцю в пометі.
Він, мабуть, теж думав, що вбивця вже втік, а зараз робить все це лише для того, щоб відрахуватися перед Трибуналом і Радою Зоряних Ворт і потім повернутися та придумати, як змінити своє майбутнє.
— Господаре, Ан так за вами скучила! — А, все ще в тілі служниці Пер, кинулася обіймати Сола.
Інші, побачивши служницю Пер обіймає Сола, дивилися на нього з новою повагою.
А ось Люсі нахмурилась. « Сол — коханець Пер, і водночас зі служницею. В Нічних землях дійсно все набагато хаотичніше, ніж у Раді Зоряних Ворота."
Вона повернула голову і побачила Кісмет, що стояв поруч. Вона вважала, що її колишні уявлення про мир і людей були надто вузькими.
У майбутньому потрібно буде частіше вибиратися.
Проте, рудому було зовсім не до чужих любовних схожостей. Їхній загін з трьох був призначений для важливого завдання, а один загинув — помер.
Йому ще треба було думати, як повернутися і відрахуватися, щоб звалити з себе відповідальність.
Брандо та Сол переглянулися і першими залишили Поместе минулого.
Соул трохи почекав Пер.
Приблизно через півгодини вона, зла, підійшла. — Тела блакитноволосого і низькорослого мага вже з'явилися, роздроблені на сотні шматків. А тіла мумії немає. Майже напевно він і є той, хто створив фальшиві « очі бурі» та вбив Кларка.
— Маг-мумія, мабуть, вже втік, - сказав Сол. — Шум від вбивства Кларка був занадто великий. Якщо він не дурень, то зрозумів, що треба йти. Інакше його чекала б тільки смерть від наших рук.
— Герберт також думає, що він утік, — кивнула Пер. — Але все одно впертий, змушує мене залишити людей охороняти маєток минулого. А у мене залишився лише один маг другого рівня.
— Якщо ворога вже немає в Пометі минулого, то охороняти його - непогана ідея, - посміхнувся Сол. - Ти якраз можеш звалити на Герберта завдання шукати мумії.
Очі Пер заблудлі, і її гнів відразу ж вилетів. - Так! Я йду. Ця справа, здається, затягнеться надовго. Ти повертайся.
— Ти ж був уві сні Кларка, — пошепотом додала вона. — Вернись і добре перевірся, щоб не залишилося прихованих погроз.
Дивлячись, як Пер йде, Сол з Ан повернули назад.
На цю вилазку він узяв багато зелень і всіх своїх духів.
Але маєток минулого виявився не таким, як він думав, і багато чого не змогло.
Але коли Кларк схопив його і зрозумів, що той намагається встромитися у свій сон, Сол наказав всім духам повернутися до щоденника, щоб Кларк не знайшов їх.
Зараз, хоч Кларк був мертвий, але на всяк випадок, Сол все ще не випускав інших.
Він з Ан полетів назад до Озера Рейн. Коли вони приземлилися біля грибної гаї, як вибіг з дому Машина з таким виразом обличчя, ніби казав: « Ви повернулися! » (Сміх)
- Пан, той... Той господар, ні, старий пан, немає, попередній, колишній власник прийшов!
Соул з подивом дивився на Маша.
За його спиною, через густий туман над Озером Рейн, Сол, здавалося, бачив чоловіка, який сидів перед баштою.
Невідомо чому, він раптом занервував.
Як перший день у школі, коли вчитель каже: « Заберіть книжки, зараз буде контрольна".
"Постій-но, ні. У Нікійних землях заборонено вхід магам третього рівня. Як же сюди потрапив наставник?»
У голові Сола пробігла думка, і в нього по спині пробігли мурашки.
— З цього моменту, — сказав він Машину, - закрити прохід у грибній гаї. Нікого не впускати.
Але, подумавши про те, що машина боєздатна, він зрозумів: зупинити того, хто захоче прорватися силою, не зможе.
— Скажи, що я відновлюю ментальну силу, — змінив він наказ. - Якщо хтось буде рватися, попередь спорами.
Машина поспішно кивнула і побіг виконувати наказ.