У мить вони побагровели, наче їх кинули в киплячу котел, а потім, пуська з рота білу піну, впали замертво.
Цей синьолосий маг не любив говорити, але вбивав і не моргнувши оком.
Дивлячись на трупи, рудеборідний презирливо посміхнувся і повернувся до інших. - Що ж, тепер увійдемо.
Потім він першим ступив вперед. Його фігура, наблизившись до воріт пометя на три метри, раптом зникла. Очевидно, він увійшов у зону дії правил Помеття минулого.
Така раптова зміна не налякала інших. Люсі з невтомним виглядом пішла за рудим, і її фігура теж зникла.
За нею - синьолосий маг.
Коли Сол збирався піти за ним, Кісмет раптом вліз без черги.
Він встав перед Солом і, обернувшись, скорив йому прізвищу, наче навмисне дрижання.
Але Соул побачив, як Кісмет повернувся до нього і відкрив рот.
Якщо він не помилився, то це було...
"Гав-гав"?
Соул опустив очі, зробивши вигляд, що нічого не бачив, і мовчки пішов за Кісметом.
Коли Сол перейшов невидимий кордон, сонце над головою раптово застигло і все навколо занурилось у напівмарк.
Сол з подивом обернувся і побачив за спиною без крайню рівнину. Колишні гори і ліси зникли. Лише здалека виднілися темні гірські хребти та тонкий серп місяця.
Ситуація всередині Міста, яка була дуже відрізняється від того, що було ззовні. Ілюзія?
Але, обернувшись, Сол побачив картину ще жахливішою.
Ті, хто увійшов у маєток до нього, один за іншим заснули на місці, зберігши позу руху.
Ніби їхній час раптово зупинилося.
Перший, що увійшов у воду, застиг на ґанку і підняв руку, щоб штовхнути двері.
Синьолосий, який поправляє моноклі біля Сола. Схоже, він теж помітив поганому і збирався оглянутися, але його рух також перервався.
Пані Люсі, обійшовши парадний вхід, йшла під навісом, мабуть, шукаючи інший спосіб увійти, але і вона застигла на місці.
А Кісмет, що вліз перед Солом, припав до вікна біля воріт і заглядав всередину.
Вузьки його губ були злегка підняті, ніби він побачив щось цікаве. - Навіть Кісмет застиг? — Соул не став відразу підходити до помести. Він не зрушився ні на крок.
Він випустив найшвидшого, Германа, і наказав йому оглянути застиглих людей.
Герман обережно підійшов, а потім швидко повернувся з жахом на обличчі. — Господарю, господаре, вони не дихають і в них немає пульсу!
— Подивіться на їхню шкіру і нервові закінчення, — захмурився Сол. — Чи є масове відмирання?
Герман, поглинаючи неіснуючу слину, знову кинувся вперед.
Через мить він повернувся. Цього разу жаху в його очах було менше. - Ні, їхні тіла живі. Як... Ніби...
— Здавалося, що їхній час припинився, — з похмурим обличчям промовив Сол.
Тому не було ані пульсу, ні дихання.
— Так ось воно, одне з правил Помети минулого, — піднявши голову до неба, тихо сказав Сол. — І справді нелегко.
Чи може така суміш стати могилою для Творця снів Кларка?
Чи, може, це буде останнім, що він побачить?
Соул глибоко зітхнув і ступив до помаху.
Невдовзі після того, як група магів другого рівня увійшла в маєток, прогнані раніше чарівники знову таємно повернулися.
Але цього разу вони не сміливо стояли на подвір’ї, а таємно спостерігали за довколишнім лісом чи під землею.
Але вони не встигли побачити, як з неба обрушилося жахливий тиск.
На заході трава пригнувся до землі, гори стали нижчими.
На півдні земля розрослася в оранжево-червоний колір, наче від заходу, хоча сонце все ще палало у зеніті.
Декілька чарівників, які жили в Нічнях, відразу ж зрозуміли: це передвістя появи Вітряної феї та Владики Світлячків.
Всі були шоковані. Вони й не думали, що дивацтво в Поместі минулого притягне навіть магів третього рівня!
Це було вже не їхня справа!
Вони, один за одним, так само тихо і поспішно, як і прийшли, почали йти, боячись привернути увагу магів третього рівня.
Першою з неба на землю опустилася Вітряна Пер. У руці вона тримала маленьку служницю.
Служниця, обернувшись на землю, відразу з тривогою подивилась на Помети минулого, але не змогла побачити знайомої фігури.
Ан обернулася до Пер. Вона сказала їй не поспішати.
Через мить до Помести минулої швидко наблизилася жовто-зелена хмара туману, яка, опустившись у п'ятдесят метрах від Вітряної феї, в миг ока перетворилася на лисого мага в жовтих ізелених доспеках.
У цей момент один маленький маг, який ховаювся в землі і не заліз до них, підбігши та вклоняючись сказав: - Пані Вітряна фея, Володар Світлячків, тільки що вісім чарівників другого рівня увійшли у маєток Минулого. Зайшовши, вони зникли, що відрізняється від того, як було раніше. Можливо, тут знову змінилися правила!
Коли Пэр прибула, їй повідомили, що група людей увійшла в Башню Очищення Душу і забрала молодого мага у Помесе минулого.
І з ними було ще кілька чарівників другого рівня.
Вислухавши доповідь підлеглого Вітряної феї, Володар Світлячків Герберт з упевненістю сказав: " Це чарівники з Трібуналу". А що до пані Люсі... Судячи по їх відношенню ...