Вітряна фея не стала битися. Повертаючись до них обличчям, вона знову сховалася в темному коридорі.
Стара відьма пішла за нею.
Але дивна річ: коли вони обидві увійшли в темряву, Сол втратив їх з поля зору.
Потім темрява попереду, наче крапля чорнил у чистій воді, почала розповзатися в його бік.
Не встиг Сол відступити і на крок, як темрява різко прискорилася та « проковтнула його ».
Світ перед його очима миттєво змінився.
Перед ним вже не був звивистий коридор, а галасливе місто.
По вулицях текли потоки екіпажів.
Багаті і аристократи з веселим одягом їхали у відкритих каретах, сміяючись та балакаючи.
Біля дороги стояли обірвані діти, чекаючи на коня.
Шуршування одягу, стук підборів по бруску, розмови на дивному говірці...
Опинившись серед цього шуму, Сол відчув, як в його голові з’являються нові спогади. Він більше не є магом, який йде край смерті у гонитву за силою, а звичайним жителям.
Все більше і більше спогадів з’являлися, наче добудували його пам'ять як просту людину.
Але ця раптова зміна не збила Сола з пантелику. Він закрив очі, і всі звуки тут же зникли.
Неначе, заплющивши очі, можна було повернути собі пам'ять.
Але він також розумів, що коли піддасться цьому, то скоро забуде, хто він і повністю зануриться у цей світ як частина галасливого міста.
— Це ілюзія?
Соул не встиг договорити, як сам і відповів на своє запитання.
— Нет.
Через його спини, лопаток, виросла пара срібних, наче вивезених з металу, крил. - Це сон, — Сол повільно відкрив очі.
Шумне місто і його звуки знову з'явилися, але вже не могли похитнути його.
Він поступово, в цьому, здавалося б, реальному світі, який спочатку майже обдурив його, знайшов диссонанс.
А саме: коли ти широко відкриваєш очі, намагаючись розгледіти деталі світу, все виявляється розмитим.
Коли почуття Сола повернулося на місце, обман втратив свою силу.
Він помахнув срібними крилами і, наче справжній метелик, злетів у небо.
Уві сні картини швидко потекло, і вони перетворилися на лінії.
Потім дзінь.
Ніби вимкнули електрику.
Соул відкрив очі.
Він як і раніше стояв у темному коридорі.
Темрява, що обкутала його, зникла.
Але й стара відьма, і Вітряна фея теж зникли.
« Коли Вітряна фея з’явилася, її коливання було на рівні мага другого рівня. Але панні говорила, що вона все ще демонструвала тиск третього. Тепер ясно, що цей тиск був лише маскуванням".
Соул не розумів. - Але чому сила її маскування виходила з сну?
— Чи вітряна фея, як і Творець снів, теж сильна у снах?
— Чи, може, Творець снів допоміг їй маскуватися?
Обличчя Сола змінилося.
Якщо Творець снів таємно пов’язаний з Ветряною феєю, то це було дуже небезпечним ударом зі старою відьмою.
Добре лише те, що щоденник до сихпор не заперечував. Це означало, що коли вони впораються з Ветряною феєю ще до того, як відреагує Творець снів, то матимуть нагоду піти цілими.
З цієї думки Сол перестав вагатися і, не намагаючись знайти куди поділися Вітряна фея та стара відьма, ступив у темний коридор, послав вперед Панні на розвідку.
Але, ледь він завернув за кут, як побачив лову.
Лівий прохід вів наверх, правий - трохи вниз.
— Куда?
Сол спершу подивився направо, і тут щоденник, який раніше мовчав, раптом відкрився!
« 4 липня 319 року за місячним календарем, ти хочеш побачити битву вищої?
Можливо, колись ти зрозумієш правду.
Правда - це смерть, Реальність -- теж. "
Направо не можна!
Цього разу попередження про смерть у щоденнику було чітким.
Якщо він зараз піде по правому коридору, то помре.
Але зміст його попередження заінтригувало.
Яку істину він побачить, що́ усвідомлює?
Але Сол міг контролювати свою цікавість. Побачивши попередження про смерть, він більше і погляд не кинув в правий коридор, а повернув у лівий.
Лівий коридор піднявся вгору. Стіни тут вже були не з обробленого каменю, а із грубої землі та каменя.
Як його прокопали зовсім недавно.
Через певні проміжки виднілися магічні кола, які підтримували звід. Ці магічні кристали були повні магії.
« Новий коридор, прокопаний Ветряною феєю... Для резервуару магії, Сол зрадів і прискорив крок.
Якби він не боявся пасток, то полетів би.
Але чи вона ще не встигла, то вже не була змушена уникати пасток, але далі Солу був вільним.
Незабаром він побачив перед собою світлову завісу.
За нею, мабуть, і був резервуар магії.
Панні, яка літала попереду, зупинилась і здивовано сказала: - Брате Сол, сила в цій світловій завісі схоже теж силу сну--
— Знову сон? — Нахмурився Сол. - Схоже, між цією Вітряною феєю і Творцем снів безумовно є якась таємниця.
Соул підійшов і побачив, що в світловій завісі циркулює надзвичайно складна магія. Здається, щоб безпечно її відкрити, потрібно було розгадати її принцип дії.
- Снова задачка? - погляд Солу знову впав на щоденник. — Якщо я тут затримаюсь, то можу привернути увагу Творця Снів Кларка. Хоч він і пощадив мене, дізнавшись, що я учень наставника Горси, але якщо він виявить, як я знаю про його таємницю з Вітряною феєю, він мене точно вб'є. Отже, щоденнике, старий, цього разу вся надія на тебе!"
Але не встиг щоденник і відповісти, як Сол почув задоволені, з нотками хвастощі, голос Панні. — Братик Сол, я можу зламати цю світлову завісу! Для мене це буде дуже легко!