У цей момент з вежі раптом висунулася Ань, але Балена відразу заховалася.
Бален нагальмувався. « Ці створіння з’являються і зникають, як привиди. А ті антимагічні болти можуть пробити захист як мінімум другого рівня. Одному мені дуже ризиковано. Краще я спершу покличу інших."
Взяла і полетіла основна підтримка, а Бален, який вже збирався грабувати й вбивати, почувався невпевнено.
Рана на його грудях ще зажила. Він подумав, що час ще короткий і його нікуди не дінеться, а тоді буде безпечніше покликати інших магів.
Але, збираючись повертатися за товаришами, він побачив, що в грибній гаї стоїть мертва тиша. — З грибної гаї вийшла стара відьма, тримаючи в руках суху мумію.
У тілі мумії майже не залишилося вологи, але по одязі Бален дізнався у ній відьму, яка прийшла разом з ним. — обличчя Балена змінилося. - А де Картер?
- Ти про це, який керує маріонетами? Ще одна людина вийшла з грибної гаї. Він сидів верхи на величезній звірині, яка була на голову вище магічного вовка.
Звірина мала голову лева, тіло коня і пара великих крил.
Такого звіра Бален не знав. Він більше був схожий на штучно створеного магією монстра.
Звіра Бален не впізнав, але дізнався, хто на ньому сидів.
Хоч на ньому був шолом, але його обладунки були занадто зачеплені.
Окрім Брандо, Бален не бачив інших чарівників, які б ходили в доспіхах. - М'язистол... — Бален мимовільно відступив на крок.
Цей тип був дуже неприємним. Якщо його не вбити, він буде щодня приходити і вносити неприємності, змінюючи тіла.
І ці тіла були різними: то чистий берстерк, толовий лицар.
Якщо він навчить тебе, то створить тіло, яке буде повністю вас контролювати і бій з ним перетвориться на суцільне мука.
У цей момент на спис Брандо висів маг.
Він ще смикався, був живий, але вирватися вже не міг.
Це був третій супутник Балена, який керував людьми у голубих плащах.
Він був слабкий у ближній битві, тому ховався в грибній гаї. Але, на жаль, він знову прийшов Брандо.
Подивившись на Брандо, а потім на стару відьму, яка теж розірвала з одним із його супутників, Бален почувався пригніченим.
« Чому ж пані Вітряна так швидко полетіла? Вона ж могла одним рухом руки розібратися з цими двома".
Але вже було запізно.
Бален розумів, що якщо він залишиться тут, то просто поставить свою голову.
Він злюбив погляд на незрозуміле, звідки сп'янів Брандо і зістрибнув з платформи з іншого боку.
Напад Вітряної феї був гучним, але закінчився дуже раптово.
А найголовніше, маг третього рівня Ветряна фея хоч і з'явилася особисто, але тільки здавалась, украла останні наукові розробки Сола та втекла.
Вона навіть не встигла попутно зруйнувати вежу яким-небудь заклинанням.
Соул, який повернувся з притулку для Хаотів, був у замішанні.
Він думав, що повернеться і знайде свою базу зруйнованою. І йому доведеться або просити допомоги у наставника Горси, або сам шукати спосіб помститися. - Багато шуму з нічого, — Сол сидів разом із іншими на першому підземному поверсі.
Дивлячись на таких же невгамовних супутників, він потираючи підборіддя, раптом подумав: "А з цією Вітряною феєю... Щось не так?
Він підняв голову і ще раз уточнив у директора Хоупа. — Ти впевнений, що, внося мій резервуар магії, Ветряна фея так і не спустилася?
Директор впевнено кивнув.
Сол відкинувся назад і, постукаючи вказівним пальцем, сказав: - Я підозрю...
Всі подивилися на нього. - ... що з Ветряною феєю дійсно щось не так. І проблема серйозна. Її сила, можливо, вже не дотягується до третього рівня!
Почувши це, інші переглянулися. Перша реакція - це те, що Сол дуже багато думає. — Все-таки це маг третього рівня. Чи вона має такі серйозні проблеми? — Герман все ще пам’ятав жахливий тиск, який падав від Вітряної феї на його велетенському птасі.
А ось стара відьма, навпаки, поступово приходила в збудження. - Точно, з цією Вітряною феєю явно щось не так! - Вона плескала в долоні. - Ха-ха-хо, вона докотилася до того, що краде у мага першого рівня... Хоча, звичайно, і резервуар магії - не те, чим зазвичай володіє маг першого рівня.
Вона встала. що з нею щось не так. Вона так довго не помічала, що я втекла. Думаю, у неї вже тоді були проблеми. це ж прекрасно!
Стара відьма, яку Вітряна фея ганяла останні два роки, при думці про те, що у тієї можливо проблеми не могла стримати сміху. У Ветряної феї крала? Що? - Сол нарешті зрозумів, чому та оголосила на неї загальне полювання.
А у Володаря Світлячків вона теж щось вкрала?
Маг другого рівня, який удобрив одразу двох чарівників третього. Чи це відвага, чи то слабка. — Гаразд, розповім, крім мене, ніхто цим скористатися не зможе, - стара відьма пурхнула головою і схопила обрубок пальця, який звисав у неї збоку від обличчя. — Ось це. І це навіть не крадіжка. Цей палець - мій!