Потім з цього сліду потекла ще більш ала кров.
— Якщо ти передумала, то могла б просто сказати: « Соле приховав усі свої емоції, тримаючи свою обм’яну руку.
Але стара відьма тільки кинула на нього косой погляд.
У ту ж мить Сол відчув, як повітря навколо нього застигло.
Наче його заморозили у величезному шматку льоду.
Не пошевелиться.
Не дихати.
Навіть повернути око було важко.
Він був замкнений у повітрі! Але наступні дії старої відьми потрясли його ще більше.
Вона однією рукою схопила свою рідкісну косу, а іншою підняла на лабораторний стіл скальпель.
Потім, брмочуючи якесь незрозуміле заклинання, вона скальпель, повільно, як розрізаючи стейк, відрізала собі шию.
Подібно до вулкана, багато крові вилилося назовні.
Голова старої відьми тут же стала червоною.
Але її погляд залишався спокійним.
Ліва рука, тримаючи голову, навіть почала повільно рухатися.
Вона повільно піднесла голову до основи ідеального тіла, а потім поволі розтиснула п’ять пальців.
Бум! Округлена голова впала в дерев'яну бочечку, і саме цього разу її вразила до глибини душі.
Проводячи дні і ночі за експериментами та приготуванням матеріалів, він уявляв собі безліч варіантів, але жоден з них не включав в себе те, що стара відьма сама відріже голову і кине її у експериментальні матеріали.
« Що ж сталося?»
Соул ледве рухав очима, намагаючись побачити, що відбувається з головою в бочечку.
Але він не міг поворухнутися, а з його теперішнього ракурсу зовсім не було видно, що там.
Після того як голова старої відьми впала в бочечку, її піднята ліва рука повільно опустилася, а потім все його безголове тіло нескінченно відкинулося назад.
Це вже відповідало реакції тіла, що втратила голову.
Коли він побачив, як падає безголове тіло, то не відводив очей.
Він все ще з усіх сил дивився на бочечку.
Інтуїція підскакувала йому, що там щось відбувається.
"Невже стара відьма може якийсь час жити і без голови?"
Хоч тіла деяких магів другого рівня і були досить специфічними, а деякі й зовсім не мали людського вигляду, але, ще не позбувшись пут життя та смерті, вони все ж не могли жити однією лише головою.
Тому, побачивши дії старої відьми, Сол навіть запідозрив, чи вона досягла третього рівня. але якщо так, то їй не було потреби ризикувати трансформацією. І навіть не було потреби ховатися від переслідування Вітряної феї і Владики світлячків, які теж були магами третього рівня.
Поступово Сол почав задихатися.
Стара відьма заморозила повітря навколо нього, і він не міг дихати.
Якщо вона зараз помре і не зможе розвіяти закляття, Соул може навіть задухнути.
Але щоденник ще не подавав знаків.
Нарешті, бочко, на яке дивився Сол, почало трястися. Як всередині відбувалися бурхлива магічна реакція.
Реакція в бочечку ставала дедалі сильнішою. Дрозжаючий бочечок постійно стукав по металевому лабораторному столі.
Зрештою, коли Сол уже посинів, на краю бочка з’явилася маленька ручок.
Ручка була такою маленькою, наче належала новонародженому. Її шкіра була трохи червоноватою.
Після однієї руки з’явилася ще одна бочка на протилежній стороні.
Потім дві руки разом з зусиллями напружувалися, і на маленьких, як у дитини, руках встали вени.
« Вона... виходить!" - Сол прищурився, в думках прикидаючись.
У міру того як маленькі, ніжні ручки напружувалися, на світ з'явилися передпліччя, лікті, плечі...
Потім голова.
Без змін. Це жахлива фізіономія старої відьми.
Але це і було найгірше.
Зароджені обличчя старої жінки на тілі немовля!
Стара відьма подивилася на свої руки і тіло, і на її безстрашному обличчі нарешті з'явилася задоволена усмішка.
Потім вона сказала Солу, замкненому в повітрі: - Твій удосконалений план виявився ще кращим ніж я думала.
Вона поклала руки на край бочонки, а свою величезну непропорційну голову — на них.
Визирало дуже розслаблено.
А може, голова була занадто тяжкою.
— У подяку за твій внесок я дозволю тобі самому вибрати спосіб смерті.
Вона змахнула своєю дитячою рукою і розвіяла повітряну в’язницю навколо голови Сола.
Соул глибоко зітхнув, але оскільки повітря в його грудях все ще був застиглим, він не міг нормально дихати, а тільки трохи полегшив кисневе голодування.
- Якщо ти нічого не скажеш, то я просто тебе задушу. Так ти загинеш цілим.
— Вам потрібна не фізична трансформація, а пряма зміна тіла, — каже Сол, обережно дихаючи.
Стара відьма, однак, не збиралася обговорювати з Солом своє нове тіло. - Схоже, ти відмовишся від цього шансу.
— Ні, не відмовляюся, — похитав головою Сол перед тим як вона встигла знову напасти. - Може, перш ніж мене стратити, ви ще раз ретельно перевірите, чи дійсно з цим тілом... Все гаразд?