— Ладно.
Він сам легко на лабораторний стіл.
Старенька відьма, дивлячись на слухняного Сола, відчула себе дуже дивно. У неї було якесь відчуття зміщення, наче на лабораторному столі зараз лежала вона сама.
Вона глибоко зітхнув, підійшла до нового тесту і знову уважно прочитала пергамент.
Більшу частину написаного вона розуміла. Лише незначна частина була неясною. Але, на її думку, логіка була правильною.
Щоб дізнатись, чи справді це ідеальне тіло, до якого вона прагнула, потрібно було провести експеримент.
Стара відьма вирішила тимчасово придушити дивні почуття і підняла сіре, прозоре "стісто".
Коли вона вже збиралася спочатку дерев'яною палицею зідерти шкіру з хлопчика на лабораторному столі, вона раптом подумала про одне дуже важливе, майже упущене питання.
— Почекай! На скільки разів вистачить цього основного матеріалу?
— Тільки на одну повну трансформацію, — каже Сол, який лежав із заплющеними очима.
Рука старої відьми здригнулася. - А є ще основний матеріал?
— Э-э... — Сол підняв шию, озирнувся розгромленої кімнати. - Якщо у вас є друга лабораторія і сховище...
Рука старої відьми, яка тримала дерев’яний бочечок, знову здригнулася і вона поламала його.
— Добре. Я думаю, чому ти такий слухняний? Ти впевнена, що твоя формула правильна і збираєшся присвоїти мої результати?
« Якщо ви змилуєте ці матеріали, — каже Сол, не сумніваючись у тому, що його розкусили, то можете лягти на лабораторний стіл. Я проведу операцію.
Тепер дилема була у старої відьми.
Використовувати єдині матеріали, які існують для того, щоб провести експеримент з високою ймовірністю успіху, але в результаті нічого не отримати і знову ризикувати, збираючи матеріал?
Чи лягти самій, ризикуючи провалом трансформації? Соул побачив, що стара відьма не може прийняти рішення, спокійно просто на холодний лабораторний стіл і, закривши очі, вдавався, ніби дрімає.
Щоб завершити усі свої експериментальні розробки до повернення старої відьми, він за ці чотири дні дійсно ніколи не відпочив.
Коли було готове прозоре, пружне як пудинг, основа для ідеального тіла, він зрозумів, що б не вирішила стара відьма, то вже виграв!
— Спускайся.
Приблизно через п'ять хвилин, коли Сол вже майже заснув, стара відьма нарешті прийняла рішення.
— Спускайся. Ти проводитимеш експеримент з трансформації на мені.
Соул відкрив очі і, оперившись однією рукою на лабораторний стіл, сів.
Він був трохи здивований.
Хоч би як вирішила стара відьма, для нього це було вигідно, але те, що вона наважилася сама лягти на лабораторний стіл, все ж його вразило.
Водночас, він краще зрозумів характер старої відьми.
Вона була запальною, жорстокою і трохи пихатою.
Але вона дійсно наважилася лягти на лабораторний стіл, щоб хтось інший трансформував її тіло! Але стара відьма не збиралася так просто довіряти своє життя незнайомцю.
Вона схопила Сола за рукав і раптом відірвала маленький палець зі свого хвоста, а потім притиснула його до мізинця правої руки Сола.
На зрізу він виготовив кілька тонких довгих м’ясистих крилок. Спочатку вони зі спамом торкнулися до долоні Сола, а потім пролізли крізь пори і прикріпилися до основи його руки.
Наче в нього виріс шостий палець.
Соул з цікавістю поворухнув пальцями, але виявив, що той обручок йому не підкоряється.
- Які шанси на успіх цієї трансформації?
Стара відьма лежала на лабораторному столі. Її голос все ж трохи тремтів.
— Якщо будеш робити ти, то відсотків п'ятдесят. Якщо я сам, то відсотків дев'яносто.
Стара відьма подумала, що Сол з неї насміхається.
— Якщо ти вже такий впевнений, — відповіла вона з сумом подивилась на Сола. — Я даю тобі цей шанс. Запам'ятай, якщо я помру, то цей обрубок швидко вб'є і тебе. І я гарантую, що ти помреш набагато болісніше за мене! У сто разів болісна!
- Не хвилюйтеся. Цей експеримент мені дуже знайомий, - посміхнувся Сол, більше не звертаючи уваги на зайвий палець.
Стара відьма закрила очі. За її тремтячим віком було видно, що вона теж дуже нервує.
Але якась термінова причина змусила її відмовитися від збирання нових магічних матеріалів і ризикнути життям.
« Може, це пов’язано з переслідуванням Вітряної феї та Владики світлячків, про які говорив Окілі? Невже стара відьма думає, що її скоро зловлять? "
Сол прискорив свої рухи. Він не хотів, щоб коли експеримент буде в самому розпалі, хтось увірвався і перервав його.
Однак у той самий момент, як Сол підніс скальпель до лоба старої відьми, сталося непередбачене!
Аж ось жінка, на ім’я відьма, що лежала в лабораторному столі зі заплющеними очима і чекала своєї долі, раптом відкрила очі.
Вона схопила Сола за зап'ястя.
Хруст!
Соул почув, як криштало його зап'ястя.
Гострий скальпель безсильно випав з його руки і, зібравшись по шкірі старої відьми, залишив червоний слід.