Цей маг Клод виглядав так, ніби його вбивали десятки або й сотні разів.
— Моя сила не важлива, — повільно почав Сол. - Важливо те, що якщо ти будеш так продовжувати, то мутируєш.
Клод не здивувався. Очевидно, він і сам чудово знав про свій стан.
- Якщо вже ти розгадав загадку цього села, то йди швидше. Ще трохи, і тут правила перезапустяться.
- Оскільки я знаю основну формулу, те, як би не змінювалася ситуація, вона не вийде за рамки її принципу, — з посмішкою сказав Сол. — А ось ти... Чи ти змирився з тим, щоб самознищитися в цьому хаотичному циклі?
— Не думав, що в Нічних землях зустріч такої доброї людини.
— Я не добрий, — заперечував Сол. — Я просто люблю рівноцінний обмін.
Клод посміхнувся. Коли він простягав губи, його рот тріснув не тільки вгору-вниз, але і праворуч-лево.
- Я приблизно знаю, що ти хочеш. Але чому ти думаєш, що зможеш заплатити ціну?
- А ось цим.
Пупурове щупальце вилетіла з долоні Сола і відразу обвило застиглу дівчинку.
Клод кинув погляд, але не шепохнувся. - Ти не зможеш їх знищити.
Він думав, що Сол хоче погрожувати йому, використовуючи жителів, але в наступну секунду він відпустив дівчинку.
І дівчинка, на обличчі якої раніше була моторошна усмішка, заспокоїлася і, закривши очі, лягає на землю, наче заснула.
Клод, змінившись в обличчі, кинувся до дівчинки і перевірив її стан.
Потім він з подивом підняв голову. і не нанісся серйозної шкоди?
Це було все одно, що крапнути чорнило у чисту воду, а потім, не порушуючи форми води, прибрати чорнила.
Клод умів прибирати чорнило з води, але не вмілий вибирати брудну зі свого духу.
Він поклав дівчинку і обережно поправив їй чілку.
✔Аґу. Він дуже цінує їх. Навіть якщо вони вже ... Живі мерці.
Він молодець! Клод відразу зрозумів, про що насправді думає.
↓Герман:
Коли Сол побачив Клода, що він дбає про дівчинку, то теж був здивований. Він застосував духовний ліс, але тільки висмоктував велику кількість непристойності.
Окрім того, що Клод мав на увазі, він хотів, аби його дух не був чистим.
Але він не сподівався, що Клод більше дбатиме про те, щоб люди були забруднені і навіть не здогадується, чи це можна застосувати до нього.
Поклавши дівчинку, Клод знову встав. Його обличчя вже не було таким холодним.
— Яка ціна за твоє очищення?
« Ти не зможеш навчитися, — вигукнув Сол. - Але ти можеш, як плата, розповісти мені принцип, за яким діють правила цього села, а я тобі допоможу.
- То ось що ти хочеш? — Клод на мить замер. Очевидно, він неправильно оцінив потреби Сола.
Він подивився на дівчинку і прийняв рішення. - Про причину виникнення правил... Я можу сказати лише... Не знаю.
Соул нахмурився, але коли побачив, що Клод ще не договорив, він не переривав його.
— Здається, що ти щойно потрапив у Нікчінні землі, інакше б не ставив таких запитань. Снаружи, будь то Статт або два інших континенти — неприродні завжди мають свої закономірності. Тільки в Нічних землях все інакше. Тут завжди брудна з'являється нізвідки. Іноді ти, як завжди, займаєшся дослідженнями, а в наступну секунду зілля у твоїй руці раптом кидається тобі на обличчя, намагаючись проникнути в твоє тіло. Навіть якась частина твого тіла може раптово мутувати.
Поки Клод говорив, кілька жителів раптом дихали.
Він дістав через пазухи ракушевий дзвін молочного кольору і, піднявши його, легко струшив.
Мешканці, які вже почали приходити в себе, знову замерли.
— І це село якось несподівано набуло правила: « Вб'єш - помреш. У таких землях дуже мало людей, але ніхто не знає чому. Принаймні, поки що.
- Але хоч я і не знаю причини, можу розповісти тобі все, що тут сталося. Можливо, одного дня ти сам докопаєшся правди.
— Розповідай, — Сол не почав відразу давати обіцянки.
— Це село, в якому я народився, — опустив очі Клод. — Раніше вона була трохи більше. Одного разу, коли я набирав воду біля річки, переді мною раптом з’явився маг і сказав, що гідний стати його учнем.
- Він міг змусити рибу вистрибувати на берег, а птахів носити мені відра. Я був дуже вражений, і погодився. Але коли я привів його до свого брата, той ні в якому не погоджувався. Він навіть дістав всі гроші, що були в будинку, і просив мага відпустити мене.
— Мені тоді було лише десять років, і я не розумів його значення. Він боявся, що коли я піду, то в домі буде менше працівника і дуже засмутився. Тому коли маг на очах брата вдруге запитав, чи хочу я стати його учнем, то знову сказав: « Так ». І тоді...
- Тоді той чарівник вбив мого брата.
— Цілком очікувано, - підпер підборіддя Сол.
- Я тоді нічого не зрозумів. Тільки коли мене відводили, я почав плакати. Той маг хотів навчити мене рунам, але я, через страждання і страх, ніяк не міг навчитися. Він запитав мене, чи я його злий. Хоч я не наважився зізнатися, але в душі я дійсно так думав. І тоді він відвів мене назад у село.