Оскільки це був чорний малюнок, зроблений однією лінією, не можна було розібрати колір волосся — лише великий ніс.
Соул, схилившись дивився на щоденник і все ще не видужав від пережитої смерті.
« Що ж сталося? Чи є функція золотої сторінки воскресіння?»
Щоденник мага смерті, що воскрешає чарівників... на зразок би, логічно?
Поки Сол вивчав щоденник, повз нього проїхала возка.
Сол підняв голову і, побачивши візку, що проїжджав повз, з’явилися різкі зміни. Просто одягнений фермер правив возом, заваленим сіном. У високому стозі стирчали залізні вила.
— Тпр-р! — фермер зупинив коня і попросив вибачення перед Солом. — Прости, парень. Я задумався, мало не наїхав на тебе.
Соул, дивлячись на фермера, без зайвих слів підняв і опустив руку. І відразу ж за спиною фермера виникла чорна тінь клинка і одним ударом відтяла йому голову.
Фермер сидів. Коли його голова скочувалась на землю, з шиї, як із фонтану, хлинула кров. Каплі тут же окреслювали сіно ззаду.
« Не воскрешення, а повернення», — Сол, насторожено, підійшов і оглянув тіло та голову фермера.
Справді, мертвий.
« Чому ж тоді він не боявся моєї магічної атаки? Чи Клінок темного духу діє і в таких, як ілюзія, просторах?»
Сол напав на фермера раптово. Якби його удар був зупинено якоюсь незрозумілою силою, то фермер, ймовірно, і не помітив би, що на нього напали.
Але Сол не очікував, що Клінок темного духу спрацює нормально і відрубає йому шию.
Упевнившись, що фермер мертвий, Сол підійшов до стогу сіна і витягнув вила.
— Хто там? Як ти можеш вбивати на наших очах? — Біля входу в село з'явилося два вітання.
Вони були одягнені краще фермера. На поясах у них висіли короткі мечі, а на ногах — маленькі чоботи.
Схоже, це були сільські охоронці.
Вони вже обнажили мечі і втекли до Солу.
Соул недбало помахнув рукою, і Клинок темного духа розділився надвоє.
А Соул, скориставшись моментом, вилами розкрутив стогєна, щоб знайти того свого «брата», з яким він щойно лежав плечем до плеча.
Проте, переробивши весь стог, він не знайшов ані трупа, ні голови! Куди поділися труп рудого хлопчика?
▫Ан: Господарю, дивіться туди!
Соул, почувши, повернув голову. Два охоронці були живі!
Здавалося, що Клинок темного духу їх і не чіпав. Вони були за 50 метрів від Сола.
Магія... І знову не спрацювала! Сол відразу розгорнувся і, тримаючи вила, приготувався до бою.
Один з охоронців раптом кинув у Сола свій короткий меч.
Це був досить зухвалий вчинок. Не маючи запасної зброї, він кинув свій єдиний залізний предмет.
"Спростим, кинув він досить точно."
Коли Сол бачить, як на нього летить короткий меч, він відразу підняв вили, щоб його відбити.
Але коли його вила вдарили мечем, то вони не змогли відбити його. Він негайно відступив, щоб ухилитися від подальшої атаки, але за наступну секунду виявив, що короткий меч різко прискорився і в мить вислизнув з рукоятю, проколов йому живіт! ("Не відбити, не відвернутися...") - Сол знову відчув, як гостра біль нищить все його тіло. У мить, коли його поранили, він втратив контроль над тілом.
На землю зрушився без будь - яких емоцій. Але цього разу він ще не помер.
Двоє охоронців підібрали.
- Він убив дядька Джона! — З гіркотою сказав один.
- Така жорстока людина. Можливо, що його доля — це зникнення маленького Клода.
- Я думаю, це він і вбив маленького Клода!
— Да! Заберемо його в підвалі, нехай старости вирішує!
- Але старий такий м'який. Чи він пробачить?
Інший охоронець раптом провів ножем по шиї Сола. - Не хвилюйся. Так старий, навіть якщо й буде м’який, не зможе його пощадити. Так ми й знайдемо вбивцю маленького Клода, і всім більше не доведеться боятися.
« Якої жорстокої», — Соле, не в силах поворухнутися, міг лише мовчки терпіти біль.
Насправді, з його силою волі він міг би, навіть отримавши ще три удари, встати. Але це дивне місце, коштувало йому поранення, відразу ж вводило його у передсмертний стан, і він міг тільки моргати.
"Чи це якийсь світовий зріз, де ти постійно повертаєшся?" -- із тривогою сказав він.
Ан не погодилася.
Ні, ні.
Два охоронці, на возі, забрали труп фермера і вмираючого Солу. Цього разу Солу довелося знову посидіти плечем до плеча з фермером на возі.
Але цього разу щоденник подав знак лише тоді, коли його затягли в сільський погреб.
Ти от-от помреш від втрати крові.
Ось воно!
Попередження про смерть! Двоє охоронців безжалісно кинули Сола в погреб, і він з глухим стуком вдарився об землю.
Потім вони зачинили двері і пішли.
Соул знав, що вони пішли до старости. Але вони, звичайно ж, потягнуть час, щоб він встиг випустити дух до приходу « м'якшого» старости.
І Сол був на межі.
Через велику кровопотері в нього було темно.
Він безсило повернув голову і раптом побачив пару витарних очей.