« Нічні землі наповнені небезпеками. Мені зараз потрібно лише знайти відносно безпечне місце і поставити Башню".
Сол розвернувся, щоб піти.
Але коли він розвернувся, то майже зачепив його і проїхав возом.
« Ця візка... Коли вона з'явилася за спиною?» — Сол здивовано відступив на два кроки.
◯ Так. Ми теж не помітили, коли вона з’явилася.
— О, хлопець, прости. Я заглянув, не помітив, що ти стоїш посеред дороги, — вибачився перед Солом фермер у звичайній сільськогосподарській одежі.
Соул нічого не сказав.
Він зовсім не відчував, що хтось наближається.
А тим більше — візка, завалена сіном з в’язнями залізними вилами! Цей тип, мабуть, був не людиною.
Сільський фермер не відлякував Солу. Він продовжував говорити.
- Все через мене. Я все думаю, куди подівся маленький Клод. Він зник уже стільки днів... Ти не бачив маленького Клода? — Сказавши це, фермер з надією подивився на Сола.
Але Сол все ще його ігнорував. Він лише обернувся і подивився на свою карету.
І від цього погляду його обличчя затьмарило.
Карета, що стояла лише за сотні метрів від нього, зникла.
І Сол нічого не чув, щоб Машина поїхала.
"Невже я потрапив в якусь ілюзію?"
◯Мортон: Ц, ілюзія. Тоді це проблема.
- Гей, ти мене слухаєш? - Побачивши, що Сол його ігнорує, фермер сліз з воза і підійшов до нього. - Ти не бачив маленького Клода? Рижеволосий, з великим носом, років десяти, ось такого росту.
Судячи з його одягу і напрямку руху, він точно був із того села.
Коли Сол вирішив не входити в село, він проігнорував питання фермера і, повернувшись, пішов шукати Маша.
Двічі проігнорований, фермер помаранчел.
- Чому ти мені не відповідаєш? Чому йдеш? Маленький Клод пропав так давно. Його напевно вбили.
- Це ти його вбив? Да?
Сол обернувся і подивився на нього. Обличчя фермера було абсолютно спотворено.
Він був зовсім не схожий на того, хто щойно ввічливо вибачався. « З цим типом дійсно щось не так», — Сол не збирався зв'язуватися з цими аномаліями і, розібравшись, пішов.
Знову проігнорований, фермер нарешті розкрутився.
- То ти вбив маленького Клода! Ти точно! — Фермер розгорнувся, витягнув з сіна вила і силою встромив їх у спину Солу.
Він на вас атакує! Хі-хі.
Соул, стоячи спиною до фермера, помахнув рукою і кинув полум’я.
Але вогонь, який не долетів до фермера, раптово зник.
Відчувши, що заклинання не спрацювало, Сол з подивом обернувся і відразу в його груди встромилися вили.
« Доспехів», який автоматично з'явився на ньому, не вчинив жодного опору.
— Как... можливо? — Сол виплюнув кров, з недовірою дивлячись на фермера.
Хазяїн!
Чотири свідомості також видали яросний рів!
Навіть у цей момент фермер виглядав як звичайна людина, без найменш магічних коливань.
Слабкість швидко поширилась по всьому тілу від смертельної рани в грудях. Могутня фізична підготовка мага в цей момент була зовсім неефективною.
На щоденнику з'явився новий текст.
Ти помреш.
"Черт! — Соул не міг повірити. — Я помру від рук якогось невидимого фермера?»
Але він уже не мав сили. Його тіло обм'ялося.
Чудово! Я помстився за маленького Клода! — розсміявся фермер. Його вираз обличчя знову став нормальним.
Він був дуже сильним. Піднявши Сола, він кинув його на візку і завалив сіном.
Соул, як звичайна людина, не міг поворухнутися. Біль у грудях був жахливим.
Він відчував, як щось важке дає йому на ліве плече. Він з останніх сил повернув очі вліво.
Звоє густе сіно Сол побачив обличчя.
Обличчя було дитячим, з рудими короткими волоссям і великим носом.
— Маленький... Клоде... — слабо выдухнув Сол.
Потім він більше не міг протистояти тяжкій системі століття.
Настала темрява.
Перед тим як його свідомість зникла, він лише побачив на щоденнику нові літери.
Ти помер.
Раптом золотий світло змінив темряву.
Коли світло поступово розсіялося, Сол знову побачив картину.
Перед ним була невеличке село, без стін. Лише одна вулиця виднілася дуже похмуро.
Не було видно людей, але чули тихі розмови.
Соул з жахом відступив.
Хазяїн! 4. Чотири свідомості знову почали розмовляти одночасно.
Зрештою Агу взяв на себе роль представника.
- Так, пане. Тільки що... тільки що все це було ілюзією?
Сол опустив голову. Щоденник вилетів і розкрився.
Тільки що два рядки "Ти помреш".
Здалено.
« Що це означає? Я що, щойно дійсно помер? А той золотий світ... Це..."
Соул, щось подумавши, поспішно наказав щоденнику перегорнути сторінки назад, до золотого.
У нього зараз було дві золоті сторінки.
Тепер на першій з них з’явився малюнок, зроблений однією лінією.
На малюнку Сол лежав у стозі сіна. У його грудях було три великі дірки, з яких текла кров. Його очі були напівприкриті. Він виглядав мертвим.
У кутку малюнок смутно бачило ще одне обличчя.