Сол застосував закляття заспокоєння. Коні трохи заспокоїлися, але невдовзі, наче злякавшись, прорвалися вперед. Ось-ось мало потрапити в яму.
Соул підняв руку, готуючись застосувати закляття. Але він побачив, як раптово з’явилося велике людське обличчя!
Обличчя було таким же великим, як і яма. З’явившись, колесо заповнило яму собою і проходило по ньому.
Колесо проїхалася, залишивши на його обличчі дві колії. Але воно не розізлилося, а рознуло рот і засміялось.
Після цього моторошним сміхом з темряви внизу з'явилося ще більше облич, які, закривши ями, немов вистеляли дорогу для карети Сола.
— Вони що, дійсно вітають нас? - Пробурмотів Агу.
Машина з усіх сил намагалася запанувати над кіньми.
Магічні коні відрізнялися від звичайних. При розведенні їх спеціально зробили більш стійкими до магічного випромінювання.
Але навіть такі коні не могли довго витримувати напади злих духів і поганої поведінки.
Машина, під впливом сміху, теж відчував себе все гірше. Гриб на його голові почав в'янути.
Він лише міг наздогнати коней якомога швидше, навіть не звертаючи уваги на те, що він може розчавити вилагоджені людські обличчя.
Сол сидів у кареті. Його маленька Волося вже заповнила собою всю внутрішню стінку.
Він чув, як сміх навколо стає все голосніше, а потім карета залишала його позаду.
Солсунувся з вікна. На дорозі вже не було ям, а позаду залишився лише сміх.
Коли і сміх лишився позаду, напрягані мала Водорость та машина поступово стали нормою.
Незабаром на скелі справа від них з'явилася величезна тріщина, ніби хтось сокирою розрубав гору до самого основи.
Тріщина йшла вглиб. Всередині було темно і нічого не видно. Але коли вона проїхала повз нас, то Сол відчув сильні ментальні коливання.
Там, ймовірно, було повно злих духів, і вони були зовсім не того рівня, що ті, яких вони бачили на дорозі.
✔Мортон: Господарю, туди не можна.
Соул злегка кивнув і наказав Машині швидше проїжджати.
Але, проїжджаючи повз тріщини, Сол все ж заглянув всередину.
Цього разу він не став необдумано використовувати медитацію, а просто оглянув околиці.
Він витягнув папір і записав свої спостереження.
У цій тріщині, очевидно, було багато злих духів, але вони ховалися в самій глибині.
Невідомо, що стримувало їх.
Карета знову залишила тріщину позаду.
По дорозі Сол проїхав ще кілька явно аномальних місць. Але, за словами Мортона, вони завжди обходилися найнебезпечнішими.
— Невдовзі після того, як Сол вийшов з карети в Ніччині, він пішов на кози біля машини.
Машина була настільки напруженою, що не міг вимолувати ні слова, лише важко кивнув.
Нікоєнні землі — це місце без жодного порядку. Правила виживання тут дуже складні. Тут офіційний маг може зіткнутися з смертельною небезпекою, а деякі звичайні люди можуть жити досить безпечно.
Гуртон. В основному, заходячи в Ніччіньї землі, господар не поспішає до них підходити. Спочатку поспостерігайте, зважайте на закономірність і вже робіть те саме.
« Поспостерігати, а потім знайти закономірності?» — пригадує Сол.
Потім гори з обох боків ущелини раптово зникли, наче шматок тофу, розрізали надвоє.
Карета Сола нарешті виїхала з Долини Протяжної руки і потрапила в новий світ.
— Це... — Сол, який стояв на козлах, щоб бути готовим до небезпеки, не сподівався, що тут буде така широка степ.
Зелена трава, легкий вітерець.
До того часу сонце, сховане скелю, тепер безтурботно світило.
— То це і є Нічкові землі? - Солу здавалося, що щось не так.
Він присоромився і подивився ближче. Трава і дерева на землі легко гойдалися, нічого незвичайного.
Але коли Сол подивився вдалечінь, то побачив, що кордон між степом і голубим небом розмита.
Він обережно звільнив свою ментальну силу і, розстеливши її по землі, не знайшов жодних аномалій. « У сусідній околиці все гаразд, але далі - не факт. Досі не ясно, де проходить межа між нормальним і аномальним.
- Пан? — Машина, яка покинула жахливу Долину і побачила гарний пейзаж, теж відчула полегшення. Він повернувся до Солу, не знаючи куди їхати далі.
- Ти почекай тут. Не йди. Якщо щось трапиться, залишся в Долину.
— А? « Долину, мабуть, вважав долин набагато небезпечнішим за цю місцевість. Але він був слухняний. Хоч і боявся Долини, але кивнув. - Зрозумів, сер.
Сол зістрибнув з карети і, подумавши, витягнув із сховища магічний предмет, яким він ще ніколи не користувався.
Око Вигнання.
Це було те, що дала йому Конша перед смертю. Вона сказала, що якщо він побачить Горса хоче покуштувати на його душу, то нехай проковтне це Око. Хоч він помре, але принаймні не буде страждати.
Спочатку Сол думав, що щоденник змусив його погодитися на запрошення Конші саме через це Ока. Але пізніше, під час бунту в Башні, він не потребував цього.
Тому пізніше він зрозумів: справжня мета, з якою Днівник відправив його до Ельфійської долини, полягала в тому, щоб побачити справжній вигляд цієї планети і, прийнявши останній дар напівельфа, стати офіційним магом.