Щоденник теж мовчав.
- Машина, об'їдемо по краю.
Кучер кивнув, ще раз глянув на висихаючий в повітрі труп, сковтнувся і обережно повів карету праворуч.
На щастя, труп не зреагував на їхній « об'їзд і все ще висів біля лівої скелі.
Але коли карета минала тіло і почала віддалятися, Соле, весь цей час не зводив з нього очей, раптом зауважив, що той все ще дивиться на нього.
Виявилось, що тіло розшарпане незрозуміло коли повернувся, і його напівгнута голова була звернена до Солу, немов боячись, ніби він втече.
Карета продовжувала рухатися, а положення трупа — змінюватись. Він ще трохи повернувся, не зводячи очей з того місця де перебував Сол.
— Він що, націлився на мене? - Пробурмотів Сол.
Навіть могутній Мортон відчував тривогу. Хоч за життя він і був магом другого рівня, але після смерті його душа була розбита, і він не був найсильнішим злим духом в цих краях. Найбільш сильні жили ближче до Нічної землі, і вони були найбільш уражені.
Інші свідомості в щоденнику мовчали.
Вони знали, що тут нічого не можуть допомогти, і тихо сиділи, щоб не заважати розмові Мортона та Сола.
- Це... Я не впевнений. Але ж ми його не чіпали, так що він не повинен був на нас прицілитися.
Хоч щоденник і не попереджав про небезпеку, Сол не розслаблювався.
Він сказав кучері трохи пришвидшитися і, розділивши увагу, дивився і вперед, і на видалений труп.
Але коли тіло вже майже зник з виду, він раптом підняв руки і почав гойдатися, як маріонетка. Його ноги теж бовталися з боку в сторону.
« Що він робить?» — сказав Сол іншим відчуттям у щоденнику подивитися на труп.
▪ Він що, танцює? — обережно припустила вона.
Кілька чоловіків, які не мали жодного уявлення про це, подивилися і зрозуміли, що так воно й є!
На щастя, окрім танців, труп більше нічого дивного не робив.
Карета продовжувала їхати. Скелі з обох боків ставали все ближче. Вони навіть зустріли людей-голов! Ці люди-голови ховалися в розколинах скель. Якби Сол не підтримував медитативний стан, він би, напевно, не помітив їхню шкіру кольору каменю і ще блідіші очні яблука.
Ці люди-голови залишили у Сола глибоке враження.
Вони безшумно спали тіла кількох старших учнів. Навіть такі сильні, як Біллі і Лайт, не змогли вирватися з їхнього середовища.
Мортон, ти ж колись був їхнім провідником? Ти можеш зараз змусити їх піти?
якби міг, я б це зробив. Але насправді сила, яка дозволила мені керувати цими монстрами, походила від самої нечистої. Тепер, коли я очищився, то звичайно втратив з ними зв'язок.
Почувши це, Сол, звичайно, був трохи розчарований. Але він швидко почав думати, знаючи, що не можна піддатись звичному мисленню.
У цей момент люди-голови вже наближалися до кареті. Вони, на своїх безногих тілах спритно оточили її.
Соул закликав Клинок темного духу і вже збирався вступити з ними в бій, але побачив, як люди-голови гойдалися, зупинилися у декількох метрах... і почали танцювати.
Вони оточивши Сола, підстрибували на ліву ногу. Але, оточивши Сола, вони не перекрили йому шлях.
Тобто, Сол міг пройти крізь них і рухатися далі.
— Миша.
— Так, — обережно відповів той.
— Продовжуй їхати. Дивись, не потрапь в ями, — наказав Сол.
Машина кивнула і, кинувши кілька поглядів на людей-голову, опустила голову і покладаючись на свій багаторічний досвід, заспокоїв коней і повільно поїхав вперед.
Долину простягали руки, і дорога стала першою пустелею. І на ній з'явилося кілька ям.
Ці ями, як і на околицях були залишені тими, хто колись шукав виживих або крав майно. Отже, і тут треба було бути обережним.
Люди-голови не звернули уваги на догляд Сола і продовжували стрибати та топати, і їх тупіт поступово перетворився в якийсь ритм.
Вони танцюють разом з тим повішеним?
Сол згадав танцювальні рухи повішаного, а потім подивився на стрибків людей-голов.
« Так. У людей-голов немає рук і ніг, тому їх танець дуже дивний. Залишається тільки топіння".
А чому танцюють?
Поки карета не поїхала, люди-голови так і не напали, і Сол та його свідомості так ніколи й не зрозуміли, в чому був сенс їх танцю.
Але, від'їхавши від них на сто метрів, вони почули, як танець людей-голов став хаотичним. Вони просто шалено стрибали і топали, без усякого ритму та краси.
А, схоже, щось зрозуміла, але ще більше заплуталася.
✔ Вони ніби вітають нас?
А ти що, здуріла?
Ан замовчала.
Карета продовжувала повільно їхати. Ям на дорозі ставало все менше.
Але в цей момент з декількох ям донісся шум води.
Схоже, під землею була річка.
І ця річка, очевидно, теж була не простою.
Коні, з зав'язаними очима, спочатку йшли спокійно, але чомусь почали качати головами, а через деякий час і зовсім, висунувши мови та тупаючи ногами, починали танцювати.
Ритм їх топанья був дуже схожий на той, що був у людей-голов.