Тоді він міг би протриматися ще якийсь час.
Сол підняв голову. Через величезну діру на стелі проникали промені сонця, і кілька сухих листків падали вниз.
Потім з діри зістрибнула фігура. Це був Агу.
Коли Аґу побачив трупи Мортона і Кента, він здригнувся й поспішив до Солу.
- Пане, ви в порядку?
— Я в порядку, — хоч Сол і сам дивувався, чому він, на якого дивилися ті очі, залишився неушкодженим, а у Мортона поруч підірвалися очні яблука.
- Де ти був?
— Я та Ан були на даху, стежили за тим, щоб ті дві рослини не прорвалися і не перешкоджали господарю.
— Тепер, коли заклинання «Росту гігантського дерева» зникло, що з тим цвітом?
Ця квітка, мабуть, також була справою рук Кента. Тепер, коли Кент помер, квітка піде за « гіганським деревом».
- Спочатку дві рослини билися. Коли « Гігантське дерево» раптово зникло, я думав, що ця квітка нападе на нас, але він, незрозуміло чому, раптом злякався і втік по зовнішній стіні.
Агу зробив паузу і, наблизившись до Солу, понизив голос: « Ан пішла за тим кущем під землю ».
Сол підняв очі. — Під землю?
— Я встановив на Анні закляття, що відстежує, — кивнув Агу.
Коли свідомості були близько до Солу, він міг чітко відчувати їх місце розташування. Але на великій відстані, або коли його увагу відволікало, це відчуття було розпливчастим. — Після випадку в каналізації я попереджав вас не лізти під землю. А Ан на цей раз сама кинулася в погоню за ворогом... Ти помітив, що з нею щось не так?
- Я помітив, що з тих пір як ви з Ан повернулися з передмістя, вона стала якоюсь мовчазною.
Соул відразу згадав той напад у передмісті. Те, що коріння під землею, ігноруючи його, нападали саме на Ан, було дуже дивно.
Тепер, схоже, це було не збіг.
Поки Сол думав, до його кімнати врвався група магів.
- Пане Сол.
- Пан.
Кілька офіційних магів і кілька старших учнів.
- Пане, закляття "Роста гігантського дерева" раптово зруйнувалося. Боже, це що, пане Кент?
Кілька чарівників жахнулися, кинувшись до трупа Кента.
— Не підходьте! — Слони крикнули.
— Маг Кент зазнав невідомого зараження. Не підходьте до нього!
Кілька учнів зупинились, але один чарівник не послухав Сола і кинувся до тіла Кента.
Він також боявся зараження і не торкався його голови, а застосував заклинання, щоб перевірити своє тіло.
Невідомо, чи він шукав причини смерті.
У цей момент інший маг з серйозним обличчям і шанобливим тоном звернувся до Солу: - Пане, Маг Кент загинув за загадкових обставин. Нам потрібно з'ясувати причину його смерті.
Соул посміхнувся і не перешкоджав іншим підходити до Кенту. - Ви думаєте, що це я його вбив?
— Звичайно, що ні — поспішив заперечувати той. — Просто пан Кент відповідав за справу чистильників. Якщо ми не з'ясуємо причини його смерті, то боюся, що не зможемо відрахуватися перед паном ректором...
— Ваа-а!
Позазапний крик перервав слова мага. Усі обернулися і жахались, побачивши мага, який оглядав тіло Кента з криком впав.
Потім його очі теж з бавовною підірвалися.
Але в нього було гірше, ніж у Мортона. Коли його очі вибухнули, верхня половина голови перетворилася на криваве місиво.
Один учень третього рангу, здається, був близький з пораненим магом і інстинктивно застосував на ньому зцілення.
Коли світло заклинання окутав обличчя мага, той нарешті перестав кричати.
Однак коли світло розсіилося, інші втягнули повітря.
На обличчі вилікуваного мага... Виріс з десяток очей!
Як же він почувався, коли його рани зажилися! Учень, який лікував його, з жахом відскочив на три кроки, ніби боячись, що й він виросте так само.
Побачивши це, Сол з сумом сказав: « Скверна, яка вражала мага Кента, жахлива і заразлива. Один з моїх підлеглих теж помер, тому я не дозволяв вам підходити.
Стоячий навпроти Сола офіційний маг змутався. Тільки що вони, наполягаючи на огляді трупа Кента, не довіряли Солу.
Раптом вся кімната сильно тремтіла, і пляшки та банки на полиці з гуркотом посипалися.
— Землетрус? — Один з магів відразу ж дістав прилад і подивився на його параметри. - Ні, не схоже.
Соул теж не зрозумів, що сталося, і відразу ж розповсюдив свою ментальну силу, але ніяких аномальних магічних коливань навколо не було.
У цей момент кімната знову пурхнулася, і цього разу набагато сильніше.
— Не землетрус, — побачив через вікно сусіднє висотки. — Тільки наш будинок трясеться. Щось під землею!
Сол та Агу переглянулися.
"Под землі!"
Жутий квітка швидко відступав по стіні висотки.
За спиною в Ан розбилися вісім паучих лап. Гострі, як ножі, їх кінчики встромилися у стебла і її відразу ж потягло вниз.
Внизу, біля будинку, все ще товпилися поліцейські. Побачивши, як квітка розміром більше за людину спускається через стебла як кінцівки, вони відразу підняли свої подібні на залізні труби магічні предмети і націлилися на нього.