— Господар, — в цей момент з щоденника з’явився Герман.
Не думав випускати Германа. Це була вже не та битва, в якій він міг брати участь.
Якщо не пройти потужну трансформацію за допомогою духовної зброї, то в майбутньому Герман залишиться лише сидіти на лавці запасних, а одного дня, коли Сола не вистачить чорних сторінок, поступиться місцем новачки.
При думці про це Герман покрилася холодним потім.
Хоч у нього і не було потових же сльози.
- Я ще ніколи не проводив експериментів зі стрибками духових платформ, - голос Сола був спокійний.
Кожного разу, входячи на Свідоме поле бою, його емоції максимально блокувалися Кошмарною метеликою, щоб продовжити його перебування.
Тому в цей момент Сол був найбільш небезпечним.
Герман повільно підійшов до Солу і теж встав біля краю.
Хоч платформа була стійкою, хоч і не було сильного вітру, але серце Герману шалено билося. Як і в його духовному тілі, з’явилося ще кілька сердець людей, які билися з різною частотою та силою.
Він не розумів, як той маг на ім'я Кент наважився стрибнути? Коли Герман подивився вниз, він виявив, що, хоч Кент і стрибнув уже кілька секунд тому, і його фігура була вже майже байдужа, але він чомусь міг бачити його обличчя.
Особливо те, що він обернувся спиною до платформи.
На його обличчі був жах, ніби він побачив щось найстрашніше, що тільки можна собі уявити.
« Що він побачив? »
Сильно напружений Герман здригнувся і ледве не впав з платформи.
Він з жахом подивився на чоловіка, який щойно розмовляв із Солою.
Соул, очевидно теж бачив вираз обличчя Кента, але на відміну від навантаженого і переляканого Германа, його обличчі було лише дослідницьку цікавість.
Соул навіть підняв одну ногу і заніс її над прірвою.
Мерехтливі довкола зірки раптово заморгували швидше, наче тисячі людей відчайдушно моргали.
— Х-хозяин, я думаю вам краще не ставити на собі експерименти...
Сказавши це, Іван раптом захотів дати собі щосіньку.
Умовляти Сола не ставити на собі експерименти - це що, пропонувати йому поставити їх на ньому? Але страх Германа не справдився.
Чого ти боїшся? Не бачиш, щоденник ніяк не реагує? — Соул прибрав ногу.
Через деякий час з бездонного зоряного неба раптом швидко вилетіла чорна тінь і тут же увійшла в величезну книгу у твердому переплете над головою Солу.
Днівник зменшився до розміру долоні і, ліниво, підлетів до руки Сола. Він з шелестом відкрився, виявивши нову чорну сторінку.
Сол з бавовною закрив щоденник.
— Снаружи все ще неспокійно. Допитаємо Кента, коли покинемо Аргос.
Сказавши це, не чекаючи, поки Німеччина закидає, Сол зник з платформи.
Коли він відкрив очі, до нього поспішив Мортон.
У цей момент на обличчі, що стояв навпроти Кента, раптом вибухнули незліченні очі.
Саме вибухнули, а не виросли.
Подібно до пирога, який раптово роздувся в духовці, голова Кента майже миттєво збільшилася втричі. Від щітки до волосся все покрилася тріщинами завдовжки з великим палець.
І з цих тріщин висунулися мутні очні яблука.
У цих очних яблук були зіниці різного кольору: бурштинно-золоті, темно-синіє, вогненно-червоні...
Ці кольорові зіниці спочатку хаотично оберталися, а потім всі як один втупилися на Сола.
Що таке голова, що складається з одного очних яблук? Загалом, Сол мимовільно відступив на півшага. Якби він не боявся його налякати, то вже наклав би захисний бар'єр.
Хлоп!
Несподівано від Сола почувся різкий плескіт.
Здивований, він обернувся і побачив, що біля Мортона вибухнули очі. Як на нього щойно виросли нові очі, а потім тут же вибухнули.
Соул знову обернувся. Очі яблука на трупі Кента все ще дивилися на нього. Але не встиг він нічого зробити, як ці очні яблука раптом зморщилися, висохли і зникли.
Тіло Кента звалилося. Без очей його голова стала схожа на бджолині стільники, що виглядало дуже страшно.
- Що це за очі? - Пробурмотів Сол. — Мортон, повернися.
Хоч очі Мортона і кровоточили, але його тіло було зроблено з трупу, судина з невеликою кількістю життєвої сили, так що поверхневі рани були не страшні.
Але те, що на його тілі ні з того не виросли і підірвалися очі - це було схоже на те що траплялося з багатьма зараженими.
Щоб запобігти зараженню Мортона, Сол вирішив спочатку повернути його в щоденник для повної очищення.
Мортон швидко впав і відразу перейшов у тіло.
Можливо, через смерть Кента, « Гігантське дерево», яке до цього часу траплялось у моторошну квітку, відразу згорілося. Його магія розпорошилась, і воно зникло.
Щойно, у свідомому полі бою Сола Кент думав, що вже керує « гігантичним деревом» і бореться з Солом, але не знав, як його сигналізувало « Гігентське дерево » або ж від самого початку переслідував лише зовнішній ворог.
Якби Кент не думав, що Сол може так довго протистояти атакі « Гігантанського дерева», він би не переоцінив його бойову силу і не зістрибнув би з платформи.