Соул не відповів відразу. А ось вона, яка сиділа навпроти вікна і поклала руку на вікно. Підбуривши підборіддя, сказала:
— Ми не на прогулянку. У дорозі можна і померти.
— Нічого страшного, пані. З жаром відповів кучер. - Якщо що, я сховаюся. А якщо буде дуже небезпечно, вам не потрібно мене рятувати!
Очі Ана загорілися. Вона відразу втягнула голову назад.
- Господарю, візьмемо його. Цей хлопець дуже непомітно ховається!
Сол підняв голову і зустрівся поглядом з Ан.
— Правда. Я теж це помітив. Але не знаю, чому. Ти знаєш?
Ан хитро усміхнулась.
- Я знаю його ситуацію. Більшість звичайних людей, заражених магічними істотами, швидко помирають. Але деякі щасливці можуть навіть підживлювати паразита, коли він стає симбіозом. Цей кучер, мабуть, з таких. Гриб, який на ньому паразитує, дуже слабкий, але живуч. І дуже незазначений. Навіть під час стихійного лиха вони можуть вижити!
- Вау! Я теж хочу мати таку здатність, — з захопленням представив Герман, який мав владу над каретою.
Агу і Мортон переглянулися, але нічого не сказали.
Герман нарешті зупинив карету і рушив, поступившись місцем кучері-грибу.
Кучер-гриб теж акуратно зупинив свою карету і подивився на учня всередині.
— Іди, йди. Він не думав затримувати його. Він дуже радів, що познайомився з Солом.
Зрештою, було дуже важко побачити цього любого Господаря Вежі.
Ан все ще стирчала у вікні.
— Дякую, пане. — Ви спеціалізуєтесь на елементі вогню?
Учень, який залишився в кареті сам, зрадів і поспішно кивнув.
Ан простягнула руку. У її долоні тріснула маленька щілина.
З неї видали темно-червоне яйце, розміром трохи більше за великий палець.
Ан злегка струшила долонею, і яйце впало йому у руки.
— Яйце огняної сови. Але для вилуплення потрібен труп. Так що поквапся!
Учень був на сьомому небі від щастя. Він бачив назву "Погнунна сова" в реєстреті, але для обміну потрібно було забагато парних балів і він міг тільки вдихати.
А сьогодні він так просто його отримав.
- Дуже дякую. Мене звати Філлі, я учень другого... - Він з радістю підняв голову, щоб зміцнити знайомство, але побачив, що кучер-гриб вже забрався на кози карети навпроти і нетерпляче погнав коней.
Ніби за ним гналися кредитори.
А Філі недбало помахала і сіла в карететі.
Філлі, стискаючи яйце вогняної сови в руці, все ще не міг повірити своєму щастю. Але він згадав: « Те саме, що знайти труп для вилуплення... Я пам'ятаю, це не обов"язково повинен бути людський труп, можна і великої звірини ...."
Коли Філі подумав про це, то раптом помер.
Він ... Він пам'ятав... що та дівчина дістала яйце зі свого тіла?
На лобі Філлі відразу виступили крапельки холодного поту.
Карета Сола, проїхала повз поблизьке містечко в Башнші і попрямувала прямо до будинку біля озера на околиці.
Там ще залишалися деякі його речі.
Мати знайомого і досвідченого купера було дуже зручно. Соул тільки згадав, і кучер-гріб швидко привіз їх на місце.
У домі біля озера залишалася частина копій Волорусі. Прибувши на місце, вона підстрибувала і вирушила їх збирати.
І ось, коли решта збору збирала речі і повернула Недоросля Водолаль принесла Солу дві речі.
Одна — м’який лист.
Одна з них - це тетрадь у пластиковій обкладинці.
- Що це? — Сол узяв обидві речі.
Малюк Водоросль: «...»
Малюк Водоросль: "Аба-абу"
— Господарю, — підійшов Агу з кипою книг, - я пропоную навчити Малу Водоросль читати і писати. Вона може залишати свої копії всюди, і у цих копій теж є певну свідомість. Це чудовий матеріал для спостереження. Але якщо вона щось виявить і не зможе вам точно повідомити, то цінність такого спостереження сильно впаде.
— Гм, — поглянув на дві речі у своїх руках Сол. — Верно. Хоч ми з Малюком Водослью і можемо обмінюватися невиразними зображеннями через ментальний зв'язок, але словами звичайно ж. Здається, що Рот у Волоруси не підходить для розмови. Отже, навчання писати і читати треба внести у план.
Соул вже вирішив, що його мозок стане його системою спостереження в новій Башні.
У порівнянні з тими рештками духів у Чорному залізному гробі він, звичайно ж, більше довіряв малому Водорослі.
— Ха-ха, я можу навчити її низької мови неживи, - підбігла Ан, кинувши свою роботу.
— А я непогано знаю ноанський, — додав Мортон.
— А я... Ерудит, — посміхнувся Агу. Йому не вистачало лише очок, щоб їх поправити.
За розмовою вони склали план підвищення культурного рівня Волоруси.
Очі у Малюнки Водорості не було, але, судячи з того, як її голова гойдалася з боку в бік...
Вона, мабуть, була дуже рада.
Після того як Сол залишив розгублену крихітку Водоросль, один піднявся на другий поверх і побачив те, що вона принесла.
На листку пилу було трохи, швидше за все, його доставили сюди в останні кілька місяців. Книжка у каучуковій обкладинці, здавалося, побувала в воді і на ній залишилися сліди водоростей.