Стук-тук.
Хтось постукав у двері.
Юла посміхнулася, стрибнулась зі столу і, в доброму настрої, підійшла до дверей і відкрила її.
На порозі з посмішкою стояв Ло Кай.
- Старший ученик Байрон, я хотів би поставити вам кілька запитань.
— М-м, - з чорної тіні Юли пролунав голос Байрона.
Отримавши дозвіл господаря, Ло Кай зайшов у кімнату і закрив за собою двері.
Підійшовши до столу, він без подиву побачив розрізненого надвоє старшого учня Байрона.
Він тільки мілином подивився на нього і перевернув погляд на стіл.
— Це, мабуть, один з символів, винайдених Солом.
- Ти розумієш, що тут написано? — запитала Юла, підійшовши до нього.
— Не-а, хі-хі-хи, - весело відповів Ло Кай. - Але це й неважливо. Головне, щоб адресат не зміг цього прочитати.
Він взяв аркуш паперу і простим вогняним заклинанням швидко звернув його в попіл.
Потім він подивився на стіл Байрона і знову розсміявся.
- Хі-хі-хи, хі-гі.
- З чого ти смієшся? — Юла схилила голову набік.
- Старший учень Байрон так сильно дав на перо, що на столі залишилися вм'ятини.
Сказавши це, Ло Кай легко провів рукою по столу.
Гладка, з ледь помітними подряпинами поверхня тут же стала шершавою і вибоїнною.
Горса не став телепортуватися прямо в Башню.
Соул підозрював, що вони були занадто далеко за межами максимальної дальності телепортації.
А чому він не телепортувався частинами...
Соул припустив, що або фізичний стан Горси не дозволяв йому робити кілька далеких стрибків підряд чи просто ліниво.
Високорівнева магія, хоч і виглядає ефектно, але й навантаження на духовне тіло від неї набагато вище.
Тому в Башні магів рідко можна було побачити, щоб хтось використовував магія у повсякденному житті.
Для учнів навіть просте бездіяльння ментальній силі вже було розвагою.
У дорозі вони майже не розмовляли.
Хоча Горса був наставником Сола, він не хотів навчати його.
Він навіть не питав, що сталося в ельфійській долині і хто там загинув.
Майже весь час Горса сидів з закритими очима, притулившись до стіни, як мумія.
А голова Марка, що лежала поруч з ним за ці три дні і три ночі все всихала, засохла та випухала.
Зрештою вона стала завбільшки з волоський горіх.
І зовнішньо теж стала на нього схожа.
Ось тільки колір був не горіховий, а вугільний з темно-червоними жилами.
Коли голова Марка прийняла такий вид, Горса забрав її.
Він не пояснював Солу, що це було.
Соул спочатку сидів у напруженні, але потім був змушений почати засвоювати магічну силу, яку подарував йому напівельфом, інакше його постійно переслідували відчуття, що його ось-ось знудить від переповнюючої енергії.
Коли Горса закривав очі, то Сол теж закривали свої думки, але його розум не міг відпочити. Він не міг керувати величезним потоком магії всередині себе, змушуючи її поступово зливатися з його шкірою і внутрішніми органами.
Якби магія, отримана від ельфа, не була такою чистою, абсолютно не порушеною його ментальною силою, Сол б не наважився так просто її присвоювати.
Коли на горизонті з'явився шпиль вежі магів, Сол нарешті зміг взяти під контроль надлишок магії.
Сила, подарована йому напівельфом, рівномірно розподілилася по його тілу. Тепер він мав злити її зі своєю власною і змусити повністю підкорятися його волі.
Потім ми заклинаємо третього рангу, а потім нарешті перейдемо на рівень законного мага через постилення та практику.
Але через швидкий ріст магічної і ментальній сили його народження з елементами стало здаватися занадто низьким.
Якщо він поспішить з підвищенням, не укріпивши цього аспекту, то його основа буде хитким.
На щастя, Сола мав багато способів підвищити свою чутливість до елементів.
Подумавши, він дістав із сумки з компресіонним записом про сіру речовину, яку йому дав старший учень Байрон.
Зельє, розроблене Байроном, не тільки зміцнювало душу, але й підвищило чутливість до елементів темряви.
« Коли я востаннє зустрів Ло Кая, то виміняв десять порцій Примарних пір’їн у Куджині і вони також підвищують чутливість до темряви. Цікаво, чи залишилися у нього ще? Якраз можна було б обміняти на необхідний йому чорний обсідіановий бурштин."
Коли карета вже під’їхала до Башне, Горса не відкривши очей, ніби все бачив, запитав:
- Вже зрозумів магію напівельфа?
Соуле не думав, що його дії залишаться непоміченими наставником і чесно кивнув.
Тільки тоді Горса повільно відкрив очі.
— Ти непогано вибрав час, щоб увійти в ліс Чехих Сезонів, якраз коли напівельф вирішив його закрити.
Згадка про півельфе нагадала Солу ще одну.
що Конша використала голову Короля ельфів?
Саме про це знав Горса Марко.
Зрештою, його мозок все ще був в руках Горси.
як його учениця наважилася.