Юла з звичною спритністю розчавила в лівій руці лазуриту. З нього вирвалося хмарко білого, слабо світючого диму і втягнулося у її голову.
Той, що стояв поруч Байрон замер. Він і не думав, що лазурит тут використовують таким чином.
Він подумки намагався зрозуміти принцип дії і склад цього диму.
Стан Юли значно покращився, але контури її фігури все ще були розмиті.
Її свідомість, здавалося, замутилася. Вона підняла праву руку і розчавила в ній шматок сірої речовини, який їй дав Байрон. И... З нього вирвалося точно такий же світлий дим, як і з лазуриту.
На цей раз Байрон опустив голову і відвернув погляд, намагаючись ні про що не думати.
Коли Юла підхопила сірий дим, то відчула себе ще краще.
Принаймні, її силует знову обгорнув образ прекрасної жінки.
Рам з полегшенням зітхнув і подивився на Байрона.
У той же час Юла теж повернула голову, коли прийшла до тями. У темряві, здавалося, спалахнули два безжиттєвих очі.
Раптом у кімнаті запанувала тиша.
І саме тоді, коли шкіра Байрона вже почала покриватися мурочками від їхніх пристойних поглядів, наставник Рам нарешті заговорив.
- Можеш йти. Коли повернеться Господар, я додам йому про результати твого дослідження. Але остаточне рішення щодо того, чи відбудеться експеримент після воскресіння.
— Да.
Байрон мовчки кивнув і слухняно вийшов.
Вийшовши з кімнати наставника Рама, він спокійно прикрив за собою роздувні двері і на мить завмер.
Але він швидко і з такою ж швидкістю продовжував свою подорож.
Він повернувся до своєї кімнати, закрив двері, пройшов через безлад, сів за стіл і обережно викинув руки з рукавів, поклавши їх на стола...
Його руки мілко тремтіли.
Якби хтось інший побачив те, як Юла використала лазурит і сіру речовину, він би просто здивувався.
Але Байрон - інша справа. Останні шість місяців він присвятив майже весь свій час вивченню сірої речовини.
Юла використала його так само, як і лазурит!
А найважливіше те, що Байрон раптово зрозумів, як виглядав дим.
Це була жахлива зла воля, яка могла в одну мить звести з розуму душу звичайної людини.
Здається, він зрозумів приховану небезпеку, яку так довго не міг визначити.
Але в кімнаті наставника Рама він не смів і вид подати.
Тому що впевнено рухаючись і розуміючий погляд цих двох людей, вони так само налякали його.
Чи може речовина, в глибині якої перебуває така зла воля... Чи стати ліком, який може стабілізувати душу і скріпити тіло з духом?
Хіба... Воно не несе в собі смертельної небезпеки?
Головний біль, подібний до попередження, не відпускав Байрона. У той момент він хотів лише одного — негайно покинути цих дивних людей.
Коли Байрон трохи заспокоївся, то відразу почав копатися в купі матеріалів у пошуках паперу і пера.
Він почав швидко писати.
Гусині перо залишали на жовтуватий папері нерівний рядок, але їх зміст складався з кількох складних тривимірних координат.
— Ц-ц-ць... Який же ти проникливий!
Аж ось у Байрона за спиною пролунав жіночий голос.
Рука Байрона замерла.
Він підняв голову і повільно повернув її вбік. На спинці його стільця сиділа Юла. Її чорний силует був безголовим, а шия витягнулася більше ніж на метр.
З цього ракурса здавалося, що голова на кінці її шиї ... знаходиться прямо над його макушкою.
— Держава... Пані Юла.
Чорна голова повільно зісковзнула з його макушки до самого вуха. Голос, який супроводжується крижаним диханням, проник у його слух.
- Хоч я і не знаю, що ти пишеш, але повертатися і відразу ж відсунути такі дивні речі... Ти передаєш повідомлення, чи не так?
Байрон у цей момент був вдячний своїй товстій шкірі за те, що вона приховувала його страх.
Він з усіх сил намагався зберегти спокій і як можна більш недбало відповісти на її питання.
— Я просто раптом задумався над однією проблемою і...
Ш-ш-х!
Слова Байрона одержувалися на півслові.
Йому здалося, що щось проминуло прямо у нього перед очима.
А потім він побачив, що пані Юла вже сидить не за його спиною, а на столі перед ним.
Він застиг, дивлячись на її тонкий, як папір, силует, і не міг вимовити ні слова.
А Юла тихо зітхнула, сидячи на столі.
- Який жаль. Біллі не хоче бути там, а ти знаєш занадто багато. Тепер така гарна формула для трансформації лазуриту не буде вимовлена твоїми устами.
Юла простягнула руку і ніжно доторкнулась очертань Байрона.
— У Башні магів так важко знайти таку чесну людину, як ти.
Вона забрала руку.
Дивний звук пролунав від тіла Байрона.
Трохи схожий на тріск відслуховану штукатурку, трохи - на звук мотузки.
На очах Юли тіло Байрона повільно розколилося навпіл.
Сріз був чорним і гладким, як дзеркало.
Однак він був лагідним і податливим, як шкіра.
Дві половини Байрона повільно послизнулися зі стільця на підлогу.
— М-м- м... — Юла знову піднесла руку до свого обличчя, доторкнулася його очертань і з радістю втупилася на те, що відбувалося.