Тільки коли на атаки двох і нападу блідої фігури відбувалися одночасно, вони змогли розколоти противника. У місці, де він був розпорошений, нові фігури вже не з’являлися.
Але більшість блідих фігур не атакували, а, навпаки, наближалися до них за допомогою свого холоду, щоб скувати їх рухи.
Агу та Ан також намагалися відмовитися від чаклунства і перейти на кулаки. Але ці фігури, навпаки, йшли назустріч ударам і не крутилися.
Вдар за тілом, і удар по льоду!
Холод перетворювався на іней, покривав їх кінцівки та тихенько повз до центру тіла.
І в цей момент їм довелося знову вдаватися до чаклунства, щоб відігнати холод і на короткий час розвіяти бліді фігури навколо.
Свідомість, що керує посудиною, і так було не дуже чутливим, а замороженими судинами їх руху ставали ще більше скуті.
Вони опинилися в пастці.
Але вони навіть так старалися наблизитись до Сола, щоб допомогти йому.
Сол з серйозною обличчям швидко оглянув білі фігури навколо. "Мічне дотикання" знову пронеслося, знищивши ще кілька.
Він спостерігав, як атакують Ан та Агу, і одночасно аналізував ефективність своєї атаки.
« Еті люди — це не просто фізичні чи духовні тіла. Вони чимось схожі на інкристал, можуть з'являтися і зникати. І тільки коли вони нападають, то стають матеріальними. Якщо я їх зачепить, вони відразу зникають. Але якщо весь час чекати, поки вони нападуть, щоб відповісти, то це занадто пасивно!»
Раптом його права рука розвіяла чорне і прозоре щупальця. Він звунув пальці за пояс, і на їхніх кінчиках відразу з’явився сувій.
« Надто багато. Якщо так і далі боротися, моє духовне тіло теж розпадається. Поки я не знайшов способу битися з ними в відкриту ... Краще спочатку бігти!»
На короткий час вороги зникли з лівою рукою, яка пронеслася голими та прозорими щупальцями. Він підняв праву руку, затиснувши сувій між вказівним і середнім пальцями.
Потім він зігнув два пальці, притиснувши сувій до великого.
Щелк!
Він клацнув пальцями.
Свиток без вогню самовідплавився і за дві-три секунди згорів дотла.
Але цей попіл був не чорно-серим, а золотистим і блискучим на сонці. Він на мить осліп, розмивши фігуру Сола.
Вітер підвів, і золота пил відразу поширився навколо Сола і був віднесений вітром ще далі.
Тоді сталося щось дивовижне. Усі бліді фігури, яких торкалася цей золотий пил, відразу зникли.
А коли вони знову з’являлися, то одразу ж торкалися золотого пилу і знову зникали.
Ці фігури постійно з'являлися і зникали, починались та зникають...
« І справді, фізичні атаки можуть обертатися по настрої. Але від будь - якої атаки з магією бліді фігури повинні зникати. Хех, схоже, у вас там « сателітарна сітка » погано працює» - Сол придумав слово і вислизнув з себе щойно сформований ними сувій без будь-якого жалю.
А той сувій, загорнувшись, відразу ж був вкинений Солом у сторону Ан і Агу.
Коли золотий пил розсіявся, бліді фігури швидко зникли. Водночас, через те що пил покрила все повітря навколо, бліді фігури більше не могли наблизитися.
- Так ось що! — очі Агу забили. Він здригнувся, струшивши з себе кристалики льоду. - Використовувати закляття 2-го рангу "Сяючий пил", розпилювати його в повітрі, і коли порох торкнеться тих моторошних фігур, це буде як напад. І тоді фігури автоматично зникнуть у невідомій області. Хоч ми і досі не можемо їх атакувати, але й не потрапимо в середовище.
Через те що вони весь час не могли атакувати ворога, а могли лише відповідати в момент його нападу, Агу та Ан, хоч і мали деяку силу, все ж були пригнічені.
Вони не турбувалися про свої тіла. Навіть якщо їхнє духовне тіло вібруватиме, воно заспокоїться після повернення до щоденника.
Але Сон не повинен був страждати!
Вони не сміли ризикувати, не знаючи, чи зможуть бути успадкованими наступними у випадку смерті власника Днівника!
Між Солом і двома свідомими розумами все ще залишалося понад 10 метрів, не вкритих сяючим пилом. Коли Сол вже збирався дістати останній сувій з сяючим пилом, а далі шлях подолати ривком він побачив руку Аґу описала в повітрі дугу.
2-го ранга "Сяюча пилюка" відразу з'явилася між ними.
Він сам прокладав шлях.
Отримавши підказку від Сола та Агу, Анна підняла руку і різко опустила своє праве вухо.
— "Сяюча пил" дуже багато магії витрачає, краще я відкрию дорогу!
Вона простягнула руку в бік Сола. Освітлене вухо відразу перетворилося на криваву масу.
З неї витягнулися криваві нитки, тонкі, як волосся, і швидко поповзли в бік Сола.
Соул підняв голову і побачив, як на нього прямує цілий дах з алих ниток.
Він не рухався, дозволяючи їм себе окутати.
Ці криваві нитки не завдали йому шкоди, а лише ніжно обв’язалися довкола його талії.