Тепер його увагу повернулося до записів про дослідження сірої речовини, які він отримав від Байрон.
- Пане, ви хочете приготувати зілля для підвищення сили? - У цей момент Агу злегка нахилився вперед.
Сол підняв голову від книги. Окрім Германа, три інших свідомості швидко оволоділи новими тілами. Принаймні, ніхто більше не називав його "вивинувачюй" замість "хозяна".
— Да. Ви всі бачили запис старшого учня Байрона. Хоч сірі речовини не повністю розшифровуються, то це зілля дійсно значно підвищує ментальну силу і здатність сприймати частинки стихії темряви. І поки що не було виявлено ніяких побічних ефектів, які виходять з-під контролю.
Коли Сол збирався приготувати для себе зілля, щоденник не попередив про небезпеку.
Хоча Сол більше не використовував щоденника для того, щоб сфокусувати предмети та зілля, він також не відмовлявся використовувати їх як страховку.
Світ магів був все-таки дуже небезпечним.
— Господаре, - Агу кивнув, погоджуючись з думками Сола, але потім висловив свою думку. — Хоч ми й не знайшли ніяких проблем з цим зіллям, але якщо господар зараз вирушає в місце, пов'язане з ельфами, то необачно підняти ментальну силу не варто. Перед тим як ви звикнете до надмірної ментальнії сили, неконтрольоване випромінювання може викликати у вас неприємності.
Соул одразу ж дізнався, що Агу правий, і відмовився від ідеї готувати зелень сірої речовини в кареті.
В області ментальній сили ні Мортон, ані Анн не були такі сильні як Агу. Крім того, знання Сола поступалося знанням. У цей момент вони могли лише сидіти і слухати.
Включаючи і Германа, який вів карету. Кілька людей з усіх сил намагалися довести свою цінність.
— Тоді подумайте, якими ще заклинанням мені варто обзавестися, перш ніж вирушати в Ельфійську долину?
За півроку Сол, звичайно, приділяв достатньо часу вивченню та практикам чаклунства. Але оскільки вже зараз дві інші справи були відкладені, то можна було продовжити вивчення.
Коли три свідомості в кареті побачили, як Сол дістав свої чаклунські записи, всі вони випросталися.
Якщо Сол збирався вивчати чаклунство, то кожен з них мав певні особливості спеціалізації.
У цьому вони точно могли допомогти!
І ось, наступні кілька днів Сол провів в медитації і вивченню чаклунства.
Ця карета, час від часу оточена метеликами мчала по лісі.
Йдучи визначеним напрямом, вона іноді виїхала з лісу і деякий час переїжджала по пустельній грунтовій дорозі, а інколи на краю скелі, скидала вниз ком'я землі та каміння.
Зрештою, після того як карета обійшла пустельний вхід у Долину Протягнутої руки, вона добралася до вишини.
На краю скелі як і раніше було голо, не було видно ні трави, ні дерев. Але, пройшовши кілька метрів на захід, рослинність раптом стала буйною.
Навіть карета з захисним щитом не могла проїхати.
Сол та інші вийшли з карети.
Далі треба було йти пішки.
— Дитинко Водоросль, доглянь за каретою.
Черневе щупальце висунулося через шиї Сола, розділилося на дві частини. Тонкая частина впала на землю поруч з каретою і відразу ж, перетворившись у чорну багнюку, занурилася в землю. Інша, за звичаєм, показала язик злітаючої комишмарної метелика і втягнулася назад.
Багато підлеглих - це добре.
Всю роботу хтось робить.
Герман і Мортон йшли попереду, розчищаючи Солу дорогу.
Хоч вони обидва були колись сильними чарівниками та учнями магів, але будучи в судинах, їх здатність зберігати магія була обмежена. Щоб заощадити магічні кристали, вони розчищали шлях фізичною силою.
Кілька судин навколо Сола не були такими ж рибалками, як звичайні люди. Невдовзі їхні обличчя і тіла були висічені гілками.
Однак вони не боялися болю.
— Кто? — Аж раптом тихо крикнув що йде попереду Герман.
Все відразу ж повернули голови і побачили, що в густих гілках та глибокої тіні дерев, туманно, здається, хтось стоїть.
Мортон підняв руку, зупиняючи Германа, який збирався піти перевірити, а сам повільно пішов до місця де з'явилася фігура.
Земля і камені під ногами почали підстрибувати, ніби якась сила тягнула їх.
Сол опустив очі. Це був перший раз, коли він бачив Мортон у чаклунстві. Хоч він і був колись забруднений, а магічна сила його теперішнього тіла була обмежена, він як і раніше був найсильнішим в бою з чотирьох зізнань.
Три метри від фігури Мортон зупинився. Земля під його ногами вже бурила, немов морські хвилі.
— Поки не нападай, подивимося, хто це, — нагадав йому Сол ззаду.
Мортон злегка кивнув, і земля перед його ногами дійсно, як морські хвилі, розійшлася в сторони.
А рослини, які росли на землі, швидко розірвалися.
Мортон не наближався, а поступово руйнував рослини, які перешкоджали росту тіла.
Сонце проникло крізь листя, і в темряві вже давно прихований куточок.