Це значно зменшило їхній час слабкості.
"Отже, панні спочатку хотіла відродитися за допомогою мого сну?"
— Да. І щоб отримати силу з твоєї історії, вона ще й спостерігала за тобою.
- ...недивно, що тоді вона кричала, ніби помилялася, — сказав Сол.
Його історія торкалася переміщення між світом. І не просто переміщення зі великого світу у маленький, а пересування між світом з абсолютно різними базовими законами.
Навіть він сам, намагаючись спостерігати за своїм минулим, ледве не зав'язуючи, як же він міг врятувати когось.
- Ти пам'ятаєш зміст спостереження?
Маленький метелик закрився крилами.
— Якби я пам’ятала, то мене б вже не було.
— Ладно.
Соул пошкодував. Якщо б він зміг, використовуючи цей випадок, дізнатися, що сталося при його переміщенні, то міг би зрозуміти, чи не відбулося з його душею будь-яких змін.
Але, пережив один незрозумілий криза, Сол так і не зрозумів, чи сталося з ним щось особливе під час пересування.
А спостерігачка Панні, тільки трохи підглянувши, через це втратила частину своєї власної історії і перетворилася в примхливу маленьку метелика.
« Чому мені здається, що я сам перетворився на бомбу» — похитав головою Сол. Дослідження таємниці переміщення виявилося набагато небезпечніше, ніж він думав.
« Я все - таки мушу зосередитися на тому, що я хочу зробити після воскресіння для усунення відторгнення посудом душі. Вивчаючи особливості своєї душі, я навряд чи щось отримаю. А якщо врешті за це візьметься наставник Горса..."
Соул занадто добре знав, що означає бути чужим піддослідним. Гайден і Герман були живими прикладами.
Життя і смерть — це не ваша воля. І підлогу теж.
Подумавши про це, Сол подивився на Кошмарну метелика.
- Здатність спостерігати за минулим ще залишилася?
— Нет! — Нестямно відповіла метелик.
— А що сказати про здатність змінювати спогади інших?
- Теж немає!
Сол схрестив руки на грудях. Якби це було раніше, він би, звичайно, не хотів, щоб Кошмарна метелик мала таку здатність змінювати сприйняття.
Але тепер, коли вона вже закладка, Соул, звичайно, хотів, щоб його улюбленець був сильнішим.
Але з іншого боку, якби можливості Кошмарної метелика залишилися такими ж сильними, як колись, то він би не зміг її підкорити.
— Тоді які в тебе тепер здібності? — Він прямо запитав.
— Не знаю!
Схопившись і вже збирався забрати Кошмарну метелика, як та, схоже, відчувши його намір, раптом злетіла і жалібно сказала:
— Братец Сол, можна мене не прибирати в те темне місце?
— Не прибирати? Ти можеш довго перебувати зовні?
— А чому ні? Я завжди була зовні.
Соул на мить замислився. Кошмарний метелик спочатку був особливим, балансуючим між фізичним тілом і свідомістю.
Може вона, на відміну від душ учнів магів, могла діяти зовні самостійно.
Коли Сол подумав про це, то погодився з проханням Кошмарної метелики.
- Тоді залишайся зовні. Якщо ти відчуєш щось неправильне або захочеш повернутися, можеш в будь-який момент мене покликати.
- Дякую, товаришу Соле. Ти такий хороший!
Кошмарний метелик зробила коло в повітрі, а потім опустилася на щоку Сола. Її вусики легонько торкнулися його обличчя.
Соул відчув лише легкий холод.
- Кошмарний метелик... Гаразд, надалі я буду звати тебе Панні. Хоч ти і забула свою історію, але ти напевно та ж вона.
— Добре, мені подобається ім'я Панні! — Кошмарний метелик, який втратив частину своєї історії, не заперечував цього імені і з радістю прийняла його.
- Панні, чому твоя свідомість може існувати окремо від тіла? Духовне тіло має бути дуже крихким. Без тіла важко протистояти постійному забрудненню й спотворенні.
- Бо в мене є історія. Знання історії дозволяє мені підтвердити своє існування. І чим більше історії я знаю, тим сильнішою є моя сила. Навіть якщо я випадково буду поранена, то зможу знову знайти себе.
- Але ж ти втратив більшість спогадів. Чи це буде небезпечно?
але зараз у мене особлива ситуація.
- Ти хочеш сказати, що зв'язок з щоденником тебе захищає?
- То темне місце називається щоденник? Дивна назва.
Соул нічого не пояснив. Панні і не потрібно було знати про щоденника.
Загалом, спосіб виживання незалежної свідомості Кошмарної метелики не підходив для магів.
Соул тимчасово припинив вивчати Панні. Він поклав записи назад у запечатану свинцеву коробку і повернувся в експериментальну зону, щоб прибрати безлад.
Він все ще не зрозумів, чому при вході Германа в жіноче тіло відбулася така аномалія.
Того дня, в другій половині дня коли Гейден прийшов до Солу, він виявив, що високий чоловік, який слідував за ним, більше не був.
Не встиг він запитати, як побачив у найдальшому куті другого склада Германа, який стояв із заплющеними очима посеред натовпу трупів.