Вона прогортала розкішні золоті сторінки, численні білі, висічені чорні сторінки і нарешті зупинилася на останній.
« Це...» — з подивом подивився Сол на те, що було зроблено в книжці.
Це була вже не сторінка... а закладка.
Срібна, ажурна закладка у вигляді метелика.
Коли Сол хотів доторкнутися до неї, вона раптом зникла.
« Як?» — не встиг Сонце почати пошуки, як раптом побачив в його очах з'явився срібний метелик.
Ніби закладка ожила.
Але коли він простягнув руку, щоб доторкнутися її, то нащупав тільки повітря.
Він відразу нахмурився, і в його долоні з'явився чорний світло. Світло стиснуло і вистрілив у бік метелика.
Це було одне з заклинань 1-го рангу, яким володів Сол, - "Луч негативної енергії".
Але цей енергетичний промінь все ще не торкався метелика, пройшов наскрізь і був розсіяний Солом на півдорозі, щоб не пошкодити що-небудь інше.
Але та срібна метелик все ще була в полі зору Сола. Вона навіть облетіла навколо його голови два рази.
- Малюк Водоросль!
Соул викликав свого вихованця.
Малюк Водоросль відразу з'явився.
Вийшовши, вона теж побачила метелика.
Може, вона ніколи раніше не бачила такої дивної, як вирізані зі срібла метелики, і відразу ж кинулась на неї.
Метелика змила вгору і опустилася на голову Малючки Водоросль.
Малюк Водоросль відразу повернула шию, але не могла побачити метелика на своїй голові.
У розпачі дитина Водоросль висунула чорну мову і лизнулась по лобі.
Але її язик також не торкнувся метелика, наче пройшов крізь повітря.
« Це чудово, але не можна поспішати. Немов об'ємна проекція, або щось, що існує лише у сітківці ока.
Серце Сола тремтіло. Він знову застосував заклинання 1-го рангу, "Тьма".
Це заклинання могло створювати особливу темряву, яку неможливо було освітити. Зір людини, яка була всередині, не страждав.
Але коли метелик був оповите, Сол все ще бачив його.
« Це не зображення світла» — подумав Сол, що цей метелик переховувався у його лівому оці перед тим, як вилупитися.
Він повільно закрив ліве око.
Метелик зник. Перед ним лишилася лише мала Волося, яка постійно крутила головою.
« Існує тільки в полі зору мого лівого ока? Але чому Малюка Водоросль може її бачити? "
У цей момент маленька Волосфера несподівано припинила рух і повернулася до лівого плеча Сола.
А Сол відчув легкий холодок на лівому плечі, наче там щось з'явилося.
Він знову відкрив ліве око і, дійсно, побачив, як срібна метелик сидить на його лівій плечі.
Але коли він знову простягнув руку, щоб погладити крила метелика, то все ще не зміг доторкнутися до неї.
« Достаті, Малютко Водоросль теж не бачить. У неї немає очей, вона тільки вистежує ауру смерті. Але Кошмарний метелик не мертвий".
— Не суй в мене свій язик! Навіть якщо ти не можеш мене доторкнутися, мені це неприємно!
У цей момент від Кошмарної метелики пролунав голосок, який читав наближену крихітку Водоросль.
Сол не дуже здивувався, що Кошмарний метелик заговорила.
— Панни?
Маленький метелик злітає і знову опускається.
— Братец Сол.
Цей голос був схожий на голос Панні, але був більш дитячим, як у чотирирічної дитини.
— Братец Сол.
Вона покликала ще раз.
— Ты не Панни. Хто ти насправді? — похолодив Сол. - Я знаю, що у тебе є свідомість. Якщо не будеш говорити, я назавжди замкну тебе.
Оскільки вона стала закладкою в щоденнику, то Сол мав над нею контроль. Він був переконаний, що хоч би якою була форма життя, ніхто не захоче бути закладкою вічно.
— Братец Сол.
Але метелик все ще повторював тільки це.
- Малюк Водоросль, лизни її!
— А-а, помилялася, помилилась, опустилася!
Метелик відразу ж закричала і спритно повернулася.
Потім вона повільно помахала крилами і, зависнувши біля лівого вуха Сола, сказала:
— Братец Сол, я не Панни. Спочатку повинна була бути, але тепер вже ні.
- У твоєму тілі я втратила частину своєї історії.
Провівши цілу ніч у розпитах Кошмарної метелики і преривистому читанні записів, Сол трохи розібрався в її нинішньому стані.
У записах Хейвуда говорилося, що кожне яйце Кошмарної метелики — це не їхня дитина, а нове тіло. Кошмарний метелик може перенести свідомість у яйце, щоб отримати нове життя.
Таким чином, вони можуть успадкувати колишні спогади, тобто те, що вони називають своєю історією.
Але і в цьому методі, схоже, були проблеми.
Тому що Гейвуд колись чув від Господаря Вежі, що процес перенесення Кошмарної метелики - це і найуразливіший для неї момент.
Кажуть, що деякі офіційні маги - тут Гейвуд зазначив « мінімальний об'єм магії другого рангу» -- спеціально полювали на Кошмарних метеликів у цей момент.
Звичайно, передсмертний сплеск Кошмарної метелики також був жахливим. І багато високорівневих магів загинуло від цього.
У той же час записки показують, що для перенесення « Кошмарної метелики » часто потрібно було сни і чим більше людина мала духовного тіла, тим ліпше.