Він не знав, як помер і як вижив. Закрив очі, відкрив - і прокинувся в цьому, ще не охолонувший, тілі.
Звісно. Твоя колишня особистість не була магом, ні кимось із надприродною силою. Те, що ви пережили в чужому тілі, мабуть, справа випадку. А твоя амнезія - це, мабуть, самозахист твоєї свідомості.
- Щоб вивчити особливість твоєї душі, ми можемо використовувати багато щадних експериментальних методів, тихо посміхнувся Горса. - Але щоб простежити джерело твоєї особливості, ті знання високого рівня, приховані в тій історії... Твоя свідомість, боюся, не витримає.
- Ви хочете сказати, що якщо вивчати те, чого я раніше не бачив у цьому тілі, це може завдати мені шкоди?
— Верно. Незалежно від того, чи ти прийшов здалеку або з іншого світу, причини і обставини твого переміщення - це знання, які ти не можеш винести. Навіть для мене їх дослідження буде надзвичайно небезпечно.
— Але, Соуле, - зіщурився Горса, -- якщо до того як я остаточно сдам, експеримент після воскресіння не буде завершено, мені може доведеться ризикнути і вивчити ці небезпечні знання.
Його слова були ясні. Якщо він сам візьметься за дослідження минулого Сола, це може завдати йому непоправної шкоди. А то й призвести до смертельного осквернення.
Або ж за 10 років ми закінчимо експеримент, який кілька наставників не могли завершити роками; або з'ясувати особливості своєї душі і скопіювати її на духовне тіло Юли; чи стати піддослідним кроликом та опинитися в надзвичайно небезпечному дослідженні.
« У мене, можливо, немає 10 років. Вчитель не чекатиме до останнього, щоб почати дослідження мого переміщення. Йому теж потрібен час. У мене є лише 5 років, а то й 3...
Хоча Горса не сказав цього прямо, але Сол знав, що, будучи магом, треба завжди бути насторожі і відчувати невідкладність.
Зіткнувшись з таким напруженим майбутнім, з такою неминучою долею, Сол не відчув образи.
Коли він вирішив стати магом, то вже знав, що відбір і висів — це лейтмотив Вежі чарівників. Принаймні, Горса дав йому шанс проявити себе.
« Я зрозумів, що він підняв голову і запалився бойовим духом. — Я докладу всіх зусиль, щоб допомогти вам завершити експеримент після воскресіння.
Очі Горси знову з'єдналися.
Чудово. Я також обіцяю, що під час твого експерименту я приведу всіх наставників до тебе з повною підтримкою. Якщо ти зможеш завершити експеримент або внесеш у нього великий внесок, я захищу твою свідомість, не буду розслідувати твоє минуле і не розкрию твоїх секретів. Це рівноцінний обмін... хе-хе, хоч ти і не можеш відмовитися.
— А нагороди не буде, наставник? — Усміхнувся и Сол.
Горса знову постукав по стіні поруч з собою.
— Про нагороду я вже сказав на початку. Якщо ти не помреш, то ця Башта чарівників - твоя.
Так от воно що!
Одна Башта чарівників...
Соул також потрохав кам’яну стіну поруч з собою. Для нього, людини без будь-якої сімейної підтримки це було дійсно дуже привабливо!
Угода була успішною!
Хоч його і розкрили, але Солу все одно було дуже цікаво, як Горса дізнався, що він переміщенець.
Якщо з’явиться інший сильний маг другого рангу, то чи зможе він також побачити, що його душа не рідна?
Він близько спілкувався з Кіром. Чи вона помітила?
А Кісмет? Чи він знав?
Якщо одного дня він зустріне мага другого рангу, з яким у нього немає ніяких стосунків, чи не заберуть його прямо на лабораторний стіл?
- Наставник... коли ви виявили, що моя душа не належить цьому тілу? Чи можуть інші так само легко це побачити?
- Я виявив це в перший же день, коли ти з'явився - тон Горси як і раніше був м'яким, але від нього велося холодом.
Як весняний вітерець, який на перший погляд виглядає теплішим, але насправді пронизує до кісток.
— В... перший... День?
— Тоді я обходився вночі і раптом побачив хлопця з великою раною на голові, який блукав у тумані західної вежі.
— Це був ти, Сол. Тоді ти, мабуть, тільки що увійшов в це тіло. Тіло і душа ще не до кінця полагодили. Хех, я час від часу бачив, як твоє духовне тіло витікає з тіла - у голосі Горси чулися нотки сміху, ніби він все ще пам'ятав безпорадність і збентеження Сола, тільки що переміщався.
Соул, однак, не дуже пам'ятав, що відбувалося, коли він тільки-тільки перемістився.
Він тільки що опинився в абсолютно незнайомому тілі, до того ж з раною на голові. Він ніби був у тумані, і тому ті хлопці змогли його задирати, тож йому одному довелося виконувати найнебезпечнішу нічну роботу.
Виявляється, що в той час його вже помітив наставник Горса.
Ну і терпіння у наставника!
Напружені плечі Сола поступово ослабли. Його духовне тіло більше не висувалося час від часу, і навіть слабке відторгнення, яке відчували до нього це тіло, він подав за допомогою трансформації.
Уся його шкіра трансформована за допомогою власної свідомості та ментальні сили, і вона повністю стала частиною нового Сола.